Проста ватра, але під нею пожежа
В українській нації існує група з далекого заходу, якої земля зараз є частиною Польщі, відома як лемки. Щороку в Польщі на етнографічно лемківських землях, а також у різних країнах світу організована лемківська громада проводить захід під назвою Лемківська Ватра. Це щорічне свято виживання та культури.
Більшість лемків сьогодні проживає у західній Польщі та західній Україні. Деяким лемкам вдалося повернутися на свої споконвічні землі, з яких їх насильно депортували під час двох злочинних та геноцидних акцій з 1944 по 1947 рік. Найцікавішою характеристикою лемківського населення є те, що вони є запеклими та непохитними українськими патріотами.
Після Другої світової війни українське військове формування, відоме як Українська повстанська армія (УПА), перенесло війну на колишню українську територію, яка зараз є частиною Польщі. Польща була добре знайома з УПА, оскільки Польща окупувала Західну Україну з часів Першої світової війни і тому з 1942 року були бої зокрема Армії Крайової з УПА на українській території.
Протягом цієї окупації України Польща використовувала різні методи етнічних чисток, включаючи пацифікацію українців, особливо в містах, та колонізацію, залучаючи поляків для зменшення концентрації українців. Зусилля були настільки значними, що на початку Другої світової війни населення найбільшого міста західної України, Львова, становило 60 відсотків поляків і лише 15 відсотків українців.
Відносини між Польщею та Україною були, м’яко кажучи, дуже напруженими, що залишається дуже актуальним і сьогодні. Протягом тривалого часу Польща була ворогом номер один для людей у Західній Україні.
Нещодавно президент Польщі Кароль Навроцький, польський правий націоналіст, скасував польську нагороду, вручену чинному президенту України. Цей український президент Зеленський одразу повернув нагороду. Троє колишніх українських президентів, у свою чергу, погодилися повернути свої польські нагороди.
Все це спало мені на думку, коли я брав участь на лемківській ватрі сьогодні в північній частині штату Нью-Йорк, ймовірно, тому, що лемки вважають поляків особливо образливими. Скасування повноважень польського президента було спровоковано рішенням українського полку назвати його на честь УПА, підписаним українським президентом. Чи була це надмірна реакція польського президента?
Розглянемо факти. Поляки тричі вторгалися в Україну в українсько-польській історії. Україна ніколи не вторгалася в Польщу, хоча мала шанс у 17 столітті. Україна відступила.
Під час подій ватри я згадав один зі своїх особистих досвідів, часто подорожуючи до Польщі, оскільки наразі це найпростіштй спосіб дістатися до України.
У сучасній Польщі є село під назвою Павлокома, яке колись було українським лемківським селом. У березні 1945 року польська Армія Крайова вбила 366 українців. Польща підвердила вбивство як 366 солдатів УПА. Але кого поховали в могилі?
Кілька років тому я був у польському місті Перемишль, яке до Другої світової війни було українським містом. Я взяв польське таксі від свого готелю до Павлокоми. Я знайшов місце поховання, бо там був пам’ятник. Були викарбувані імена та дати народження похованих.
Імена були переважно жіночими, а тривалість життя багатьох із похованих була менше десяти років. Я вказав на це своєму водієві. Я також зробив фотографії.
Схоже, що польська Армія Крайова вбивала жінок і дітей. Я та мій польський водій були вражені. Я пояснив йому, що його уряд стверджував, що загиблі були українськими солдатами. А потім я подумав, чому тут цей пам’ятник. Донині я не можу відповісти на це питання.
На лемківській ватрі були присутні переважно українські лемки. З розмов і навіть презентацій я розпізнав ворожість до поляків. Звичайно, лемки зневажали москалів, але ненависть була такою ж, як і до поляків. З огляду на те, що Росія сьогодні є найбільшим ворогом України, а Польща дуже залежить від української оборони, а Україна – від польської підтримки, ця українсько-польська напруженість не повинна тривати.
На мою думку це має початися з припинення нахабної польської брехні та розуміння того, що Польща не має права інтерпретувати українську історію. Брехня та зарозумілість мають припинитися.
27 червня 2026 року
Аскольд Лозинський
