Пристрасті навколо “благодійництва”
Недавня пожертва відомого українського олігарха Дмитра Фірташа у сумі 2.5 мільйон доларів на будову пам’ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні викликала пристрасну дискусії між двома таборами які представляють дуже відмінні точку зору. Сама дискусія надала жертводавцеві відносно дешеву популяризацію у якій остаточно залишиться для неукраїнського світу та в історії майбутніх поколінь тільки одне — Дмитро Фірташ збудував пам’ятник жертвам Голодомору у Вашингтоні. Отже ж користь для пана Фірташа з цього приводу однозначна.
Правда є і користь для благородної цілі вшанувати пам’ять жертв Голодомору у столиці найважливішої під оглядом політичного впливу держави в світі. Цю користь з піднесенням хоча наївно сприйняла певна частина громади зокрема ті які передусім займалися цим ділом в рамцях УККА чи Крайового комітету будови. Багато зібралось вихвалювати під небеса самого жертводавця і навіть включили до цього і пеан для сьогоднішнього президента Януковича, мовляв без Фірташа та Януковича це діло було б не пішло. У цій безмірній а навіть рабські хвальні дійшло до абсурду. Одна справа проголосити звідки прийшли гроші, навіть формально подякувати, а друга це прославляти Фірташа включно навіть з порівнянням його до Св. Павла хоча, правда, у ролі грішника.
З другої сторони появилася екстремальна лайка на УККА та Крайовий комітет будови, мовляв чому комітет прийняв брудні а то і криваві гроші Фірташа. Адже ж ці гроші позаплямлюють пам’ять жертв Голодомору. Невже ж не можна було гроші зібрати в громаді або подбати, щоби гроші були виділені з державного бюджету України? Цікавим одначе, що ніде в аргументації цієї сторони немає заклику повернути гроші.
Відносно нові шанувальники Дмитра Фірташа при найважчих нападах на їх аргументацію прийняли відносну макіавельську поставу, що кінець у цьому випадку освячує наміри. При цьому старші шанувальники Фірташа покликались на приклад Українського Католицького Університету, який прийняв гроші Фірташа раніше вказуючи скільки добра це зробило чи зробить для розвитку української католицької науки. Це дуже складне і загадкове питання і не під мою силу далекого бачення. Відсіч цим нападам також покликалася на історію США 19-20 століття коли люди які заробили великі маєтки загадковими (неетичними) або прямо бандитськими способами тими маєтками пізніше диспонували так, що і зробила чимало добра прикладу, Карнегі, Мелон, Рокефелер, Кеннеді та інші. Це теж загадковий аргумент оскільки чимало в історії США не повинно служити прикладом до наслідуванням, напр. невільництво, сегрегація, а навіть сьогоднішнє сімнадцять трильйон доларів заборгованості.
І ось така широка дискусія завелась з якої найбільше скористався Дмитро Фірташ і то відносно дешевим способом. Заробив неетично, а то і протизаконно мільярд, віддав на добродійні цілі кілька мільйонів і то не анонімно, а з великим розголосом, і раптом перетворився у великого мецената, а то і героя з великою групою шанувальників.
Не маю бажання входити у цю дискусію. Хотів би просто її припинити. Але діло дуже важливе бо є конечним поставити пам’ятник жертвам Голодомору у Вашингтоні.
Моє бачення дуже просте. Закон Конгресу США підписаний ще Президентом США Джорж Бущом з вигасаю-чим терміном виділив місце у Вашингтоні для України, щоби поставити пам’ятник жертвам Голодомору. Виділення було не для української громадськості в США. Мала це зробити українська держава. Ця справа вже затягнулась. Не зробили цього ні Ющенко ні Янукович. Треба було чорта, щоби в цьому допоміг. Чорт зробив це не тому, що раптом перетворився в ангела, а задля власної користі. Але не робімо ми з чорта ангела. Коли б остаточно не вдалось такий пам’ятник поставити сором був би для держави яку від 2005 -2010 представляв Віктор Ющенко, а від 2010 досі представляє Віктор Янукович. Один і другий міг фонди визначити, до речі навіть власні, так загарбані від народу. Цю потенційну ще одну пляму на олігархів в Україні, так Ющенка і Януковича, треба було виправити. З того мафіозного кола Ганна Герман зрозуміла потребу діяти. Адже вона теж в тому колі. Переконала Януковича і Фірташа. Від кого гроші прийшли несуттєве. Вони всі народні.
Гроші Дмитра Фірташа це гроші які він несовісно вкрав від української держави та народу через Росукренерго та інші махінації. Нехай нам здається, що він з свого великого загарбаного маєтку віддав Україні 2.5 мільйони доларів, а Україна ці гроші передала на будову памятника. Дмитру Фірташу чи Ганні Герман чи Віктору Януковичу тут не належить жодної похвали, а тим більше пошани. Фірташ просто віддав малу частину того, що вкрав і при тому значно себе реабілітував серед наївних українців та чужинців для кого він став великим меценатом.
Для тих які критикують громаду за це що вона прийняла ці гроші, відповідь одна — не Фірташа а українські гроші заплатили за пам’ятник. Ці гроші були брудними тоді коли вони були в руках Фірташа. Вони очистилися коли їх було повернено українському народові, щоби вшанувати загиблих предків. От і все. Будуймо пам’ятник нашим загиблим предкам. Вшановуймо жертв Голодомору, а не Фірташа, чи Януковича.
20 жовтня 2013 Аскольд Лозинський
