Науково-популярна конференція у Торонто
Під такою назвою у приміщенні Канадсько-Української Мистецької Фундації у канадському місті Торонто відбулася 6-ого квітня н.р. Конференція „Питання досліджень історичної правди”, яка викликала велике зацікавлення. Приємне враження зробило вже й те, що серед слухачів було багато молоді, що є свідченням зростання зацікавленості проблемами України і серед молодшого покоління.
Організатором Конференції була Ліґа Українців Канади, відділ Етобіко-Міссіссаґа, Конференція українських державницьких організацій Канади та Дослідний Інститут Україніка.
Доповідачів Конференції представив колишній воїн УПА, Проф.-емерит, автор численних наукових праць та відповідальний редактор „Літопису УПА” Д-р Петро Потічний. Першим зачитав свою доповідь Д-р Роман Сербин, Проф.-емерит Університету Квебек у Монтреалі та редактор англомовного журналу „Holodomor Studies”.
Доповідь Р.Сербина „Україна в історичній науці та національній пам’яті”, викликала велику зацікавленість у дискусії. Пан Сербин порушив актуальні питання щодо понять: нація, етнічна нація, політична нація. Він висловив думку, що в Україні слід посилити концепт політичної нації і навів приклад такої -політичну націю США.
Д-р Сербин відомий фахівець також щодо питань Голодомору, тому він підкреслив, що не можна звужувати поняття Голодомору, яке дехто намагається звести просто до голодної смерти. Він зазначив, що ще відомий автор поняття Голокост як Ґеноцид, Рафаєль Лемкен, довів, що Голодомор та систематичне нищення усіх верств і, головне, інтеліґенції в Україні були Ґеноцидом української нації і ми повинні саме так оцінювати його. Доповідач звернув увагу на те, що в Україні досі бракує дослідного центру, який би комплексно займався вивченням цієї трагічної сторінки української історії.
Роман Сербин скерував увагу також на те, що противники української держави всякими методами та пропаґандою намагаються оминути той факт, що УПА, одина із військових об’єднань, боролася проти большевицького і фашистського режимів.
Другим доповідачем був Проф. Кафедри Політики та Економіки Королівського воєнного Коледжу Канади, засновник і директор Української Канадської Асоціації Громадських Свобід д-р Любомир Луцюк. Він виголосив свою доповідь „Радянські архівні документи та Український Національний Рух” анлійською мовою і наголосив на важливості знання англійської у науковому світі. Луцюк повідомив про те, що разом з В.В’ятровичем готують до друку англійською мовою архівні документи КГБ, щоб їх зробити доступними для науковців у світі.
Л.Луцюк підкреслив важливість для науки документації і закликав збирати і видавати документи. Саме при цій нагоді він висунув гасло: „Роби щось!”
Слухачі з оплесками сприйняли вістку про те, що у відомому Національному парку Бенф (Banff National Park), провінції Альберти, в цьому році буде відкрито музей, присвячений українцям, яких під час Першої світової війни інтернували у різних таборах (біля 70 тисяч) як ворогів Канади. Цей Національний парк щороку відвідують мільйони людей.
Д-р Л. Луцюк закликав збирати документи, перекладати на англійську, видавати їх і розсилати до наукових закладів, бібліотек у світі. В противному разі можливими будуть псевдо-наукові публікації таких авторів як Химка, Царинник, які більш відомі ніж історична правда про Україну й українців.
Історик Геннадій Іванущенко, співзасновник і член Вченої ради Центру досліджень визвольного руху, колишній директор Державного архіву Сумської області, не зумів приїхати на Конференцію. Його доповідь „Електронний архів визвольного руху: http://www.avr.org.ua/” зачитав Богдан Ґоґусь, голова Програмового комітету конференції. Автор доповіді повідомив, що під сучасну пору в електронному архіві знаходиться розсекречених 10 тисяч фондів, що становить ледве 1% всіх розсекречених матеріялів.
В доповіді було підкреслено, що йдеться про архівну революцію і зараз вже не можливо приховати документи, які ще вчора були під назвою „Совершенно секретно”. Оскільки доповідач був відсутнім, то й дискусія до цієї доповіді відбулася лише кількома суттєвими зауваженнями.
Дуже атрактивним доповідачем Конференції був Д-р Володимир В’ятрович, директор Центру історії державотворення України ХХ ст. в Національному Університеті «Києво-Могилянська Академія», голова Вченої ради Центру досліджень визвольного руху, колишній директор Архіву Служби Безпеки України. Його більшість знала з його праць про визвольний рух та як послідовного й некомпромісного дослідника визвольних змагань.
Саме тема „Питання досліджень історичної правди”, яка й була провідною цієї конференції знайшла своє місце у виступі В’ятровича.
Жвава дискусія до доповіді молодого історика задокументувала, що більшість присутніх були добре обізнані з працею і його науковим доробком.
Доповідач звернув увагу на те, що в Україні демократична революція не відбулася, незалежно від того, що про демократію багато мови. Україна ще типова постколоніяльна держава, де можливі саме такі явища, якими насичене політичне й економічне життя країни.
В’ятрович роз’яснив важливу працю над архівами і зазначив, що після приходу до власті Януковича архіви, практично, закриті для науковців. На ключових посадах сидять комуністи, які ніяк не зацікавлені у розсекречені архівних документів. Офіційно архів не закритий, але створюють такі умови, щоб науковець не зміг до нього дістатися – не той папірець заповнений, не так прізвище написане і т.ін..
Він сказав, що значна частина архіву була вивезена до Москви, а багато чого було також знищене, щоб приховати сліди.
Доповідач звернув увагу й на те, що Москва пропонує використання архівів, але за їхнім «розкладом». Тобто, якщо йдеться про Голодомор, то вони «готові» розкрити архів, але тільки у тому плані, щоб звести все до голоду в СССР, а не до Голодомору-Ґеноциду, яким він був в дійсності.
Володимир В’ятрович звернув увагу на важливість електронних архівів щодо дослідження Голодомору та визвольних змагань, які він сподівається розмістити на серверах в Канаді та США, бо в Україні можуть їх закрити, якщо Москва цього забажає.
Мов би продовженням Конференції був Бенкет в Українському домі ім. Т.Шевченка по вул. Горнер, де увечері з головною доповіддю виступив д-р В.В’ятрович “Польсько-український конфлікт, 1942 – 1947” з показом фільму „В пошуках правди”.
Численна участь торонтонської української громади у Конференції та Бенкеті була свідченням того, що люди „спраглі” історичної правди про Україну. Треба сподватися, що ота позитивна енергетика, яку випромінюють в українській громаді Торонта щодо пізнання свого минулого, перекинеться й на інші міста Канади, світу й дійде до України. Україна залишається тим джерелом історичної правди, яке у Кремлі хотіли б ліквідувати. І залежить від нас всіх, щоб це джерело жило вічно, бо без минулого – нема майбутнього!
6.4.13 р.
