За державні гроші …
Я живу в Нью Йорку, за тисячі кілометрів від України, живу все своє життя.
В середині минулого століття, лихоліття війни закинуло моїх батьків до Америки, я народився вже тут, але завжди почував себе українцем, і мене завжди хвилювала доля України.
Один, два рази на рік я відвідую Україну, до того ж інтернет дає можливість тримати руку на пульсі всіх подій. Я радію успіхами та переймаюсь невдачами України.
Нещодавно я подивився альманах “молодих” українських режисерів «Україно, гудбай!» та «Мудаки. Арабески» – і це вразило мене. Що це ? Невігластво, епатаж, або намагання здивувати, заявити про себе за будь яку ціну ?
Ось, наприклад, одна з сцен альманаху “Україно, гудбай”: Дорогою йде молода жінка у пальті, назустріч їй мужчина теж у пальті. Наближаючись до жінки, мужчина розкриває пальто під яким немає нічого, тільки його голе тіло. Трохи пізніше ми бачимо ще одну пару, так само подібно прямують чоловік і жінка у пальтах. Тут жінка розкриває своє пальто та демонструє своє голе тіло.
Або ще з фільму “Підручник для мудаків”: уроки української літератури для 8 класу, фільм – сатира, але яка ? Портрети класиків української літератури — Іван Франко, Борис Грінченко, Тарас Шевченко, Леся Українка. На тлі пісні про Україну, Франку, Грінченку і Шевченку домальовується чоловічий орган, а Лесі жіночий.
Нема сумніву, що «Україна гудбай» та «Мудаки.Арабески» – це спрямована акція українофобів,
антиукраїнська порнографія, мета якої, спаплюжити культуру України, її, Світом визнаних лідерів. Таке враження що в українському кіно не було ні «Тіней забутих предків», ні «Кам’яного хреста», ні «Білого птаха з чорною ознакою», ні «Вавілону 20». Не було Довженка, Савченка, Параджанова, Іллєнка, Осики, Миколайчука. Хто ж відповідає за ці так звані «створіння» – «Україно, гудбай!» та «Мудаки. Арабески», за цей непотріб ?
В Україні є державне агентство з питань кіно, яке очолює пані Катерина Копилова і коли з соціальних мереж я довідався про стан справ цієї агенції, то багато чого мені стало зрозуміло. Спеціалісти тобто фахівці цієї індустрії окреслили цей стан так:
“…теперішня влада , призначивши на посаду голови Державного агенства з питань кіно повну невігласку в кінематографічних справах авантюристку Катерину Копилову, яка хоча кінематограф і фінансує, але називати це кінематографом дуже важко. Це не кінематограф, а дурне викидання грошей на вітер, яке до того ж дає можливість нечесним людям гріти на цьому руки.”
От наприклад, Копилова вклала 13,4 млн. гривень у вже готовий російський фільм “В суботу”. Опісля стало відомо, що продюсер з російського боку одержав лише 3 млн. гривень. Навіть Рахункова палата України визнала, що спільне виробництво цього фільму не відповідає вимогам Європейської конвенції про спільне кінематографічне виробництво, а Державна фінансова інспекція встановила, що було порушення, що принесло збитків державного бюджету на 12,4 млн. СБУ розпочала кримінальну справу, але Копилова з незрозумілих причин залишилась на своїй посаді. Як це розцінювати ? Як вибіркове правосуддя ?
Аномалії інколи трапляються у фінансуванні проектів з державного бюджету. Це трапляється навіть у найбільш розвинутих і демократичних державах. В такому випадку відповідальні особи, тобто ті, котрі приділили фінанси, мають обов’язок подати вияснення, а коли вияснення не адекватне, або ще гірше, вказує на порушення засад, а то і законодавства, чиновники відходять, а то і порушується проти них кримінальні справи. В сучасній Україні такі справи чи порушення відбуваються часто з огляду на брак практичного втілення законів, а то і корумпованості всіх гілок влади і тому передовим завданням, щоби Україна стала відносно нормальною державою, це слідкувати за цим, припиняти надуживання та карати чиновників. Серйозна настанова по цьому зокрема важлива тепер, коли Україна стоїть на грані перших поважних кроків євроінтеграції.
В Державній кіноіндустрії, а зокрема в агенстві з питань кіно при Міністерстві культури, такого роду аномалія перейшла межі навіть екстремального недбальства, а то і зловживання. То куди ж ідуть державні кошти ? І що з цього приводу думає Міністр культури пан Новохатько, якому все це очевидно добре відомо ? Бо стан справ не змінюється, а славетна в минулому Національна кіностудія імені Довженка, яка сьогодні паралізована відсутністю фінансування, майже припинила свою діяльність.
Ситуація, що склалась в українському кіно, компрометує владу і кидає ще раз тінь на Президента, бо гуманітарні проблеми не менш важливі ніж проблеми економічні. Неможливо однією ногою, кульгаючи, йти до Європи, а другою поринати в багні корупції та бездуховності.
6 листопада 2013 року Аскольд Лозинський
