Розуміння української впертості

Я прибув до Львова, українського міста з дуже гарною західною архітектурою, заснованого українським королем Данилом у 1256 році та названого на честь його сина Лева. Мені подобається дратувати своїх польських друзів, нагадуючи їм, що Львів на один рік старший за перлину Польщі, місто Краків. 

Львів відзначається не лише своєю старовинною архітектурою, а й сильною волею своїх людей. Я називаю це українською впертістю. Я згадав про цю сильну волю першого дня, коли відвідав банк і магазин, де купував лампочки. 

У банку я попросив касирку кричати, бо погано чую. Вона відмовилася, нагадавши мені, що у Львові не кричать на своїх клієнтів. Оскільки я такий же впертий, як і вона, я підійшов до наступної касирки. У магазині молодий чоловік, який продавав лампочки, пропонував різноманітні звичайні та економні лампочки. Я запитав його, яка різниця, і він відповів, що економні служать набагато довше. Я просто сказав: «Я не знаю про це». Він відповів: «Але я знаю». 

Я люблю цих людей, хоча часто вони мене дратують. Я, мабуть, їх дратую також. Саме таке ставлення та взаємодратівлива узгодженість між українцями дозволили їм подолати століття великих труднощів, і це триває й донині. Є казка про Бога та створення різних народів і розподіл земель. Бог порадився з ангелом і запропонував створити народ і землю. Жінки будуть надзвичайно красивими, а чоловіки дуже сильними. Земля буде дуже родючою, так що якщо хтось плюне, виросте дерево. Ангел зазначив, що це творіння буде несправедливим до інших людей. Бог відповів: «Зачекайте, поки побачите їхніх сусідів». 

І тому, подобається вам це чи ні, Росія є сусідом України. Львів вважається п’ємонтом України, джерелом її відвертості та сильної волі. Я навряд чи об’єктивний, коли йдеться про український народ, але слід зазначити, що я іноді знаходжу також недоліки. 

Мій банк в Україні — державний банк. Немає причин для привітного обслуговування. Рідко я бачив, щоб касир посміхався. Найгірші — це менеджери. Вони некомпетентні та недружелюбні, але здебільшого жінки. Різниця в Америці полягає в тому, що банківський персонал некомпетентний, але дружелюбний. Є виняток – ті, хто якимось чином піднявся сходами до дотримання законодавства. Вони обидва некомпетентні та недружелюбні. 

Банківська справа в Україні проблематична. Президент Зеленський виконує свою обіцянку боротися з корупцією, але з війною та потребою України в грошах виникають великі конфлікти між грошовими переказами для законних цілей та відмиванням грошей. Законні клієнти повинні бути дуже терплячими. 

Опис Львова та його мешканців не повинен відволікати увагу від інших частин України. Простіше кажучи, Східна Україна перебувала під російським пануванням понад триста років. Росія завжди була авторитарною та жорстокою. Західна Україна перебувала під польським, потім австрійським, потім польським і, нарешті, радянським правлінням з часів Другої світової війни. Польське правління було напівм’яким порівняно з російським. Австрія була значно більш доброзичливою, ніж Польща. 

У Львові я зустрівся зі своїм харківським зв’язковим, волонтером, який був на Заході, відвідуючи свою літню матір. Ми обговорили найнагальніші потреби, зокрема, безпілотники та їх перехоплювачі, включаючи найшвидше придбання та доставку. Я мав їхати до Харкова, але наша зустріч позбавила мене цих клопотів. 

Коли я виходив зі своєї квартири о 9 ранку в п’ятницю, мене зустріло оголошення, яке, мабуть, по всьому Львову закликало львів’ян вшанувати пам’ять тих героїв, які віддали своє життя за Україну. Мені імпонувала дисципліна, коли і транспортні засоби, і пішоходи зупинялися, щоб згадати та вшанувати героїв. Це був короткий момент, але дуже натхненний. 

Я свідомо відзначив, що ця нація витримає, як і протягом останніх 375 років. Вона витримає, тому що, незважаючи на потрясіння, трагедії та спроби знищити її, як кажуть росіяни, «стерти українців з лиця землі», українці залишаються непохитними та, здається, непереможними. Я впевнений, що Бог на нашому боці, навіть якщо Він продовжує нас випробовувати. 

Ми глибоко релігійна нація, яка іноді сприймає вчення наших різних церков як опіати. Ми виявляємо свою віру, ставши на коліна та цілуючи землю. Для мене це просто забагато. Але ця форма релігійного поклоніння зберігається. Цікаво згадати, що за радянського атеїзму єдиною національністю, яка залишалася непокірною, були українці. Радянський Союз здався та створив власні версії церков в Україні. Українці перейняли ініціативу до абсурдної міри, так що нав’язана Православна Церква Московського патріархату пожинала плоди  і після здобуття Україною незалежності. 

Українцям потрібно молитися. Вони завжди розрізняють, але вони вперті українці та віруючі в Бога та Україну. Росія не має жодного шансу. 

24 травня 2025 року Аскольд Лозинський