Веніамін Дужинський-«Роман; Мрійник; Віктор» – учасник визвольної боротьби сер. ХХ ст., художник, громадський діяч (100 років тому)
100 років тому:
21.08.1922 – у с. Пиняни на Холмщині народився Веніамін Дужинський-«Роман; Мрійник; Віктор», учасник визвольної боротьби середини ХХ століття, художник, громадський діяч. Навчався у рільничій школі у Красноставі (1934-1939). Затриманий польською поліцією за поширення нелегальних листівок і підпільної літератури (1938). Закінчив українську гімназію у м. Холм (1941), член ОУН (1941). У складі Північної похідної групи ОУН вирушив на Волинь. Навчався у Львові на будівельно-архітектурному факультеті Державної технічної школи (1942-1944). 1946 у Львові влаштувався працювати в аптекоуправління, організував постачання медикаментів для потреб УПА, долучився до створення підпільної фармацевтичної лабораторії, поширював видання ОУН у Києві та Москві. У травні 1947 під приводом пошуків двоюрідного брата налагодив зв’язок із посольством Аргентини через яке передавав на Захід інформацію про діяльність ОУН та УПА. 22.06.1949 заарештований, засуджений (1950) до 25 років ув’язнення та етапований до Карагандинських таборів. Співорганізатор голодування з вимогами визнати засуджених політв’язнями та обмежити сваволю табірної адміністрації (червень 1952), за що переведений у Норильські табори. За участь в організації Норильського повстання (травень-серпень 1953) засуджений до розстрілу, заміненого ув’язненням. 1956 достроково звільнений, повернувся до Львова. У ніч на 30 червня 1957 заарештований за спробу вивісити у Львові жовто-блакитний прапор із написом «Хай живе незалежна Україна!» та червоно-чорний – з написом «Воля народам – воля людині!». На суді (1957) винним себе не визнав і відмовився від радянського громадянства, засуджений знову на 25 років і з забороною мешкати у західних областях УРСР. На знак протесту голодував 40 днів, за касаційною скаргою вирок зменшено до 10 років ув’язнення. В тюрмах брав участь в голодуваннях та протестних акціях, почав малювати портрети співв’язнів. 29.06.1967 звільнений під адміністративний нагляд (сумарно відсидів 18 років). З вересня 1967 художник-постановник Черкаського українського музично-драматичного театру, проте вже у травні 1968 звільнений з політичних мотивів. Повернувся до Львова, де не міг прописатись і влаштуватись на роботу. У в’язницях перестукуванням познайомився з майбутньою дружиною Філоменою Чучман. Після падіння комуністичного режиму виставлявся у музеях і галереях США та Варшави. Засновник і керівник Львівської асоціації діячів української культури (1993). Помер у Львові 2006.
