Від АТО до «Ату!»
Одностороннє припинення вогню зі сторони українських силовиків повинно було продемонструвати готовність Петра Порошенка до мирного врегулювання конфлікту. Результат: 108 атак бойовиків, 23 загиблі українські бійці, понад шість десятків поранених. Врешті, пізно ввечері 30 червня, у своєму зверненніПорошенко повідомив про припинення «припинення» і пообіцяв знищити терористів, які не складуть зброю. Громадськості це однозначно сподобалося, хіба що за окремими винятками.
На цьому тлі єдиний начебто позитив – російський парламент відкликав свій дозвіл Путіну на застосування військ на території України. Хоча зрозуміло, що першим дзвінком із Кремля дозвіл знову буде надано. Це поки що виглядає малоймовірним. Путін, усвідомлюючи загрозу третьої хвилі економічних санкцій, поспішив трошки підправити свій імідж, його «дипломати» затіяли активні контакти зі своїм європейськими колегами та політиками Європарламенту. Діючи де нагадуваннями про економічні (енергетичні) інтереси Європи, а де просто вишукуючи індивідуальні методи підходу, вони намагаються сформувати не те щоб проросійську, а таку собі помірковану групу політиків ЄС. Навіть почали знову розвивати активність в ОБСЄ – давньому знарядді, яке московська дипломатія вміло використовує в кризові моменти, як от в умовах агресії проти Грузії в 2008 році. Саме тоді, коли весь цивілізований світ морально підтримав Грузію, міжнародна незалежна комісія Євросоюзу з розслідування обставин конфлікту в Південній Осетії на чолі з швейцарською дипломаткою Гайді Тальявіні дійшла висновків, що війну розв’язала Грузія, але Росія її провокувала на це. Проте «дії російських Збройних сил у відповідь були непропорційними». І ось тепер, ця ж сама визначна дипломатка ‒ Спеціальний представник голови ОБСЄ у складі Тристоронньої контактної групи із реалізації мирного плану на Сході України. Можна уявити, якими будуть висновки цієї пані, нашептані їй «ввічливими дипломатами» з Кремля.
Тим часом Петро Порошенко пішов на доволі несподіваний крок – запропонував парламенту міністром оборони генерал-полковника Валерія Гелетія. Опоненти одразу почали шипіт, мовляв, той не військовий, а виходець із МВС. В 2007 – 2009 роках, коли при Ющенку очолював УДО, став учасником кількох конфліктів та інцидентів. І взагалі – це уродженець Закарпаття, людина Балоги. Все начебто так. Однак в ситуації, коли міністерство оборони, просякнуте московською агентурою, потонуло в корупції, генералітет за рідкісними винятками інакше, аніж «весільним», важко назвати, то поява в цьому болоті вихідця з МВС виглядає не такою вже й безглуздою. Тим більше, що його попередник, генерал Коваль, після армійської служби теж встиг послужити і у внутрішніх військах МВС, і в прикордонній службі. В часи керівництва УДО Гелетій зберігав безумовну відданість Ющенкові, і саме його бійці захищали приміщення Генеральної прокуратури, яке штурмували «беркути» на чолі із тодішнім керівником МВС Цушком. А стосовно Балоги, то навіть якщо Гелетій насправді його людина, то в цьому немає нічого поганого, скоріш, це комплімент для генерала. Адже в кадрах Балога розбирається доволі добре. При цьому генерал МВС та озвучувач різноманітних «сенсацій та викриттів» Геннадій Москаль кинув журналістам фразу, що коли Гелетей був його підлеглим і очолював Київський УБОЗ, показники там були найгірші. Можливо, воно й так. Можливо, УБОЗ і не був місцем, де Гелетей міг продемонструвати свої кращі якості під керівництвом Москаля. Зате в УДО роботу та характер він продемонстрував. Натомість Москаль найкраще опанував і демонструє роль «усе знаючого та всіма ображеного».
Кандидатура начальника Генерального Штабу генерала Віктора Муженка не викликала жодних зауважень (попередньо заступник начальника Генштабу, він вже встиг відзначитися (а не «відмітитися») в зоні АТО, особисто беручи участь в бойових діях. Обидві кандидатури були підтримані Верховною Радою).
Менше захоплення було від новопризначеного першого заступника голови Адміністрації президента, відповідального за силовий блок. Ним став Юрій Косюк, відомий український мільйонер. Чи вдасться власникові агрохолдингу «Миронівський хлібопродукт» та торгівельної марки «Наша Ряба» ефективно переключитися з хліба та курей на свої обов’язки буде видно. Проте, якщо йому вдалося відстояти за ери Януковича свій бізнес, отже, силову сферу він повинен добре знати.
