«Велика сімка» та китайська «шістка»
Те, що «Велика вісімка» трансформувалася у «Велику сімку» після усунення з цього кола провідних цивілізованих країн Путіна вже давно не новина. США, Великобританія, Німеччина, Італія, Канада, Франція і Японія зі зрозумілих причин хочуть обговорювати майбутнє світу без участі персони, в психічній адекватності якої не сумнівається хіба що власне ця персона. При цьому, на запитання журналістів стосовно ставлення до того факту, що «екс-вісімка» збирається за столом без нього, Путін вирішив, на його думку, сяйнути почуттям гумору і бовкнув побажання їм гарного апетиту. Забувши, що апетит з присутніх може історично існувати хіба що в Японії (з огляду на власні, окуповані СРСР Курильські острови). А Китай з його апетитами на Далекій Схід та (якщо вдасться попередній шматок перетравити) ще й Сибір на зустрічі був відсутній. Хіба що це була пропозиція, мовляв, а може США хоче прикупити ще щось, окрім Аляски. Однак, скоріш за все, це був традиційний для Путіна взірець гумору рівня третьосортного офіцера КДБ. Вище голови не стрибнеш, розумнішого черепна порожнина не випродукує.
Лідери «Великої сімки», які зустрічалися у Брюсселі, заявили про повну підтримку нового українського президента Петра Порошенка і наголосили, що українська влада «має конституційне право» на відновлення порядку на сході країни. Вони також закликали Росію припинити втручання у внутрішні справи України і вдатися до дієвих кроків, спрямованих на деескалацію конфлікту. У випадку, якщо Путін і надалі буде відповідати традиційними усмішками психічно неадекватного індивідуума, погрожують Москві новими санкціями. Натомість, Україні обіцяють економічну підтримку. Як сказано в офіційній заяві: «Ми вітаємо рішення Міжнародного валютного фонду затвердити програму на 17 мільярдів доларів США для України, яка стане основою для іншої двосторонньої та багатосторонньої допомоги та позик, у тому числі близько 18 мільярдів доларів США передбачено на сьогоднішній день від країн G7».
Якщо президент США Барак Обама говорив правильно, проте традиційно багато та полум’яно, то британський прем’єр Девід Камерон чіткіше повідомив, що світові лідери висувають три головні вимоги російському президенту: визнати легітимність президентства Петра Порошенка, припинити постачання зброї через український кордон і підтримку озброєних сепаратистів. Він також додав, що Європа готова до застосування «точкових» санкцій проти окремих галузей російської економіки, зокрема, стосовно газу та нафти.
Президент Європейської Ради Герман Ван Ромпей, позиція ЄС щодо санкцій буде переглянута за 3 тижні – на черговому саміті Євросоюзу, зрозуміло, з огляду на реагування Москви стосовно озвучених вимог або ж збереження свого політичного курсу в стилі «нас не залякати, ми краще китайцям продамося!». Голова Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу також заявив, що лідери «сімки» об’єдналися для надсилання Росії «рішучого сигналу», щоб вона «повністю визнала та розпочала співпрацювати» із новою українською владою. Питання залишається тільки в тому, коли європейські політики зрозуміють, що «надсилання сигналів» Москві рівнозначне спробі сконтактуватися з допомогою Інтернету з вождем племені на островах Папуа-Нова Гвінея (при всій повазі до мешканців цих островів). Можливо, будь сьогодні президентом США Гаррі Трумен, Рональд Рейган, чи сенатор Маккейн – вони б змогли докладніше пояснити Європі, як потрібно ставитися до Москви. На жаль, сьогодні з Вашингтону все ще промовляє Обама, в якого окрім мішка слів в уяві більше аргументів не існує. Приємно хоч би те, що після наради в Брюсселі, протягом вшанування 70-річчя висадки десанту в Нормандії, від зустрічі з Путіним він відмовився. Віддавши перевагу перевагу спілкуванню з Петром Порошенком. Через небажання президента США зустрічатися із президентом Росії 5 червня президенту Франції Франсуа Олланду довелося повечеряти двічі, – спочатку із Бараком Обамою, а потім – з Путіним. А той, у свою чергу, не втратив нагоди продемонструвати московську традицію ігнорувати міжнародний етикет, та уникнув потискання руки прем’єр-міністру Великобританії Камерону. Прем’єр через це, вочевидь, моральної травми не зазнав, а кремлівський царьок, мабуть, довго насолоджувався думкою: «а я захотів, і руки не подав!». Не замислюючись, хто взагалі в світі хоче потискати його руку, окрім залежних сателітів та кремлівських бандитів.
