Раз – тушка, два – тушка?!

Для Львівщини не дивина обирати до парламенту заслужених людей, знаних господарників, які потім радикально змінюють свої ідейно-політичні вподобання (взяти хоча б Тараса Чорновола або ж Петра Писарчука). Проте щоразу потім якось прикро стає, незручно за такі помилки. Ось і тепер, після того, як фракцію «Батьківщина» залишив «знаний та господарський» Олег Канівець, обраний в Стрийському виборчому окрузі – аналогічно. Оскільки переміг він там конкурента від УДАРу, фракція саме цієї партії внесла на розгляд проект звернення до Канівця з вимогою скласти депутатський мандат.

26 квітня, під час засідання сесії Львівської обласної ради, питання було розглянуто. Аргумент ініціаторів: зрада виборців, які проголосували за нього, як за кандидата від ВО «Батьківщина». Аргументи, наведені Канівцем: давній конфлікт в окрузі, домінування «Батьківщини» над іншими партіями, які увійшли до неї. І, на завершення, пафосне: «Канівець є і залишиться опозиційним політиком до режиму Януковича. Скажімо, до честі «Свободи», її фракція повним складом проголосувала за відставку уряду Азарова, водночас сім депутатів від УДАРу, який нині робить заяви щодо мене, не проголосували, як і не проголосувало і сім депутатів від «Батьківщини».

Голова обласної ради Петро Колодій поставив звернення на голосування за основу, однак його підтримало лише 48 депутатів із потрібних 59. Проголосували всі присутні члени фракцій УДАРу та НРУ. Натомість, утрималися троє «фронтовиків», двоє не голосували. Визначальною, звичайно ж, була позиція фракції «Свободи». Можливо, лестощі Канівця виявилися надто приємними, але зі 40 депутатів «за» – чомусь лише половина. Народний депутат залишав сесійний зал задоволеним.

Прикро, що обласні депутати за своїм політичним рівнем не доросли навіть до своїх колег із Ходорівської міської ради, котрі змогли оперативно відреагувати на «діяльність» Олега Канівця. Але ще прикріше буде, коли це стане не єдиною чорною плямою Львівщини.

Одним із «аргументів», які могли спонукати Канівця до виходу з «Батьківщини», називали отримання за тиждень до цього бюджетної субвенції у розмірі 2,3 мільйона гривень для його виборчого округу. Відповідно до рішення бюджетного комітету, ця сума має піти на реконструкцію школи в Стрийському районі та ремонт фельдшерсько-акушерських пунктів у Жидачівському районі, що належать до округу Канівця.

Захисники зауважували, що цим же ж рішенням субвенції для своїх округів отримали ще троє представників «Батьківщини» – Дубіль, Фищук і Шкварилюк, двоє «ударівців» – Дубневич і Путілов, а також «свободівець» Михальчишин. Мовляв, це що ж, усіх їх підозрювати у підкупі?!

Всіх – не всіх, але… З 10 депутатів, які того дня отримали найбільші субвенції (від 5,2 до 2,9 мільйона гривень), дев’ятеро регіоналів. Але поміж них, на 7 місці, зі скромними 3 мільйонами гривень, опинився єдиний опозиціонер, член фракції УДАР Ярослав Дубневич (переміг в Городоцькому виборчому окрузі, що теж на Львівщині, емоційну журналістку Тетяну Чорновол від «Батьківщини», а потім в парламенті влився до фракції Віталія Кличка).

І що ж далі? 18 квітня Верховна Рада голосує постанову щодо обрання суддів, які призначаються довічно. Це питання всупереч закону не пройшло розгляду в комітетах ВРУ. Опозиція заявляла, що більшість «протягує» на посади суддів невідомих нікому осіб, і прийняла рішення це питання не підтримувати. Дубневич двічі проголосував за постанову – за основу та в цілому. Крім нього, з опозиції – ще тільки депутат від «Батьківщини» Лукашук. Голоси були важливими, адже ці постанови набрали трохи більше 225 голосів.

Після голосування Віталій Кличко заявив, що спікер Володимир Рибак порушив домовленості, досягнуті з лідерами фракцій: «Умисно були порушені домовленості, щоб судді бачили, хто дійсно їх підтримує і кому вони зобов’язані своїм призначенням». А Ярослав Дубневич відбувся коментарем: «У проекті постанови 2441-1 було прізвище судді із суду, що на Львівщині. Мені, як депутату-мажоритарнику, видається краще підтримати львівських суддів, аніж нам пришлють сюди служителів Феміди родом з Донецького краю. Тому я й проголосував за проект цієї постанови Верховної Ради України». Мабуть, тепер львівські судді також будуть знати, «хто дійсно їх підтримує і кому вони зобов’язані своїм призначенням» – зокрема, Дубневичу.

А вже 19 квітня Ярослав Дубневич не голосував за недовіру уряду Азарова. Далі буде?

Олекса Олич