У пам’ять Ігоря Калинця
Ігор Калинець, видатний український поет, дисидент і політичний в’язень, член руху 60-х років, відомого як “Шістдесятники”, помер у віці 86 років, 28 червня 2025 року. Він провів шість років у політичних таборах за Радянського Союзу (відомий брутальний табір у Пермі), а також ще три роки на засланні, всього з 1972 по 1981 рік. Ігор Калинець був похований поруч зі своєю дружиною Іриною на Личаківському цвинтарі у Львові. Ірина Калинець, яка випередила смертю свого чоловіка на тринадцять років, також була видатною поетесою, дисиденткою і політичним в’язнем.
Сучасниця родини Калинців, Ірина Ключковська, яка в даний час очолює Міжнародний інститут освіти, культури та дослідження діаспори (МІОК), що пов’язаний з Львівським Національним Університетом Політехніка, заснований і спочатку очолюваний Іриною Калинець, подала таке на соціальних мережах (скорочено) про покійного Ігоря Калинця:
“Я, маючи щастя бачитися з ним і працювати кожного дня впродовж 20 років в МІОКу, свідчу. Цей чоловік любив людей, дуже тонко реагував на біль. Я бачила його сльози, коли вмирали хлопці на Майдані, як переживав смерть кожного вояка тепер. Він допомагав кожному, хто у біді. Не на показ, а тихо і спокійно підтримував тих, хто у потребі. Ось маленький штрих до портрета: впродовж десятиліття ділився своєю пенсією з поеткою з півдня України. І таких прикладів безліч, бо його душа, яка жила у злагоді зі Всевишнім, цього прагнула.
Мене дуже вразила одна фотографія. Калинець уночі на площі перед пам’ятником Шевченка у Львові в перші години, коли розпочалася революція Гідності. В холодну осінню пору прийшов з паличкою і стояв одиноко на порожньому майдані. Він і Шевченко. Це згодом прийдуть люди і наповнять цей майдан життям і протестом. Я ж відчитала у цій фотографії глибоку символіку. Він завжди перший, і в час, коли Україна спала, і в час, коли лише прокидалася. Так, він і Шевченко, чиїм максимам був вірним і які стали його дороговказами.
Калинець так потрібний Україні сьогодні! У час війни, реваншу російських сил, загрози нового тоталітаризму, коли так необхідна мобілізація усіх здорових українських сил, коли орієнтири потонули у соцмережах, у ФБ, Х, коли втрачається позиція, нівелюються цінності. Нам потрібний Калинець сьогодні, який ніколи не зрадив ні собі, ні Україні, ні у творчості, ні в чині. Нам не треба вигадувати міфів і красти чужу історію. Маємо своїх героїв і свою історію, щоб на них формувати нові покоління. Тому Калинець буде потрібний і в майбутньому. “
Я особисто не знав добре Калинців і зустрічався тільки кілька разів. З Іриною Калинець ми з дружиною були разом на прийняттю Дня Незалежності у Президента Віктора Ющенка. Пані Іра більше говорила з моєю дружиною. Вони дружили з 1989 року. З Ігорем Калинцем я зустрічався здається тільки кілька разів але я знав про нього як про велику людину. Коли я з ним зустрічався, а то і розмовляв, я робив це з подивом.
На жаль, ера людей, які складали «Шістдесятників», поволі відходить в минуле. Залишилося лише кілька осіб. Їхній вплив на сучасну Україну, її незалежність, демократичну настанову, турботу про права людини та героїчну боротьбу, що триває сьогодні проти москальської агресії, неможливо перебільшити. За винятком балтійських держав, Україна є унікальною серед колишніх радянських республік. Це єдина держава, яка є справді демократичною і неодноразово проявила волю народу та їхню свободу, в тому числі через два народні повстання – революції за 34 роки своєї незалежності і більш ніж десять років активної війни проти жорстокого агресора.
У цьому відношенні треба розуміти, як написала пані Ключковська, нашу історію та наших героїв. Родина Калинців була частиною тої історії і того героїзму, що почалося від Шевченка і тому Ігор Калинець приходив до Шевченка на розмови. Ця історія включає Братство Тарасівців, Визвольні Змагання на Східній та Західній Україні 1917-1920 років, боротьбу УВО-ОУН-УПА, яка мала великий вплив на “Шісдесятників” а вони згодом впливали на події повязані з проголошенням незалежності 24 серпня 1991 року.
Після Другої Світової війни багато членів ОУН опинилось у радянських таборах. Вони служили прикладом для інших в’язнів. Цей приклад став залізом для наступного покоління таких осіб, як родина Калинців. А Калинці передали цей приклад наступному поколінню, тому це покоління бореться так героїчно фактично з тим самим ворогом – москалем.
Народ України представляє небажання приймати щось менше, ніж свободу та демократію. Люди, як Ігор Калинець, були зразком цього непохитного духу. Ми така нація – Нація Нескорених Героїв.
Вічна Йому Память!
7 липня 2025 Аскольд Лозинський
