Новий парламент є
Можна констатувати, що 26 жовтня позачергові парламенті вибори в Україні відбулися. Не всі українці змогли проголосувати через військові дії, через окупаційний режим. Не всі захотіли скористатися своїм правом для голосування навіть тоді, коли не мали для цього жодних об’єктивних перешкод. Однак вибори таки відбулися. Доки ЦВК нагромаджує в себе протоколи з дільниць, доки оголосить офіційні результати – пройде ще не один день. Однак попередні підсумки можна собі дозволити зробити вже сьогодні.
Прогнозована більшість у парламенті таки відбудеться у форматі двох політичних сил – лідерів симпатій виборців – «Блоку Петра Порошенка» та «Народного Фронту» Яценюка – Турчинова. Зрештою, не надто важливо, хто з них остаточно посяде перше, а хто – друге місце за висновками ЦВК. Краще, звичайно, якби справдилися результати екзит-полів, і першість здобула президентська сила, адже в цьому випадку Порошенко міг би наполягати на серйозніших ротаціях в складі уряду. Однак в будь-якому випадку верховодою там залишиться Яценюк, а суворим керівником парламенту, скоріш за все, Турчинов.
Всупереч баченню багатьох, однак неприємна новина – це третє місце проекту міського голови Львова Андрія Садового – «Самопомочі». Прикро бачити, як енергійна «піар-кампанія» людини, яка може вважатися одним з найгірших міських голів Львова, оскільки вміє тільки отримувати та «освоювати» кредити, зуміла «причарувати» в свій список кількох цілком не найгірших людей, а крім цього – тисячі голосів виборців. Однак дивуватися не доводиться. Свого часу багато хто сліпо голосував за Партію регіонів Януковича (за «своїх»), тепер проголосували сліпо за «Самопоміч» (за «нових»). При цьому є ще одна схожість. Янукович рвався (і вирвався) у вищу владу з позиції регіонального лідера. Садовий вирішив, що він нічим не гірший. І отримав (для початку) свою фракцію в Київраді, тепер – у парламенті, однак сам ще зі Львова на здобуті плацдарми не поспішає, оскільки поки що хиткі вони. А ось наступні президентські вибори…
На цьому тлі приємно, що попри всі старанні спонсорів, однак проект «Олег Ляшко» отримав суттєво менше голосів, аніж йому «пророкували» фінансово простимулювані соціологічні служби. Більше про цей проект говорити просто немає бажання та й, зрештою, і потреби.
Присвячувати якусь увагу «Опозиційному блоку» теж не варто. Факт залишається фактом – в кожному суспільстві існує так званий «люмпен». Якщо є частина українців, які голосують за таких політиків, вони мають право на власну репрезентацію в парламенті (згідно основ демократії). Інша справа, що ні ці політики, ні їхні виборці не можуть претендувати на повагу. На повагу заслуговує виключно їхнє законне право на висловлення своєї нехай і сумнівної, проте все ж таки позиції.
Можна поспівчувати «Батьківщині». Навіть прикрившись іменем Надії Савченко та оточивши себе «новими» обличчями, Тимошенко ледь проповзає до парламенту. Скоріш за все, «нові обличчя» не довго зберігатимуть вірність своїй «шефовій», а повторять шлях членів фракції «БЮТ» попереднього скликання, пустившись на манівці «тушкування» до президентської більшості. Тільки тепер із гордо піднятими головами, адже президент сьогодні – не Янукович.
На межі проходження балансує «Свобода», і це балансування – закономірна розплата за спекулювання окремих партійних речників націоналістичними гаслами, які ілюструвалися «діяльністю» партійців на рівні місцевих, контрольованих рад. В парламент проходять представники «Свободи» в мажоритарних округах, які не заплямували себе, а ось чи зробить з цього висновок партія – питання…
Закономірно, що опиняється поза парламентом «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка (який вже заявив про готовність подати у відставку з посади голови партії). Справді, українці переросли той етап, коли підтримували «проект однієї особи», який говорить про команду у складі «я, я і ще раз я!». Хоча без Гриценка парламент стане трішки нуднішим (за умови, якщо Ляшко його повноцінно не замінить).
Приємно, що у Верховній Раді нарешті не буде комуністів і всякої іншої лівацької нечисті. А далі буде видно. Принаймні, цей парламент нудьгувати не дозволить.
Юлій Хвещук
