В Ростовській області не стріляють, а історію України вивчають
Кремль зробив черговий хід для розпалювання сепаратизму в Україні. Цього разу – в Інтернеті. Російська Вікіпедія вирішила вперше в своїй історії провести конкурс з грошовим призом. Назва конкурсу – «Галерея славы юга России и востока Украины» (мовою оригіналу). Передбачає він написання статей і завантаження медіафайлів, присвячених історії, географії, природі, культурі, знаменитим жителям Південного і Північно-Кавказького федеральних округів Росії, а також – Харківської, Донецької і Луганської областей України. Спонсори не пожалкували на проект коштів: загальний призовий фонд – 250 000 рублів (приблизно 65 тисяч гривень). Конкурс розпочався 3 червня і триватиме до 15 жовтня. Підведення підсумків, розподіл московських рублів (призового фонду) – до 15 листопада.
До участі допускаються всі, без обмежень за віком, громадянством і т. д. Особливо вітається і заохочується, якщо робота виконана учасником у віці до 18 років спільно зі співавтором-наставником. Відповідно, є й додаткова номінація «Наставник» – це співробітник освітнього закладу, установи додаткової освіти, установи культури, співробітник (член) некомерційної організації, вихованці (неповнолітні співавтори) якого представили на конкурс найбільшу кількість робіт найкращої якості. А ще номінація – «Найрозумніший» – спеціальне звання, яке буде присвоєно населеному пункту, найбільше число жителів якого (з розрахунку на 1000 осіб) візьмуть участь у конкурсі. По кожній з 6 основних номінацій, а також по додатковий номінації «Наставник», визначать три переможці. У номінації «Найрозумніший» переможцю (населеному пункту) вручається пам’ятний знак. Треба ж плекати і спадковість промосковської «п’ятої колони», відзначаючи найкращих «наставників» її підростаючих поколінь, і «найвідданіші» населені пункти.
Конкурс має цілком незалежних, громадських організаторів: некомерційне партнерство сприяння поширенню енциклопедичних знань «Вікімедіа РУ», міжрегіональна молодіжна громадська організація «Асоціація почесних громадян, наставників і талановитої молоді», рада Молодіжного Парламенту при Законодавчих Зборах Ростовської області, рада молодих депутатів Ростовської області, благодійний Фонд підтримки мешканців малих міст і сільських поселень, а також науковий центр соціально-економічного розвитку малих міст і сільських поселень. Звісно, що всі ці надзвичайно відомі та потужні організації вирішили перейнятися історичною, краєзнавчою проблематикою абсолютно самостійно, без жодних вказівок від високих, компетентних органів.
Свої завдання організатори сформулювали доволі відверто, зокрема, це «об’єднання людей різного віку загальною ідеєю збереження історичної спадщини», а також «формування і зміцнення міжпоколіннєвих зв’язків». Коротше кажучи – «якщо ти любиш Москву – плекай спадкоємців цієї любові». Дивно, що почесним членом журі не запросили Дмитра Табачника – відомого «наставника» та «плекателя руского міра» в Україні всіма можливими засобами відданої йому на знущання галузі української науки та освіти.
Хоча, якщо поцікавитися існуючими реаліями життя тієї ж Ростовської області, то місцеві громадські діячі мали б перейматися зовсім іншими проблемами, аніж роздмухування сепаратистських настроїв серед молоді прикордонних областей України. Адже на території саме їхньої області, видається, починається тиха громадянська війна. Тиха – тому що про це намагаються не говорити в ЗМІ.
Так, у Новочеркаську невідомі за останні роки відправили на той світ 17 поліцейських, діючих або відставників. З них четверо – протягом 2013 року. «Ліквідатори» використовують тільки гладкоствольні мисливські рушниці. Поліцейським в місті тепер заборонено носити форму в позаслужбовий час, курити поблизу відділу поліції, а по приході додому співробітник поліції повинен зателефонувати керівнику або старшому за званням.
За однією версією, хтось неквапливо мстить працівникам поліції Новочеркаська за щось, скоєне давно, ймовірно, ще до 2008 року (відколи і розпочалося «полювання»). Інша версія – це помста не просто групі поліцейських, а співробітникам поліції як таким – такі собі «новочеркаські партизани», послідовники «приморських партизанів». Якби там не було, але, можливо, не маючи можливості вирішувати внутрішні проблеми в Ростовській області, Кремль і запускає такий звичний метод відволікання уваги населення на закордонні справи, волаючи: «Вивчаймо історію власну, а принагідно і поки що, тимчасово, українських прикордонних територій!».
І на завершення. Московський цар-батюшка Володя (той, котрий Путін, не слід плутати з московським «просто батюшкою» Кірілом) вирішив офіційно розлучитися зі своєю дружиною, Людмилою. Хоч комусь пощастило. Не Росії – Людмилі. На жаль, не пощастило й Україні з такими сусідами.
Юлій Хвещук
