Українським юристам
У творі Вільяма Шекспіра “Генріх VI, частина 2” є рядок століттями експлуатований, щоб прикрасити адвокатські жарти, який вустами Діка Мясника говорить: “Перше, що ми зробимо, давайте вб’ємо всіх адвокатів.” Шекспір, можливо, був критичним щодо адвокатів за надмірні ціни та надумані позови, але враховуючи контекст і характер Діка Мясника, драматург, ймовірно, зобразив юристів позитивно як вартових законності.
В незалежності від інтерпретації вище наведеного рядка, безперечно одне, що професія і її представники несуть значне навантаження, як хороше так і погане, особливо в країнах, де громадянське суспільство розвивається спираючись на верховенстві закону, що є фундаментом будь-якої демократії.
На Світовому конгресі українських юристів у Львові в 1998 році пленарне засідання було присвячене ролі юриста в області верховенства права в суспільстві. Один з будівничих демократії юристів з України висловив думку, що роль адвоката це- забезпечення законності та правопорядку в суспільстві, яка, ймовірно, представляла радянський філософський вплив. Юристи із Заходу вказали на іншу філософську складову– роль захисту суспільства від урядового зловживання. І це не дивно, так як обидва поняття представляють основи законності. Один бачив роль в захисті закону, а інший виступив в якості захисника від зловживання законом.
Проте, набагато більш вразливим і менш дипломатичним були слова, вимовлені кандидатом від української сторони на головування в світовій організації, Валерія Євдокимова, який переміг у виборчому процесі в кінцевому рахунку, . Він стояв осторонь під час обговорення його та іншого кандидата позицій . Коли один адвокат зі Львова не підтримав Євдокимова виступивши з особливо різкою критикою, пан Євдокимов досить голосно викрикнув: “Ти хочеш жити?”
Більшість людей з юридичною освітою сьогодні в Україні залучені в приватній адвокатській практиці чи бізнесі. Мало хто залучений в уряді і ще менше в неурядових організаціях (НУО). Ті, хто бере участь з НУО часто вельми ідеалістичні, але в загальному фінансуються з іноземних державних грантів. “Pro bono”- роботи на громадських засадах, як правило, не існує. Професія юриста хоча розвивається швидкими темпами в чисельності, залишається заплямованою образами поганих прикладів професії: Віктора Медведчука, котрий представляв Василя Стуса в радянський час з волі прокурорів і відправив поета на смерть; погано вивчений через “заочну форму” навчання правової програми політичний хамелеон Олександр Лавринович, який піднявся до рангу міністра юстиції; та вищезгаданий Валерій Євдокимов. Спорідненість Медведчука з Володимиром Путіним не допомагають його іміджу. Я сподіваюся, що можу помилятися, але моя інформація говорить, що шістнадцять років по тому пан Євдокимов все ще голова Світового конгресу українських юристів.
Українські адвокати в діаспорі, з деякими винятками, також не беруть великої участі в житті громади і їх образ, безумовно, вимагає покращення. Працювати також “pro bono” не є популярний пункт серед українських юристів в Україні, де він є практично нечуваним, чи в діаспорі, незважаючи на те, що в деяких штатах в США “pro bono” стало бажаним від держави, що багато адвокатів тому дотримуються, допомагаючи незаможним. Деякі штатні норми включають у свої правила положення поведінки котрі активно стимулюють юристів забезпечити “на громадських засадах” юридичні послуги в інтересах бідних людей. Проте роботи “на громадських засадах” для української громади не вистачає.
Відповіддю на це ,очевидно, має бути те, що чи то в Україні в побудові демократичної держави основаної на праві, на законі чи в українських громадах у діаспорі, в зміцненні громадянського суспільства, треба допомагати в неурядових організаціях. Члени громади з правовою підготовкою і знанням юридичним мають відігравати в цьому важливу роль.
Що має бути зроблено? В Україні юристи повинні брати участь у розвитку НУО як опори для незмінного громадянського суспільства в противагу зловживанням уряду, в тому числі розробці та прийнятті законодавства, яке б сприяло державному та приватному фінансуванню суспільних НУО шляхом внесення змін до Податкового кодексу. У виборчому процесі юристи більше повинні служити радниками таких організацій, як комітети виборців. І ,можливо найголовніше, юристам в Україні необхідно очистити власну професію адвокатів і суддів, працюючи скрупульозно над ліквідацією найбільшої поточної проблеми в Україні, звичайно після війни, корупції.
У демократичній діаспорі адвокати повинні допомогти у формуванні та визнанні статусу податкових пільг для щойно утворених НУО, що представляють нових іммігрантів з новими ідеями; сприянню в скріпленні активів, що належать до давніх українських НУО, які можуть бути в небезпеці , покинутими на зречення заради “неактивності”; широко забезпечувати свої послуги в товариствах, брати участь в зібраннях та демонстраціях свободи слова , які іноді включають і надуживання з сторони поліції; сприянні у підготовці матеріалів і меморандумів з таких питань, як права людини, державного суверенітету і територіальної недоторканності.
В недемократичній діаспорі, такій як Росія, у мене немає морального права вносити пропозиції, які можуть бути небезпечними для життя. Швидше, я хотів би запропонувати юристам в демократичній діаспорі спостерігати те, що відбувається, і спробувати прийти на допомогу своїм братам в авторитарних нетолерантних середовищах.
Природно,що вище перелічене має бути забезпечене на громадських засадах “pro bono”.
5 жовтня 2014р. Аскольд Лозинський
