Партійні кольори корупції
Коли правоохоронці що раз більше асоціюються зі злочинами, скоєними через впевненість у власній всевладності та безкарності, в громадян все частіше виникає бажання якось самостійно захиститися і від них, і від тих злочинців, які без погонів. Коли це бажання стає особливо палким, спалахують сутички з міліцією, і люди просто б’ють своїх непрошених «захисників». Щоби якось переконати громадськість в тому, що міліція займається не тільки незаконними діями, але й своїми офіційними обов’язками, міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко вирішив поділитися статистикою боротьби з корупціонерами у місцевих радах у розрізі їхньої партійної приналежності.
Отож, в 2010 році до кримінальної відповідальності було притягнуто понад 160 депутатів різних рівнів, зокрема, 4 – обласних рад, 7 мерів та їх заступників, 14 депутатів міських рад, 33 депутати райрад і 105 голів сільрад. В 2011 році кількість корупціонерів дещо зросла – міліція спіймала вже 179 корупціонерів (3 депутати обласних рад, 9 мерів та їх заступників, 15 депутатів міськрад, 28 депутатів райрад і 124 голови сільрад. В 2012 році (поки що) до кримінальної відповідальності притягаються 49 депутатів (5 депутатів міськрад, 10 депутатів райрад, 1 мер і 33 голови сільрад). Відстають показники по обласних радах та міських головах. Однак, якщо взяти до уваги, що закінчився тільки 1 квартал, то цей рік може завершитися з рекордними показниками. Хоч навряд чи – перемогою над корупцією.
Тепер статистика партійна. Тут знайшлися представники практично всіх провідних політичних сил, а найбільше – самої ж Партії регіонів. Так, в 2010 році серед «офіційних» корупціонерів опинилися по 51 представникові Партії регіонів та БЮТ, а також 37 членів НУНС (не зрозуміло, кого саме мав на увазі міністр; можна припустити, що йшлося про «Нашу Україну», яку головний правоохоронець сплутав чи то з виборчим блоком до Верховної Ради «НУНС», чи то перекрутив попередню назву – НСНУ («Народний Союз Наша Україна»). Ще 16 корупціонерів репрезентували Блок Литвина, 8 виявилися комуністами.
Після чергових виборів до місцевих рад партійно-корупційна палітра дещо змінилася. Щоправда, безперечне перше місце посіли 85 регіоналів. 40 зловмисників знайшлися в шеренгах БЮТ. 33 причаїлися у загадковому НУНС. Ще 10 комуністів отримали нагоду проповідувати марксизм за гратами. 7 депутатів втратив Литвин. На трьох обранців послабшала «Сильна Україна». А також міліція потішилася двома зловмисниками зі «Свободи». До речі, загалом владна коаліція «породила» в цьому році 105 корупціонерів, опозиційні сили – 75.
У 2012 році кримінальна відповідальність вже стала сумною реальністю для 31 представника режиму (30 регіоналів та один комуніст), а також 18 опозиціонерів (11 бютівців, 5 «нунсівців» і 2 «свободівців»).
Цікаво, що серед корупціонерів не виявилося представників «Фронту змін», які теж мають досить солідне представництво в місцевих радах. Чи то Яценюксправді набрав кришталево чесних, чи то новоспечені депутати ще не встигли опанувати корупційні схеми? Або ж просто – спритніші, а крім того, полювати за «фронтовиками» в міліції замовлення не було? Стосовно УДАРу – справа простіша. На попередніх виборах не так вже й багато їхніх партійців пройшли до місцевих рад.
Підсумовуючи наведені цифри, Захарченко рішуче відкинув звинувачення на адресу МВС із приводу його заангажованості. І гучно заявив – правоохоронці не братимуть до уваги політичну приналежність того чи іншого виявленого корупціонера, а діятимуть відповідно до вимог чинного законодавства (весело чути від керівника МВС подібні слова). До речі, наприкінці лютого секретар Ради національної безпеки і оборони Андрій Клюєв виступив за жорсткий підхід ПР до корупціонерів при виявленні їх у лавах власної партії. І ось, регіонали продовжують демонструвати свою владу як сувору та справедливу, нещадну до кожного, навіть коли у нього в кишені «правильний» партійний квиток.
А ось з наступною тезою міністра неможливо не погодитися: «у корупціонерів основна приналежність – це доступ до влади та фінансових ресурсів. Вони діють незалежно від партійної або фракційної належності. Вони – «інтернаціональні». А й справді, чим відрізняється представник місцевого самоврядування, який бере хабарі та «відкати», маніпулює земельними ділянками і державними замовленнями? Хіба що партійним квитком. Тому що совість у кожного з них цілковито атрофована. Одного разу привласнивши чуже, людина інфікується назавжди. І місце їм усім – за гратами. Разом з керівниками «вибірково пильної» на злочини міліції, цілком не сліпої Феміди та всіма найвищими очільниками огидної системи «регіонади».
Юлій Хвещук