Зрештою, єдність «сімки» виявилася не такою вже й монолітною. Попри всі гучні заяви стосовно спільних принципів та позицій, попри неприємні запитання політиків та журналістів, Франція в особі свого президента Олланда продовжує не будь-яку, а військову співпрацю з Росією, яка порушила всі можливі міжнародні угоди в результаті збройної агресії стосовно України. Йдеться про будівництво двох кораблів-вертольотоносців типу «Містраль» у Франції для російського флоту. Французи відомі своєю дещо містичною русофілією (це після того, як війська Російської імперії першими розпочали процес знищення імперії Наполеона, котра цілком мала всі шанси з часом трансформуватися в прообраз сучасної Європейської спільноти). Так от, підсвідомо користуючись словами пісеньки з радянської екранізації пригод французьких мушкетерів на чолі з Д’Артаньяном («Парижу треба грошей, селяві!»), соціаліст Олланд заявив, що, попри все, Франція свій контракт на будівництво «Містралів» виконає. Перший («Владивосток») вже готовий, інший (демонстративно названий Путіним «Севастополь») – майже. Незабаром російські моряки прибудуть, аби навчитися ними керувати і потім перевести до Росії. Так що мораль мораллю, а гроші для соціалістів – понад усе. І їм байдуже, що таким чином Путін суттєво підніме боєздатність свого комплекту заржавілих корит, які називається Чорноморським та Тихоокеанським флотами. І якщо, у випадку необхідності, відправити на дно «Владивосток», скажімо, для китайців чи японців може становити хіба спортивний інтерес в стилі «хто перший», то ось поява «Севастополя» в Чорному морі навряд чи стане приємним сюрпризом для Туреччини та Грузії.
Франція – Францією, однак Москві потрібно було продемонструвати власну пиху ще додатково. Путіна викинули з «Великої вісімки» після анексії Криму у березні цього року. Втім, як заявив постійний представник Росії у ЄС Володимир Чижов, виявляться, все було не так! Згідно його бачення, відбулося все ледь не навпаки: «Росія ніколи не була членом G7, вона була у G8. І цей формат залишається. Проведення нинішнього саміту у Брюсселі – це є результат рішення заморозити свою участь, яке ухвалили семеро членів G8. Іншими словами, це вони залишили формат G8, а не Росія». Тобто, згідно логіки цього московського дипломатичного інтелектуала, Росія членом «G8» залишається, а там собі хтось для чогось десь зібрався. Якщо без Путіна, отже, захід не солідного рівня. При цьому, Чижов висловив власне глибоке переконання, що президент США навряд чи переконає європейських лідерів застосувати нові санкції проти Росії через події в Україні, оскільки обсяги російської економічної співпраці із ЄС є на порядок вищими, ніж із США. Так що черговий раз бачимо: Москва демонструє цинічну політику «робимо що забажаємо, хто змовчить – тому газ (як колись соболі возили)». І знову хочеться помріяти, що був би нині президентом США Маккейн, то Чижов би сидів десь на поламаному табуреті в Пхеньяні і готував саміт «G8» у складі Північної Кореї, Венесуели, Куби, Південної Осетії, Абхазії… Та ні, «вісімку» туди б не нашкребли. Хіба що з якимись тихоокеанськими островами – «шістку», на чолі з китайською «шісткою» Путіном, який все ніяк не бажає змиритися з цією роллю, все ще уявляючи себе світовим «тузом».
Юлій Хвещук
