Майбутнє України
Мені пощастило читати лекції у двох провідних львівських університетах. Це завжди улюблена частина моїх поїздок до України – діалог зі студентами, який, на мою думку, дає можливість зазирнути у майбутнє.
Нещодавно я опублікував англомовну книгу під назвою «Злочини Росії в Україні». Вона вже була опублікована раніше в Сполучених Штатах і доступна в різних мережах. В Україні видавництвом був Львівський національний університет імені Івана Франка, а книги були безкоштовно розповсюджені серед бібліотек та десяти найбільших університетів України.
Моя мета – зацікавити студентів деякими основними аспектами міжнародного права та заохотити їх вивчати англійську мову. Українська мова дуже важлива, але англійська є незамінною як друга мова, особливо в міру того, як Україна наближається до Європейського Союзу та НАТО. Вона також є заміною для людей, яких довго гнобили та змушували використовувати лише російську мову на шкоду своїй власній. Настав час нарешті поховати російську мову, яка була зброєю гнобителів, сьогодні нічого не означає і є мертвою мовою скрізь, крім російської імперії.
Під час моїх двох лекцій у Львівському національному університетах Франка та Львівській політехніці я знову був дуже вражений рівнем студентів, які продемонстрували гострий розум з оригінальним критичним мисленням та динамічними ідеями. Представництво було різноманітним: випускники та студенти різних галузей, від історії до права. Вони особливо цікавляться правом, можливо, через те, що за радянського російського гніту право ґрунтувалося не на справедливості, а на виправданні жорстокого правління режиму. Я часто зазначаю, що верховенство права означає верховенство справедливості, оскільки закони можуть прийматися репресивними режимами для досягнення своєї мети.
Міжнародне право в його сучасному вигляді з його відносно безпорадними інституціями та майже безсилим виконанням можна вважати лише мрією, але воно, безумовно, є найважливішим прагненням сучасної епохи, і від нього не можна відмовитися. Однак його необхідно реформувати. Імперії здебільшого є злими явищами минулого, за винятком Російської Федерації (читай Імперії), яка далі гнобить інші народи яких є понад 150 в імперії, переслідуваних однією російською нацією, яка здобула свої території здебільшого шляхом імперіалістичної агресії. Культура колонізатора не пом’якшала, а виставила свій народ поза цивілізованим демократичним світом. Перш ніж розглядати будь-які питання зміни менталітету цієї нації, імперія має бути розпущена.
Найважливішим інститутом міжнародного права є Організація Об’єднаних Націй, яка, на жаль, незважаючи на додавання пактів та інститутів, не змогла змінити по суті, і, мабуть, її найважливіший орган, Рада Безпеки, залишилася практично без реформ, що дозволило агресорам скористатися цим ветом і дуже часто робити її недійсною. Звичайно, проблема полягає в її установчих документах, і вісімдесят років потому стан відсутності ефективності залишається і експлуатується поганими націями. Є погані нації, викувані своєю культурою. Як не дивно, навіть російська мати є імперіалісткою. Мета ООН, її пактів та інститутів, що виникли після цього, виражена в преамбулі до її Статуту від 1945 року – запобігати війнам. Це має робити Рада Безпеки ООН, її найважливішою та найнедосконалішою інституцією. Одним дуже важливим варіантом було б скасування права вето п’яти постійних членів. Три з п’яти сьогодні повинні ініціювати таку реформу. На жаль, сьогодні троє з п’яти можуть відмовитися діяти. Америка Трампа — це справжня скрута.
Якщо припустити спільне українсько-європейське переможне завершення війни в Україні, що було панівним настроєм в обох аудиторіях, майбутнє України видається світлим. Саме завдяки її наступному поколінню. Це майбутнє набагато більше орієнтоване на Європу, ніж на Америку, що є суттєвою відмінністю від попередніх поглядів. Як американець за громадянством, я з цим влаштований, хоча дуже розчарований своєю країною громадянства.
25 травня 2025 року Аскольд Лозинський
