Михайло Колодзінський-«Кум; Гузар; Бурун; Генерал» – Верховний командант Збройних сил Карпатської України, полковник Карпатської Січі, військовий теоретик (120 років тому)
120 років тому:
26.07.1902 – у с. Поточище на Івано-Франківщині в українській римо-католицькій сім’ї народився Михайло Колодзінський-«Кум; Гузар; Бурун; Генерал», Верховний командант Збройних сил Карпатської України, полковник Карпатської Січі. Навчався в українських гімназіях Городенки, Станіслава (нині Івано-Франківськ), у 1922-1924 завершував навчання в українській гімназії Коломиї. Член «Пласту», футболіст команди «Хортиця». Член Союзу української націоналістичної молоді та Української військової організації (1922). За завданням УВО служив у Війську польському (1924), навчався у старшинській школі в Острові-Коморові, яку закінчив у званні підхорунжого (1925), звільнений у запас у 1927. 1928 поступив на факультет права Львівського університету, за час навчання 5 разів заарештовувався польською владою за націоналістичну діяльність. Військовий референт Крайової Екзекутиви ОУН на Західноукраїнських землях (1929-1932). Після останнього звільнення з в’язниці влітку 1933 виїхав за кордон у розпорядження Проводу Українських націоналістів. Під прибраними прізвищами та фальшивими документами жив в Італії, Німеччині, Голландії, Нідерландах, Болгарії, Чехо-Словаччині, Іспанії, Австрії, пройшов військовий вишкіл у Мілані (Італія), самотужки вивчав праці військових теоретиків та іноземні мови (німецька, хорватська, італійська). В Італії за дорученням Проводу інструктор-вишкільник з військових питань і тактики партизанської війни в таборах хорватських націоналістів (усташів), за що інтернований італійською владою. З 19.01.1939 керівник Генерального штабу Карпатської Січі. Організував охорону кордону та державних установ, військовий вишкіл добровольців, старшинські курси, керував боротьбою з угорськими та польськими терористами на території Закарпаття, із старшинами штабу розробив генеральний план розбудови збройних сил. Організатор оборони проти збройної агресії Угорщини (14.03.1939), з 16.03.1939 Верховний командант Збройних сил Карпатської України. На пораду німецького консула Гофмана капітулювати, оскільки на окупацію Карпатської України погодились Німеччина та Італія рішуче відповів: «У словнику українського націоналіста немає слова «капітулювати». Сильніший ворог може нас у бою перемогти, але поставити нас перед собою на коліна – ніколи!». Згідно першої версії загинув 18 березня у бою під Буштином. За іншою – після бою на Красному Полі наказав спалити архів «Карпатської Січі», організував евакуацію поранених і планував перейти у Карпати для організації партизанської боротьби, проте з побратимами біля с. Апша Тячівського району потрапили у полон до мадярів і без суду розстріляні та скинені до соляної копальні біля Солотвина 19.03.1939.
Автор праць «Українська воєнна доктрина», «Воєнне і стратегічне положення Закарпаття», «Боротьба італійців за незалежність і соборність», «Полковник Іван Богун», «Польське повстання 1863 р.», «Партизанська війна», у співавторстві «Загальний курс військового вишколу» та «Начерк підручника для українських старшин і підстаршин». Книга «Українська воєнна доктрина» у трьох частинах (1935-1937) початково поширювалась членами ОУН рукописно, друком вийшла після загибелі автора у 1940. Мала визначальний вплив на розвиток української військової думки ХХ століття і зокрема організації партизанської боротьби УПА (на його честь названо один з підрозділів УПА).
«Україна тільки тоді була сильною й займала належне місце в історії, як поступала згідно з своїм призначенням. Коли зрікалася своєї місії, то упадала. Український народ одержав десять талантів від Бога, тому мусить їх удесятеро побільшити, а не закопувати одержані в землю». Михайло Колодзінський.
