Запитання, котрі прагнуть відповіді
28 квітня 2014 р.:
У Львові щасливо відбувся вже традиційний Парад вишиванок, присвячений вшануванню пам’яті дивізії “Галичина”. Дякувати Богу!
Бо дивні віяння спостерігаємо: то відхрещуємося від звання бандерівця, щоб не лякати тих, хто не знає, про що мріяли й мріють ті українські патріоти, то відмовляємося вшановувати наших героїв на догоду україноненависникам, то так захищаємо російську мову, що скоро й рідну забудемо…
Схаменіться, люди добрі! Бо в тій нашій традиційній толерантності, ми самі себе знищимо. Невже тепер добровільно підемо в новітнє російське рабство? Адже вже докотилися до того, що на наших землях вбивають за розмовляння українською мовою, за тримання українського прапора чи просто носіння вишиванки…
Треба не піддаватися, а розповідати про свої ідеали, про звитяги й жертви попередників. Коли щиро, без агресії, переконливо донесемо до жителів східних областей правду, як українці відстоювали свої права під час панування різних окупантів (польських, німецьких, совєтських), як боролися за волю України, – то не одна людина, в кого не вбили почуття справедливості, зможе прозріти й приєднатися до прагнень українського народу.
Ворожа ідеологічна пропаганда працює з величезною потужністю, а ми майже нічого їй не протиставляємо.
Чому так соромливо замовчуємо патріотизм і геройство воїнів української дивізії “Галичина”? Так, ввійшли до складу німецької армії, але ними керувало бажання здобути військовий вишкіл і зброю, щоб могти боротися за самостійність України.
Чому совєтська ідеологія так возвеличила збірний образ Штірліца (бо насправді таких було чимало), котрий роками служив у німецькій армії і мусив виконувати накази гітлерівців, а дивізійникам це ставиться у страшну провину? Чи не тому, що Штірліц робив це задля Совєтського союзу, а дивізійники задля України? Традиційні подвійні стандарти замість об’єктивності й справедливості?
Чому й молодшим поколінням на сході прищеплюється ностальгічна любов до держави, що була тюрмою для багатьох націй, а любов до України, яка ніколи нікого не загарбувала й не гнобила, зневажається?
Хотілось би отримати відповідь на такі й подібні запитання від тих, хто претендує бути Президентом України!
***
Хто може пояснити, навіщо нам така нова телезірка як Ходорковський?
Можна зрозуміти, для чого він приїхав, адже це нагода трохи помститися (він має за що) Путіну, але навіщо нам витрачати на нього стільки ефіру?
Вчора йому по всіх каналах приділялося більше уваги, ніж, наприклад, усім кандидатам у президенти разом узятим. Чи його виступи аж настільки нам потрібні? Що це – подальше схиляння перед “старшим братом”, чи вигідний продаж ефіру?
Чи не краще було б потратити цей час на наших кандидатів в президенти, зокрема, запитати про їхні конкретні рецепти, як порятувати Україну в цей складний час? А то лише чуємо їхні міркування, яку Україну треба будувати, а не чути, що конкретно рекомендують робити сьогодні, щоб Україна вижила цілою і неушкодженою?…
Хоч вона вже боляче ушкоджена, бо стільки найкращих дітей своїх вже втратила… То що ж конкретно радять ті, хто хоче стати президентом України?
Чи доцільніше слухати Ходорковського?
