Під час чергових парламентських виборах у Грузії партія «Єдиний національний рух», яку очолює президент Грузії Михайло Саакашвілі, зазнала невдачі і змінила статус на опозиційний. Москва таки зуміла відімстити своєму впертому противнику. З її допомогою перемогу здобула коаліція «Грузинська мрія», лідер якої, мільярдер Бідзіна Іванішвілі, нині очолює грузинський уряд. Він поспішає «налагодити діалог» з Кремлем, знівелювати найбільш прозахідні (відповідно – антимосковські) реформи, одним словом – реалізувати «план Путіна» з усіма його очевидними імперськими ароматами.

Здавалося б, на Михайла Саакашвілі очікує сумна доля Віктора Ющенка. Коли він ще залишався президентом, але вся влада енергійно концентрувалася в руках Товариства з необмеженою безвідповідальністю «Партія регіонів». Проте, на щастя для Грузії, Саакашвілі ─ досвідчений політичний боєць. Саме не гравець, а боєць. Тому майбутнє Грузії, скоріш за все, не за олігархом Іванішвілі, а, принаймні, за кимось з молодої, проте досвідченої команди теперішнього президента. А обирати там є з кого. Й що головне – теперішня грузинська опозиція, на відміну від української, має досвід успішних реформ. Тому Саакашвілі продовжує свою працю на посаді президента, і як державний лідер, і як політик, котрий усвідомлює власну відповідальність за те, щоб нейтралізувати московський реванш. Продовжує працювати і його політична партія «Єдиний національний рух». Гостем чергової конференції ЄНР у Тбілісі став Віталій Кличко. Виступаючи на ній, Кличко заявив, що майбутнє чорноморського регіону багато в чому залежить від того, наскільки успішними у перетвореннях своїх країн будуть Україна та Грузія, наскільки вони зможуть відстояти європейські цінності та майбутнє своїх народів в європейській цивілізації. Практичним результатом стало підписання угоди про співпрацю між УДАРом та ЄНП. Сторони вестимуть постійний діалог з актуальних питань соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку України та Грузії, Європейського Союзу та міжнародних відносин. Співпраця партій буде, зокрема, спрямована на досягнення Україною відповідності критеріям щодо приєднання до європейської спільноти.

Кличко також особисто зустрівся з Саакашвілі й висловив сподівання, що його партія, яка сьогодні опинилася в опозиції, продовжить і примножить ті досягнення, якими сьогодні пишається Грузія. Іншими словами – не надовго затримається у статусі опозиційної. Союз УДАРу та ЄНР є цілком логічним, пошук політичного партнера в українському опозиційному таборі не міг закінчитися іншим рішенням Саакашвілі. Він, принциповий ворог Москви, не міг обрати на цю роль «Батьківщину» (з багатьох причин – це її внутрішня нестабільність, через яку пройшла і розвалилася «Наша Україна», а головне – своєрідні взаємовідносини її лідерки Юлії Тимошенко з Путіним, що особливо яскраво виявилося у дні російської агресії в 2008 році). Не міг піти і на союз зі «Свободою», оскільки за власними переконаннями є рішучим, але все ж таки ліберальним політиком, зорієнтованим на співпрацю, а не конфронтацію зі США та ЄС, де, як відомо, націоналізм «не толерують». Залишався УДАР Віталія Кличка. Опозиційна партія успішного політика, що декларує зрозумілі і сповідувані самим Саакашвілі європейські цінності. Так що відбувся логічний зі сторони Тбілісі крок, вигідний і для самого Кличка. Адже тепер виникає запитання – а кого підтримуватиме Саакашвілі на наступних президентських виборах в Україні? Схоже, він якщо й не визначився, то попередньо висловився.

Юлій Хвещук