Похорон Дарії Гусяк як тест на сутність львівської влади
У Львові попрощались і провели в останню путь Дарію Гусяк, надзвичайно самовіддану учасницю визвольної боротьби, зв’язкову головного командира Української Повстанської Армії Романа Шухевича, багаторічну бранку совєтських тюрем, відому громадську діячку в Незалежній Україні.
Похоронне Богослужіння відбулося в Гарнізонному храмі святих Петра й Павла. Очолив Богослужіння владика Володимир Груца у співслужінні чотирьох священників. Вдячні львів’яни, численні військовослужбовці, оркестр, хори – всі шанобливо прощалися з відомою особистістю, яскравою патріоткою, славною Героїнею.
Однак велику ложку дьогтю отримала громадськість від львівської влади.
Львівська влада не дослухалася до прохань громадськості щодо місця поховання славної борчині за незалежну Україну.
Всупереч проханням численних львів’ян, зокрема, й тих, які разом з нею виборювали Незалежну Україну, які нині очолюють громадські, проукраїнські рухи, міська влада Львова під егідою Андрія Садового не дала дозволу поховати Дарію Гусяк на Полі Почесних поховань Личаківського цвинтаря, де спочивають славні Катерина Зарицька й Михайло Сорока, Ірина Сеник, Ірина Калинець та інші, хто боровся за волю України.
Тепер львівські можновладці вирішили, що такі борці не достойні Поля Почесних поховань. Безсоромно проголошують безсоромні аргументи. Мовляв, Дарія Гусяк має бути там, де похована інша Українська Героїня Ольга Ільків. Але чому Ольгу Ільків не поховали на Полі Почесних поховань? Це теж обурливо!
Складається враження, що Садовий прагне затерти пам’ять про борців УПА, сховати їх поміж новітніх героїв. При цьому ігнорує часові пласти української героїки. На так званому Марсовому полі захороняють теперішніх Захисників України. Колись там постане їхній гідний меморіал. А учасники попередніх змагань мають бути разом на Полі Почесних поховань!
Треба зазначити, що на відміну від Ольги Ільків, Дарія Гусяк була членом Краєвого Проводу ОУН, в якому провідником був Зиновій Красівський. Тому логічно було поховати її поруч з іншими провідними членами визвольної боротьби, зокрема Євгеном Пришляком, Краєвим провідником, перепохованим на Личаків з Миколаєва над Дністром. Але ця логіка, що Дарія Гусяк була однією з провідників визвольної боротьби, для Садового недоступна.
Дарію Гусяк, останню зв’язкову Шухевича, так і не поховали на цьому полі.
Її за благородною ініціативою Юрія Шухевича підхоронили до родинного гробівця Шухевичів на Личаківському цвинтарі, аби згодом перепоховати на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря. Але для цього нам треба мати по-справжньому патріотичну, по-справжньому українську владу.
А теперішню владу хотілось би запитати, а для кого вони призначають численні вільні місця на Полі Почесних поховань? Кого чи чого очікують?
