Славний ювілей української культури та водночас ганебний для львівської влади. Іванна Нижник-Винників – 110 років тому.

Мисткиня європейського рівня, уродженка Львова, громадська діячка на еміграції та меценатка. Вона врятувала та подарувала Україні архів Винниченка, поважну бібліотеку, а її твори нині зберігаються у Львові в Національному музеї.

А урядники міста так і не спромоглися бодай на скромний надгробок. Ну нехай очільник міста некомпетентний в питаннях історії та культури, але ж має велику рать добре оплачуваних помічників і радників. Хоча, а що їм усім з тої культури? – в кишеню її не покладеш і на хліб не намастиш…

110 років тому:

8.07.1912 – у Львові народилася Іванна Нижник-Винників, художниця, майстриня кераміки та килимарства. Закінчила мистецьку школу Олекси Новаківського у Львові (1935). Членкиня редколегії мистецького альманаху «Карби» (1933), Асоціації незалежних українських мистців у Львові (1938), учасниця молодіжної мистецької групи «РУБ». 1942 виїхала на територію Польщі й після війни опинилася на еміграції у Франції (1946); картини залишені у Львові загинули. Учасниця виставок мистців-емігрантів у Мюнхені, Баден-Бадені, Реґенсбурзі. Вивчала малярство в Академії Жульєна (1948-1949), технологію художньої кераміки у містечку Вальоріс (1952). Членкиня Союзу українок у Франції та СФУЖО, співпрацівниця НТШ у Сарселі. Після смерти Володимира Винниченка викупила і відновила його садибу «Закуток» у містечку Мужен біля Канн, упорядкувала архіви письменника та 1992 передала їх й колекцію меморіальних речей до України. Малярські твори, художні керамічні вироби та килими виставляла на численних європейських виставках. Померла у м. Мужен у Франції 1993. Прах мисткині у 1995 перепоховано у Львові, а мистецькі твори та книгозбірню передано Україні.