Про махровість націоналізму
Марія Захарова обізвала ініціативу прем’єрки Естонії – позбавити росіян євровіз – «махровим націоналізмом». Чим афіціювала мою дослідницьку увагу: що воно так «махровий», якщо йдеться не про халат чи рушник?
Побіжний аналіз показав, що це не російське, а радянське вжиткування слова. У Даля йдеться лише про «махрятничать, промышлять разноской в народе мелочных товаров по деревням». Але якщо спитатися у гугла «Ленін + махровий», отримаєте: «махровый дурак», «махровая глупость». І надалі всі приклади слововжитку належать до радянського періоду.
Отже, повертаючись до первинного квіткового значення (багато пелюсток), квітучий європейській націоналізм. Але квітне він – і саме тут помиляється М.Захарова, – якось кволо та безбарвно.
Зауважте, що, обґрунтовуючи правомірність заборони росіянам в’їжджати в Європу, пані Каллас (а за нею і колишній посол в РФ пан Макфол) стверджують: можливість в’їзду в Євросоюз – це привілей, а не право людини. Тобто, російська людина все одне щось має. Якщо не право, то котрийсь (навіть потенційний) привілей.
Насправді ж перед кордоном національної держави вона не має нічого. Лідерка держави «квітучого націоналізму» мала б сказати: впускати чи не впускати будь-кого у свою країну є виключним та абсолютним правом моєї країни, беззаперечним наслідком її суверенітету. Без будь-яких виправдань, пояснень чи обґрунтувань. От не хочу, і все. Категорично, а не гіпотетично (за Кантом).
Мій дім – моя фортеця. Техасець спершу стріляє, а потім питає. Господар, що застрелив в своєму домі неозброєного нападника, не повинен доводити свою невинуватість. Отак має «квітнути» націоналізм!
