Ненаративний еволюціонер або Так говорив Блудов…
У видавництві «АДЕФ-Україна» вийшов довгоочікуваний альбом-каталог видатного українського художника Андрія Блудова, який містить роботи і проекти від початку його творчої кар’єри і до сьогодення.
19 травня, на «Книжковому Арсеналі», біля стенду видавництва відбулася презентація цього чудового фоліанту, під час якої можна було поспілкуватись з автором та отримати його автограф. В цей же день, в столичній галереї Mironova Gallery (пров. Лаврський, 9), відкрилась персональна виставка творів Андрія Блудова, яка триватиме до 10 червня.
Пролог
– Що ж, гляди, щоб вони прийняли від тебе твої скарби. Люди не довіряють самітникам і не вірять, що ми приходимо дарувати.
Андрія знаю з 1993 року, коли майже юний митець прийшов до нашої гонористої студентської аудиторії в Академії мистецтв, щоб викладати нам, теоретикам, основи графіки. Він був ранимий і замріяний, іноді беззахисний, але дуже захоплений – самим процесом творення чогось нового.
– Давайте спробуємо разом зробити щось цікаве, – сказав він, і занурив нас у свою емоцію народження змісту…
Вже тоді я зрозумів, що Андрій Блудов не просто викладач, який вміє малювати, а художник, який прагне відкривати нові стани і доносити їх звучання до людей. І це моє перше враження залишилось непохитним.
Трохи згодом, після виставок «METANOSIS» (1994) і, особливо, «Прозорої Міфотеки» (1995) він міцно увійшов до мого особистого «кадастру митців», за якими я уважно спостерігав на протязі всього часу зі студентських років.
«Давайте постараємось навчитись бути співналаштованими один до одного, і до предмету нашої творчості – тільки тоді в нас може вийти щось незвичайне», – так говорив Блудов.
Дія перша. Вектор
– Я несу людям дарунок!
– Не давай їм нічого,- промовив святий. – Краще візьми у них дещицю і неси разом з ними – це буде їм найприємніше, якщо тільки сам ти матимеш від цього приємність!
В жодному разі не претендуючи на лаври психоаналітика або медіума, візьму сміливість припустити, що в Андрієві, попри інші дуальності, завжди співіснували, змагалися одна з одною дві сутності – революціонера і еволюціоніста.
При чому, революціонер виступав з інтроверсійної, тобто внутрішньої позиції, а еволюціоніст – з екстраверсійної, спрямованою назовні.
Сприймати і впливати, засвоювати й інтерпретувати, всмоктувати й трансформувати, зламувати й змінювати, залишаючись у центрі самого себе…
Зрештою, майстер зумів об`єднати ці дві протилежні сутності в своїй творчості, і вперше синтез його втаємниченої дуальності яскраво втілився у проекті «Весняний вітер». Саме там, на старовинних київських пагорбах внутрішня жага змін витискалась назовні і зливалась із свіжим повітрям свободи, а стрімкий норд-ост, передвісник революцій і епохальних зламів, охолоджував голови та з подихом заходив до глибин єства, щоб оросити шлях еволюційного процесу.
Весняний вітер
Той вітер довгі роки слугував художнику вектором творчого шляху, спрямовував флюгер його пошуків в потрібному напрямку, був тим середовищем, що сплавляло усі відкриття та інсайти у єдиний, безперервний процес осягнення буття. Саме той процес, який майстер, «взявши дещицю в людей, несе разом з ними і йому це приємно».
«Межі внутрішнього і зовнішнього більше не існує, суб`єкт розчиняється в середовищі і, водночас, не середовище формує суб’єкта, а саме конструюється ним і під нього, стає його витвором», – так говорив Блудов.
Дія друга. Простір
– Заклинаю вас, брати мої, лишайтеся вірні землі і не вірте тим, хто каже вам про надземні надії! То отруйники – свідомі вони того чи ні.
Усі ленд-артичні проекти Андрія Блудова слугують немов противагою його станковим штудіям. А з іншого боку, вони тонко віддзеркалюють і доповнюють те, чого неможливо досягти у майстерні. Гортаючи каталог, можна відновити у пам`яті або просто уявити ті сміливі експерименти, які зміг втілити майстер разом з колегами-однодумцями.
Масштабні штучні трансформації простору допомогли художнику зрозуміти принципи його власної духовної трансформації.
Але найбільш метафізично простір, як на мене, виразився у серії «Периферія», де залізничні колії, постаючи з марева, немов енергетичні хвилі сингулярності пов`язують усі частини-атоми Всесвіту між собою. Ти – завжди в центрі простору, навіть якщо ти десь там, куди не доходить навіть світло.
STATION «Переферія»
«Проте, навіть якщо ти загубився, варто лише вийти на пагорб, зловити вітер, який покаже напрямок на інший бік Всесвіту, де стоїть гостинна вежа, і куди завжди можна повернутись, як у легендарну Золоту добу, коли всім було весело й добре…», – так говорив Блудов.
Дія третя. ЧАС
– Настає той час, коли людина вже не зможе пустити стріли своєї пристрасті вище і далі за людину, а тятива її лука розучиться бриніти!
Кажу вам: треба ще мати хаос у собі, щоб спромогтись народити зірку-танцівницю. Кажу вам: ви ще маєте хаос у собі.
