Коли вони вже у вашій хаті, їх важко позбутися
Держсекретар США Антоній Блінкен недавно висловився про прибування москальських пара-вояків до Казахстану, мовляв, на запрошення Президента тої країни. Це такі люди, що коли вони вже у вашій хаті, їх важко позбутися, підкреслив Блінкен. Історія показує, що це modus operandi москальських імперіалістів.
Недавно читав я історію Османської імперії. У конфлікті з Османською імперією та Кримським ханатом, на початку 1770 років Москва вторглася у Крим. У конфлікті з Османською імперією Кримський ханат не опонував. Десять років пізніше у 1783 році Крим був анексований до москальської імперії. Катерина бажала захопити ще і Царгород але це її не вдалося. Видно, не було запрошення і було серйозне протиставлення.
Не передбачаю, що Казахстан, який знаходиться між молотом і ковадлом, сусідом Москвою і сусідом Пейджинґом, прилучиться до Москви, бо сьогодні це не вигідно Путіну. Що є певне, що москальські війська залишаться у Алмати, як залишились у Придністров’ї, Південні Осетії, Абхазії. Мабуть, слова Державного секретаря США найкраще розуміємо ми, українці, незважаючи на різні інтерпретації Переяслава. Нерозумний син Богдан запросив москалів до нашої хати. Недавно 600 тисяч москалів поселилися на Криму, тут і без запрошення.
Напрошуються запитання. Чому москалів запрошують, коли є конфлікти? Чи дійсно їх запрошують? Чи, властиво, конфлікти влаштовують самі москалі? Відповідь є, що дуже часто москалі спершу переважно підпільно влаштовують конфлікти для того щоби їх “гасити” своєю присутністю. Але є також і випадки наївности господарів.
Починаються окремі переговори з москалями і представниками США, НАТО і ОБСЄ. Треба Заходу серйозно зрозуміти, що брак серйозного протиставлення москалі розуміють немов запрошення, а потім все, як сказав Державний секретар США. Головна зброя проти москаля – це страх, страх москальських маґнатів, починаючи від головного маґната Путіна, перед фінансовими стратами, але тільки своїми власними втратами самих клептократів. Москальська клептократія цікава тим, що не переймається економічними наслідками для населення бо, народу москальському треба тільки горілки і сала. Заворушення, навіть коли б воно відбулося, буде здушене і закінчиться дуже швидко.
Також війни Москва не дуже боїться бо жертви людські, як зі а сталінських часів – це тільки статистика, яку, до речі, можна і приховувати, і фабрикувати. Тому які надії можуть існувати на успішні переговори?
Повна ізоляції Москви світовим товариством? До цього не долучаться сусідні держави які просто бояться Москви. Це включає Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Кіргістан, Вірменію, Також цій ізоляції не служитимуть Сирія, Іран, Китай, В’єтнам, Північна Корея, Венесуела, Куба, може й Індія та інші, деякі держави Африки, тощо… Найбільш помітний серед них Китай з другою найбільшою економікою у світі. Тому у найкращому випадку ці переговори не полагодять справи, а тільки її відсунуть на якийсь час.
Президент США висловив у загальній формі характер дії США у випадку вторгнення. Його вислови були найбільш промовистими досі від Американського президента. Підсилення присутності НАТО на границях з Москвою. Доставка багато більше зброї Україні та поважні економічні санкції, котрі включають ядерну опцію виключення Москви від міжнародного способу транзиту фінансами SWIFT. Чи це просто слова та й годі? І які будуть наслідки впровадження навіть такого режиму, коли б цей режим був впроваджений.
Ми інколи з часом забуваємо, що Москва вже вторглася у територію своїх сусідів, і давно тому, тобто фактично від 1990-их років у Придністров’я, у 2008 році у Грузію та 2014 року в Україну. Досі впроваджені санкції послабили Москву економічно, але її не стримали. Від того часу Москва настільки зухвала, що збила літак з 298 невинних людей, дозволила собі запровадити разом зі своїм союзником Сирією хімічну зброю проти невинного цивільного населення у Сирії і влаштувати багато кривди по цілому світі. Це відбулося зовсім без санкцій.
Тому потрібно переводити переговори, але переговори з зубами. Вимагати у час переговорів відступу половини москальських військ від границі між Україною та Москвою. Інакше розпочнуться серйозні економічні санкції, направлені на клептократів Москви включно з Путіним, його родиною та друзями, одначе без так званої поки що нуклеарної опції SWIFT. У міжчасі також озброювати Україну до зубів та встановлювати подібну до московської кількості військ на границях членів НАТО та Москви.
Провадити переговори з Москвою з позиції слабості, коли москалі на границі а наша зброя, тобто Заходу щойно у намірах, не буде впливовим на успіх переговорів. Чи така поведінка розлютить Путіна до тої міри, що він відступить від переговорів? Я думаю, що Путін розуміє тільки силу і зброю. Коли б не було власної небезпеки, він з’їв би Україну давно.
На жаль, світова політика – це смертельна гра сильних. Слабість чи зволікання, яке проявляє слабкість, не віщує перемоги, або навіть миру і справедливого ладу згідно з міжнародними нормами державного суверенітету та непорушності територіальної цілісності. Тут перемоги не буде. Але може існувати бодай тимчасове відпруження.
10 січня 2022 року Аскольд С. Лозинський
