Блаженної пам’яті Осип Рожка 1946-2025
Гідний спадкоємець українського найкращого покоління. Його батьки були розсіяними емігрантами які народилися на Рідних Землях між двома світовими війнами. В них рідко було спокійне життя. Закінчилася війна, ніхто їх не визволяв. Доля та боротьба примусила їх тікати та переселитися для того, щоби влаштувати для родини нове життя та встановити новий фронт боротьби проти московського ворога окупанта.
Осип Рожка народився у німецьких переселенських таборах. Згодом родина переїхали до Бельгії для роботи. Там малий Осип провів нелегке життя бо батьки були утруднені цілими днями у копальнях. З ранньої молодості батьки послали його до Української Папської Малої Семінарії у Римі, а згодом Осип вивчав філософію у Папському салезіянському університеті, теж у Римі. Крім батьківського дому, навчання в Римі теж зробило своє. Осип став готовим на доросле етичне християнське українське життя. У нього було втілено найвищі духовні цінності українського християнина. Ці цінності проводили Осипом протягом цілого життя.
Для закінчення вищих студій Осип повернувся до Бельгії, та вступив до Державного університету в Ґенті де вивчав Словянські мови й історію Східної Європи, здобувши науковий ступінь ліценціята зі славістики. І тут також розпочалася його громадська праця передусім молодого націоналіста та виховника молоді. Він пірнув у виховну працю Спілки Української Молоді, організацію покликану у діяспорі українськими націоналістами за основою революційної української молоді Східних земель України 1920-их років над якими ворог розправився на Харківському процесі у Харкові у 1930 році. Очільників цієї молоді засудили як частину ворожого “ростріляного відродження” та заслали на Соловки, а згодом розстріляли у 1937 році у мочарах Сандармоху в Карелії.
Осип виховував Сумівску молодь по цілому терені Європи спершу у Бельгії, тоді Німеччині, а згодом Великої Британії та Франції. Він перейняв пости головної відповідальності у СУМ спочатку при крайових управах, а згодом і у Світовій Управі. Він був обраним головою Світової Управи у 1988 році і служив до 1992 року, вже перебуваючи на терені Америки.
На цьому терені Осип не покидав виховної праці. Він виховував на таборах у Елленвіл, Бофало, Клівленд, Дейтройт і Висконсин. Він готував виховні матеріяли і їх редагував, а також редагував головний журнал СУМ (“Аванґард”).
Осип не задовольнився тільки працею у СУМ. В Америці він всеціло віддався громадській праці на користь України у рядах багатьох громадських організаціях. Його називали ходячою Енциклопедією бо він завжди був між книжками. Його мешкання виглядало немов бібліотека. Ці книжки не були просто прикрасою. Осип фактично прочитав книжки які у нього були. Він на пам’ять цитував з них.
Я його називав скорострілом бо його гутірки чи публічний виступи хоча були обмежені до пів години часу, бо такий був регламент, мали матеріалу достатньо на годину або більше. Осип дуже швидко виголошував свої промови, бо на його думку треба було якнайбільше передати авдиторії.
Багато організацій скористало зі знання та запалу до роботи Осипа. Між ними я тільки назву ті про котрих я знаю: СУМ, Світовий конґрес вільних українців згодом Світовий конґрес українців (СКУ), Український Конґресовий Комітет Америки (УККА), Організація Оборони Чотирьох Свобід України (ООЧСУ), Злучений український американський допомоговий комітет Америки (ЗУАДК), Фундація Українського Вільного Університету. Товариство Свята Софія, Наукове Товариство імені Шевченка ( НТШ), Союз українців католиків «Провидіння» (Осип був головним редактором часопису Америка), та безліч місцевих організацій, редакцій, радіопрограм, тощо.
Основою його виховання був родинний дім, Українська католицька церква та його присяга, яку він зложив на користь Організації Українських Націоналістів. От таким був наш Осип.
Українське найкраще покоління, покоління його батьків залишили за собою добрі діла, глибоку патріотичність та невмирущий дух, що вони вдихнули у молодше покоління тобто своїх, а інколи і чужих українських дітей. Цей дух перейняв Осип Рожка і він його вдихнув далі у наступне покоління. Вічна Йому Пам’ять! Пам’ятник з каменя стоятиме на його могилі на цвинтарі Святої Марії біля Фокс Чейс у Філадельфії. Живий пам’ятник йому давно вже стоїть у лавах Сумівців по Європі , Україні та в Америці.
10 жовтня 2025 року Аскольд Лозинський
