Цивілізація і Міжнародне право

Йосиф Сірка

„Угода, підписана з Росією, не варта
паперу, на якому написана”. Отто фон Бісмарк

Якщо мова йде про цивілізацію, то мається на увазі життя за певними правилами, законами і саме при тій нагоді натрапляємо на термін Міжнародне право. Право, яке мало б забезпечувати справедливість і обороняти слабшого перед сильнішим, малого перед великим.
Споконвіку існували угоди, гарантії, за допомоги яких розвивалися взаємини між людьми, князівствами, державами, а то й цілими блоками держав. Всякі угоди базуютья на прийнятих законах, які визнані усіма країнами як Міжнародне право.
Шлях до права, до законів був не легким, бо довгі віки панувало право сильного.
Европа знає Маґдебурьке право, а Україна горда з того, що існувала Руська правда. Руська правда існувала в 11 -12 ст., а після монгольської навали, коли Київська Русь була зруйнована й сплюндрована, про неї хіба що згадували.
Натомість Магдебурзьке право, яке виникло у 13 ст. у німецькому місті Маґдебурґ, стало поширюватися й на українські землі і воно сприяло розвиткові органів
самоуправи. З українських міст першими отримали це право міста Галицько-Волинського князівства. Саме це право допомогло містам звільнитись від влади феодалів.
Можна твердити, що Маґдебурзьке право стало чинником до виникнення різних угод і законів, які переросли із права міст у міждержавні закони, які під сучасну пору сприймаємо як Міжнародне право. І саме це право спонукало 1945 р. заснувати світову організацію – ООН, з метою підтримання міжнародного миру і безпеки та мирного співробітництва між усіма країнами. Статут було підписано 26.6.1945 р. у Сан –Франціско (США) 50 країнами, в тому числі і СССР. Українська ССР та Білоруська ССР.
ООН стала не тільки спостерігачем за дотримуванням Міжнародного права, але й не раз втручається активно до вирішення різних міжнародних спалахів непорозуміння та воєн. Міжнародне право – „галузь права, що регулює взаємини між державами.” В Статуті ООН закріплені головні принципи сучасного Міжнародного права – поважання суверенітету, рівноправність націй і держав, невтручання у внутрішні справи інших країн, недоторканість, обов’язок держав підтримувати мир між народами, засудження агресії.
Якщо приглянутись до дій РФ та Путіна щодо України, то дуже швидко встановлюємо, чому президент США Обама звинувачує РФ у порушенні Міжнародного права.
Коли послухати інтерв’ю Путіна журналістам (3.3.14), то залишається лише одне – нахабне втручання у внутрішні справи України, порушення суверенітету, незнання, що робить армія, якою він командує, у Криму та маcивна забріханість президента великої країни. Якщо послухати відповіді Путіна на численні запитання журналістів, то складається враження, що він не знає про що говорить. Дуже можливо, що його погано інформують, але, якщо взяти до уваги його КГБівське минуле, то це мало ймовірне.
Твердження про фашистів в Україні, антисемітизм та націоналізм, тортури невідомих людей та інші жахи – антиукраїнська пропаганда російських ЗМІ, але президент повинен знати, що це повна брехня і не повинен використовувати таку брудну брехню, яку він презентує мов доказ військового перевороту в Україні!
Якщо українці вибрали президента, то мають право і на його скинення без дозволу Путіна, бо вони є сувереном країни. Твердити, що Янукович залишається леґітимним президентом України, це навіть не жарт, а трагедія Путіна. Успішному офіцерові КГБ важко зрозуміти демократичні методи, демократичні конституції, людські права, гідність людини, бо це те, проти чого він боровся усе своє професійне життя як аґент КГБ. В його хворій уяві нормальним є брутальне замордування Коновальця, Бандери, Ребета, Литвиненка аґентами КГБ.
Через які окуляри бачить світ Путін, коли твердить про стрілянину „фашистів” у Києві, а про російських снайперів та учасників Беркута (що підтвердили учасники Майдану), викрадачів людей (як це було з Булатовим, Луценком, Вербицьким) нічого не знає, або не хоче знати. Зрештою, як це так, що по зуби озброєних російських солдатів у Криму бачить як самооборонців, але без пояснень, чому вони в російських уніформах, з російською зброєю та на російському військовому транспорті та панцерах з кулеметами, гарматами.