Виступ в парламенті Петра Порошенка, який представляв кандидатури, і саме розповідав про теперішні справи в українській армії та інших силових структурах, зненацька спробувала перервати істеричними криками з місця горезвісна регіоналка Олена Бондаренко. Мовляв, українські військові на Донбасі дітей вбивають. Реакція Петра Порошенка була блискавичною. Коротко нагадавши «соловейкові ПР» про її «співання» на російсько-путінських телевізійних каналах, він різко заявив, що не допустить паплюження української армії, яка сьогодні захищає всіх нас, і, відповідно, ми повинні захищати її. На цьому істерика в Бондаренко припинилася. До лікування подібних ексцесів народним методом «ляпас» не дійшло. Хоч, мабуть, руки в когось на кшталт Фаріон і свербіли (можливо).
При цьому активно продовжувалося обговорення питання про введення воєнного стану на Донбасі. При тому, що самі військові, які безпосередньо ведуть бойові дії, в цьому особливої потреби не бачать. Що зміниться? На сьогодні АТО керують представники СБУ та МВС, армія – допоміжна сила. Воєнний стан означає, що керівництво переходить до армійців, вводяться обмеження окремих громадянських прав тощо. Тобто, якщо раніше в керівництві АТО перебували окремі московські агенти з МВС та СБУ, то тепер до них мали б додатися ще представники агентури ГРУ-ФСБ зі складу генералілету ЗСУ, ще й очолити все?!
А тим часом українські війська перейшли в наступ на Донбасі. Один за одним знищують ворожі блок-пости, звільняють населені пункти. Врешті, не витримали нерви і в «оборонців міста-героя Слов’янська», і вони цілою колоною бронетехніки та автотранспорту чкурнули просто до Донецька. Виникає питання, як цій колоні вдалося пройти (саме пройти, а не прорватися) до Донецька?! Це ж не двійка-трійка чи десяток-другий одиниць транспорту! Де була розвідка? Чому не працювала по маршруті їхнього пересування авіація? Чому не підтягнули хоча б артилерію на позиції під Донецьком, і кількома залпами не перетворили цю банду на зграйки вцілілих бандитів у довколишніх лісах? Ні, і знову (як завжди) противник без проблем перебрався з міста в місто. Тільки тепер із значно більшого Донецька його доведеться вибивати і довше, і з більшими втратами, ніж зі Слов’янська. Головнокомандувач «ДНР» Гіркін («Стрєлок») вже опинившись в Донецьку та перевівши подих заявив, що вони «пішли», але ще повернуться до Слов’янська, і підуть далі на Київ. При цьому додавши, що їм потрібно хоч трохи перепочити, поповнити озброєння та боєзапас. І не встигла прозвучати ця заява, як вже свою думку висловлює «господар Донбасу» Рінат Ахметов. Мовляв, не можна бомбардувати Донбас, потрібно рухатися лише мирним шляхом і так далі. Перекладаючи на зрозумілу мову: а чи нам не піти на чергове перемир’я, аби Гіркін встиг привести до ладу свої поріділі банди? Дійсно, а чому б не піти на зустріч бандитам, адже вони також люди. Не дивно, коли схожа пропозиція пролунає від когось із політиків ЄС, яких так ретельно опрацьовує Москва.
Позиція Путіна стосовно бойовиків «ДНР»-«ЛНР» та й власних диверсантів поступово прояснилася. Холодним душем для тих із них, хто намагався втекти через український кордон, став відкритий вогонь російськими прикордонниками. А далі в Кремлі почали формувати списки лідерів сепаратистів, для яких заборонено в’їзд до Росії. Справді, всіх цих найманців з окремими вкрапленнями професійних диверсантів, відправили до України воювати з тим, щоб принагідно позбутися цього неконтрольованого бандитсько-нацистсько-козачо-кадировскього елементу. І назад, тим більш озброєних, їх ніхто не чекає. Фактично, вони стали смертниками, коли перетнули кордон і опинилися на Донбасі. Тепер або українська, або російська куля, або полон і суд. Тому й метушаться вони у зашморзі АТО, який ще занадто повільно, проте все ж таки затягується. Тому в окремих містах бандити вже воюють одні з одними, відчуваючи звірячим інстинктом свій неминучий кінець. Коли йде полювання на звіра, дається команда: «Ату!» («взяти!», «схопити!»). Загнаний в кільце хижак, який вже скуштував крові, стає смертельно небезпечним. Саме тому операція на Донбасі повинна переходити від стадії акуратної АТО до рішучої «Ату!».
В Україну занесли створений Путіним та Кірілом «сортир з єлеєм», який вони назвали «Рускім міром». Пора рішуче зайнятися асенізацією Донбасу від різних покидьків і бруду. Адже українців ще очікує спільно з татарами наведення ладу в Криму.
Юлій Хвещук