Відображення
Час у Блудова – той самий вільний вітер, хаос у собі, головний чинник революції і, разом з тим, сакральна кров його особистої, жертовної еволюції свідомості. Інтуїтивно допустивши, що часу як окремої субстанції, можливо, не існує, він, як колись Ейнштейн, спробував прийняти це за аксіому. Інтуїція «часу, якого не існує» нестримно захоплює художника за яку б тему він не брався, диктує умови його саморефлексій. Коли час стискається до маленької крапки, блискавичної миті, що закінчується не встигнувши розпочатись. Коли «час, якого не існує» залишається єдиним доказом існування самої особистості художника – і в цьому парадоксі народжується зміст.
Найбільш переконливо це відобразилось навіть не в проекті «Рухомість-нерухомість», де майстер виводить світ матеріального в позачасовий простір, нівелюючи будь-яке соціальне значення матерії, а в серії «Індостань». Час як єдина мить історії, де вмістились усі загадки, коди, штампи на тлі густого п’янкого запаху минулого, що немов застигло у відбитку незворушного обличчя раджі. Але звідти вже насувається нова епоха і проглядаються обриси сучасних викликів.
Чудово, коли митцю від природи дана здібність передбачати, передчувати. Але треба мати сміливість та здатність конвертувати це у творчості. Та головне, що Андрій передбачив власну трансформацію.
«Рожевий дим розсіюється, і життя без ілюзій видається не дуже привабливим… Але візуалізована або озвучена вголос мрія раптом стає реальною і близькою», – так говорив Блудов.
Дія четверта. Людина
– Велич людини в тому, що вона – міст, а не мета’, і любити в людині можна лиш те, що вона – перехід і загибель. Свідомість та розум – це знаряддя й іграшки; за ними стоїть ще “саме”. “Саме” шукає й очима свідомості, прислухається й вухами духу.
З образів-символів, образів-знаків, образів-інтерпретацій Андрій Блудов поступово підійшов до образу людини як цілісної, живої, конкретизованої субстанції.
Вся його еволюційна революційність постала у всій красі. Проект «Ганді» – то вершина сучасного мистецтва, рівня найбільших грандів, найкращих зразків проникнення у таємницю людського духу, тонкощів емоцій та душевних станів.
Ганді
В його Ганді є все – і перехід, і реінкарнічна загибель, і ностальгія, і віра, і якась тверда впевненість, що людство не з’їсть врешті-решт само себе, а схаменеться й повернеться до самого себе обличчям.
Саме тут, і це моє глибоке переконання, на всю потужність розкривається справжній талант і потенціал Андрія, як майстра епохи, майстра-свідка, майстра–медіума, здатного передбачувати майбутнє і пробуджувати сплячу колективну свідомість і підсвідомість.
А перед «Ганді» був «Сіцзан», де Блудов вперше наважився не просто ретранслювати голоси-образи у їх первозданній сутності, як це було у «Голосах», а виявив здатність і мужність дати власну оцінку, поставити своє мірило справжності, людяності, щирості, відвертості. Але не як суддя, а як свідок. Це була його особиста революція в процесі еволюції.
Тибет «Сіцзан»
І як чарівне намисто, навколо могутнього торсу велетня Ганді, обертаються більш камерні, але не менш значущі серії, де людина стоїть на першому місці. Де художник заглядає в українську традицію, шукає тотожність образів предків з тим, що маємо зараз.
Та найважливіше, що він відкрив власного Ганді, побачивши той орієнтир, якого роками шукав у нескінчених експериментах. Та пробудив бажання відкрити справжнього себе у кожному з нас.
Він тільки став на цей шлях – попереду найцікавіше.
«Я все життя намагався зрозуміти, що ж з усіма нами відбувається, але побачив лише відображення саморефлексії людини у повсякденних справах і речах. Тож моя творчість – шліфування того загадкового дзеркала, що кожна людина являє для іншого», – так говорив Блудов.
Епілог
– Те, що кожен має право навчитися читати, надовго псує не лише письмо, а й думку.
Чи можуть слова конгруентно відобразити, розкрити сутність мистецтва Андрія Блудова? Певен, що ні. Цей товстезний каталог творів художника, що, нарешті, вийшов з типографії, робить це набагато краще за слова. Це -двері у невідоме. Кожен вже зараз може відкрити їх разом з майстром і заглянути у майбутнє.
Описувати його творчість, шукати відповідні контексти, підбирати влучні епітети – все одно, що читати анотацію до кіношедевру або витвору класичної музики.
Так, Блудов тісно пов’язаний із традиціями та течіями сучасного українського мистецтва, черпав емоційне натхнення у здобутках відомих маестро пост-авангарду та енергії під час подорожей і пленерів.
Та все це був лише первісний матеріал, інклюзивний розчин, з якого гравітація будувала зірки і планети. Беручи те, що надавало йому саме буття, він написав власну, захоплюючу унікальну історію – моторошною за своєю глибиною проникнення в сутність речей. Дуже красиву й зворушливу, надзвичайно емоційну та естетську, здатну як лікувати, так і збуджувати, викликати біль і заспокоювати. Де мають місце і сучасність, і минуле, де актуальність сьогодення занурюється корінням в одвічні правіки.
Разом з тим, він ще очікує на свого геніального «колективного глядача», який проросте, і дозріє разом із паростками його творчих експериментів. І тоді майстер сам побачить у ньому своє відображення, впізнає власну тотожність, щоб злитись із людиною-всесвітом у спільний танок величного, примхливого і неосяжного життя.
P.S.
І головне! Поки я тут розтікався і рефлексував на мистецтво Андрія Блудова, ледве не забув додати, що Андрій – ще й дуже популярний та успішний майстер, картини якого розпорошені по десятках музеїв і приватних колекцій по всьому світу, і які приємно повісити на стіну або просто роздивлятись в каталозі. Отже, не зволікайте – тираж видання обмежений)
Леонід Хомяков