Проф. Московського університету А.Зубов у інтерв’ю Радіо Свобода «Путін хотів, щоб в Криму пролилася кров» (5.3.14) висловився, що «Путін просто збожеволів».
Німецький Канцлер А.Меркель у телефонній розмові з президетом Обамою також твердила, що він мов би непритомний. Може й справді до нього «вселився» якийсь інопланетянин, що й пояснювало б його поведінку та твердження, що російського війська у Криму нема.
Якщо світ дозволить порушити суверенітет України фашистськими забаганками Кремля, то це означатиме, що у світі не функціонує жодне Міжнародне право, а панує право середньовічча – хто нахабніший, брутальніший та сильніший. Якщо ООН не може посадити на місце одного диктатора, то за ним послідують інші. Тоді питання: для чого взагалі угоди, ґарантії, юристи, якщо один неймовірний хам (навіть якщо він хворий) може безкарно їх порушувати?! А для чого тоді й Міжнародний суд у Гаазі, лише для воєнних злочинців з колишньої Югославі?
Перед законом повинні бути всі рівні, це демократичний принцип. Гітлерівці, Піночет, Мілошевич та ін. є свідченням того, що справедливість можна досягти, а Путін не повинен мати ніякої скидки, якщо ж психічно хворий, то повинен показати посвідку – тоді не судитимуть, а лікуватимуть. Бо в Україні збулися диктатора через якого пролилася людська кров, то Україна має право вимагати від ООН і цілого світу, щоб той приборкав страсті Путіна, який, мов той пес, зірвався з ланцюга і може наробити багато біди!
А якщо триматися справедливості, то міжнародна спільнота повинна була вже недозволити окупацію Чечні, де вперше Путін задокуметував свій КГБівський брутальний характер. Після окупації Чечні послідувала війна проти Ґрузії, яку „не проковтнула” Росія, але таки шматок „відкусила”. Вже оцих дій російського президента вистачило, щоб його поставити перед суд у Гаазі.
Лист з кількома підписами, який „виправдовував” окупацію Чехословаччини 1968 р. був вже тоді обдурюванням людей. Лист екс-президента Януковича Путін повинен би краще замовчати, якщо б і справді такий був. Диктатор з кров’ю на руках не може бути виправданням на інвазію до сусідньої країни. Але саме отакий лист-запрошення запам’ятався тоді ще молодому Путінові, що свідчить про те, що з його здоров’ям не все гаразд, бо зараз вже ХХ ст., чого він ще не помітив.
Зазначимо, що ООН передувала Ліґа Націй. Ця перша міждержавна організація була створена з метою співрорбітництва, досягнення миру і безпеки між народами на Паризькій мирній конференції 1919-20. До неї входили 52 країни світу.
1933 р. з Ліґи Націй вийшли Німеччина та Японія, потім виступили Італія та Іспанія, а після совєтської інвазії до Фінляндії із Ліґи Націй був виключений СССР. Складна система прийняття рішень, відсутність механізму для їх провадження, декларативність і суперечливість окремих документів Ліґи Націй зумовили її безсилість проти аґресорів і привели до остаточного краху з початком Другої світової війни 1939-45. Формально Ліґа Націй припинила свою діяльність 1946 р. після 26 річного існування.
ООН не можна порівняти з можливостями і впливом ЛН, але нацистські методи і ненажерливі апетити кремлівських можновладців можуть поставити під сумнів існування організації, яка нездатна приборкати міжнародного брехуна й аґресора. Якщо сьогодні вистачає пару тисяч російськомовних, щоб порушити суверенітет чужої країни озброєними бойовиками, то завтра вистачить кілька сот у Чехії, чи Німеччині, Франції, щоб Путін вислав своїх озброєних «захисників» російькомовних.
Отаким чином щовіністичне гасло: Там, где березка, там руская земля! Буде замінене на: Там, где русское слово, там русская армія! А там вже знайдуться Януковичі, Аксьонови, щоб попросити приєднати відповідні «суб’єкти» до Російської Федерації!

8.3.14 р.