З днем народження, Америко!
Я пишаюся тим, що є невеликою частиною 250-річчя американської незалежності. Коли я думаю про цю віху, я роблю це крізь українську призму. Америка для мене уособлює свободу робити і говорити, що я хочу, доки я не порушую свободу інших. Це не унікально для Америки, але, безумовно, найважливіший аспект 250-ї річниці її Декларації незалежності.
Земля моїх предків, Україна, протягом своєї більш ніж тисячолітньої історії була окупованою і навіть поневолена більшу частину цього часу. Можливо, саме тому багато українців цінують свободу та виявляють дуже сильний індивідуалізм. Це, безумовно, одна з причин їхньої невтомності. Поточна війна є яскравим, але трагічним прикладом.
Ще з часів первісної Київської держави IX століття, яка по суті була монархією, голос народу висловлювався через публічні зібрання, відомі як «віче». Під час іншого періоду глибокого поневолення у XVI, XVII та XVIII століттях український народ створив братство вільних людей, відоме як козаки.
У 1710 році, після Полтавської битви 1709 року, де українські козаки та їхні шведські союзники були розбиті та змушені переселитися за Дунай, вони заснували поселення у вигнанні та прийняли Конституцію.
По суті, це була Конституція вільних людей, яка виражала їхню теперішню долю та правління їхнього суспільства. За будь-якими стандартами ця Конституція була взірцем свободи та демократичного правління. Вона починалася зі знамення хреста та короткої історії, що описувала численні кривди, заподіяні українським козацтвам Москвою. Цей перелік скарг був аналогічний Американській Декларації незалежності, за винятком того, що він адресований королю Великої Британії.
Після цього Козацька Конституція 1710 року встановила форму демократичного правління, де вільні люди обирали власні керівні органи та забезпечували собі права та свободи. Правителем був не монарх, а вільна людина, гетьман, чия влада контролювалася та врівноважувалася іншими гілками влади та самим народом — подібно до того, що було закріплено понад півстоліття потому в Конституції Сполучених Штатів Америки.
Як американський студент історії та конституційного права, щоразу, коли я читаю Декларацію незалежності Америки (4 липня 1776 року), Конституцію Сполучених Штатів (1787 року) та перші десять поправок до неї, Білль про права, я з вдоволенням бачу як ці основоположні документи схожі на Українську козацьку Конституцію 1710 року. Вони містять спільні посилання на Творця, перелік скарг на гнобителя та конкретні визначення свобод і демократичних принципів, таких як стримування та противаги, а також право народу обирати своїх лідерів.
Зростаючи в Америці, а з 1990 року подорожуючи та проводячи багато часу в Україні, я усвідомлюю, але мене не дивує, наскільки тісно пов’язані між собою мої дві країни в принципі. Я часто зазначаю, що Україна та Америка дуже схожі за духом. Україна — єдина пострадянська країна або сателіт, яка схвалила власну декларацію про незалежність 24 серпня 1991 року на національному референдумі 1 грудня 1991 року, де понад 90% населення проголосували «за». Відтоді Україна здійснила щонайменше дві масові революції: Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію Гідності у 2013-14 роках, а також війну з лютого 2014 року на захист цієї незалежності.
Свобода, яка 250 років тому в Америці була визначена як життя, воля та прагнення щастя, — це особливий дар, людству нашим Творцем. Саме для цієї мети були створені Сполучені Штати Америки. Для американців та українців свобода — це дуже цінний дар. Америка та Україна — це країни вільних чоловіків та жінок. Американці та українці ніколи не дозволять нікому забрати у них цю свободу. З цієї особливої нагоди я схиляю голову перед народом Америки та України і просто молюся нашому Творцю, щоб погані лідери не ставали на заваді тому, що мало б бути чудовою дружбою двох націй.
25 червня 2026 року
Аскольд Лозинський
