То хто і кого зрадив?
Йосиф Сірка
Згідно з поглядом реґіонального політика Давида Жванії Азаров ножем у спину Януковича напав на його „європейський напрям”. І тому, вважає пан Жванія, президент повинен звільнити Азарова з посту прем’єр-міністра і продовжити шлях на підписання угоди з Європейським Союзом.
Не можна заперечити, панові Жванії, що заява пана Азарова про припинення праці над угодою з ЄС є не тільки спробою дискредитувати саму ідею, але й самого президента. Дуже напрошується питання, чи справді Азаров міг зробити таку заяву сам, без повідомлення про це свого „роботодавця” Януковича? Якщо так, то це явний заколот, який підтримала партія самого президента, коли той попросив голову ВР України Рибака ухвалити один із законів, який мав би також відкрити дорогу до асоціованого членства з ЄС.
Партія президента – тобто Партія реґіонів – не допустила пропозицію президента на закон навіть до голосування! Саме це свідчить про те, що проти Януковича пішов у наступ (якщо вірити Д.Жванії) не тільки Азаров, але й кервництво ПР! В такому разі слід би чекати реакцію президента щодо „заколотників”, але той чомусь мовчить, що викликає підозри, що „заколот” був спланованим і дозволеним. Тобто, президент міг стати сам „заколотником” проти себе!
Людина з такими уповноваженнями, які має президент України В.Янукович , може миттєво замінити не тільки будь-кого із міністрів, але й самого голову уряду і тут він би отримав повну підтримку не тільки опозиції, але й декого із своєї партії (свідченням чого є Д.Жванія).
Сотки тисяч людей, які вийшли у неділю 24.11.13 на майдани по всій Україні є свідченням не тільки того, що більшість українців хоче до Європи, а не до Азії, але й того, що вони можуть підримати Януковича на шляху, який він ще підтверджував в Австрії, саме в день, коли його „права рука” і голова партії, оголосила протилежне!
Оскільки глава держави Україна мовчить, то залишаються лише можливості на різні спекуляції: чи справді ПР і її голова уряду пішли проти свого ж президента, чи таємна зустріч Януковича і Путіна вплинула на поведінку партії влади, яка досі була повністю підконтрольна президентові, а чи, справді, відбувся заколот, про який згадує пан Жванія?
Найкращим поясненням зради національних інтересів України було б слово самого президента. Люди, які вже відвикли від тоталітарного режиму, очікують пояснення від влади, яка в демократичній країні, а Україна себе такою вважає, повинна звертати увагу на національні інтереси і долі власного населення, а не на долю імперії, яка розпалася і в аґонії хапається за соломку, щоб врятуватись перед втопленням.
Голодомор 1932-1933 рр. пробували десятиліттями заперечувати (найбільший північний сусід України й досі заперечує), але саме у 80 річницю його визнають не тільки в Україні, але й по всьому світу, де тільки є українська душа, а вона присутня на всіх континентах у десятках країн.
В день пам’яті мільйонів жертв найбрутальнішого Голодомору-Геноциду в історії українського народу, слід показати панам при владі, що роки «диктатури пролетаріяту» минулися і символи тоталітарного режиму, які ще бовваніють у багатьох містах та селах України, нагадують про те, що небезпека повернення у азіятщину ще не минулуся.
Найжорстокіші режими в історії людства комуністичні – в СССР, Камбоджі та де інде, нацистський в Німеччині, є лише свідченням того, що „все пливе, все минає”.
Не можна відмовитись від надії, з якою пов’язане майбутнє України саме в Європі і тут потрібні зусилля всіх, щоб стати у лави боротьби за свої права, за майбутнє не тільки своє, але й прийдешніх поколінь – тобто наших дітей, внуків і правнуків!
Якщо ж мова йде про демократію, то слід пригадати слова великого грецького філософа Сократеса (за совєтськими виданнями Сократ 469 – 399 д.н.е.), що:
„Демократична система поплатиться за те, що буде хотіти задовольнити всіх.
Бідні захочуть частину маєтків. І демократія їм це дасть.
Молодь захоче права старих, жінки захочуть права чоловіків, чужинці захочуть прав громадян. І демократія їм це дасть.
Злочинці захочуть займати громадські посади. І демократія їм це дасть.
А коли злочинці оволодіють демократією, тому що злочинці від природи прагнуть до позицій влади, то виникне тиранія більша, ніж це може зробити монарх, чи оліґархія”.
Висловленню філософа майже дві з половиною тисячі років, але актуальними вони залишаються й сьогодні.
24.11.13 р.
