Ігри довкола Кличка
Віталій Кличко – людина сильна і вперта. Зрештою, за відсутності таких рис, не здобув би своїх надзвичайних спортивних успіхів. І ці свої риси демонструє не тільки на боксерському, але й на політичному рингу. Небезпідставно відчуваючи достатню силу власного УДАРу для проходження до Верховної Ради, Кличко вперто не бажає виструнчитися перед в. о. головного опозиціонера Турчиновим. Чим тим більше – перед загадковим Яценюком, котрий 9 травня роз’їжджав на БТРі під червоними прапорами, мабуть, відчувши собі повноцінним Ульяновим-Лєніним. Бракує Кличкові замилування пасторським пустослів’ям чи радянською символікою.
На відміну від спорту, у політиці впевненість у власних силах та впертість у відстоюванні права на власну позицію багатьох дратують. Тому, не ризикуючи про всяк випадок вступати в публічну дискусію зі світовим чемпіоном, опоненти замислювалися, як би то вдатися до традиційного для української політики методу – обливання брудом. Обираючи різновид бруду, зупинилися на варіанті Наталії Королевської, рекламна кампанія котрої продовжує вражати українців дивовижним поєднанням марнотратства з безглуздістю. І в ЗМІ з’явилася інформація про можливе об’єднання партій Кличко і Королевської. Про такий собі «Вперед – УДАР!», чи то «УДАР – Україно!». Мовляв, жінка, яка зрадила Юлію Тимошенко, єднається з чоловіком, який зрадив українців (тобто, надії «об’єднаної опозиції» підвищити свій рейтинг за допомогою його імені). Дійсно, версію було сформульовано вдало. Настільки вдало, що навіть заступник Королевської, Євген Суслов, вирішив скористатися нею для реклами власної партії. І довірливо поділився з журналістами новиною: зараз переговори про об’єднання не ведуться, але так, дійсно, від УДАРу такі пропозиції надходили. Тобто, можна зробити висновок: їхня політична сила настільки потужна, що Кличко туди проситься, однак вони ще не визначилися, чи варто приймати його в свої «королевські» обійми.
В Інтернеті професійні коментатори одразу активно накинулися на вдячну тему, роздмухуючи полум’я праведного народного гніву супроти гіпотетичної «спілки зрадників». Настільки захопившись, що навіть автоматично інкримінували Кличкові «крадіжку голосів опозиції». Забувши, що рейтинг УДАРу дозволяє йому легко здолати прохідний бар’єр та потрапити в парламент. Тому не логічно говорити про якусь «крадіжку» чи «втрату голосів» виборців, які одночасно відчувають ворожість до Партії регіонів та, м’яко кажучи, скепсис до дієздатності та щирості союзу «Батьківщини» з «Фронтом змін».
Віталій Кличко коротко прокоментував журналістам поширену ЗМІ інформацію. Тактовно оминувши питання, хто найбільше зацікавлений у її тиражуванні фразою «ми не можемо знати, навіщо і чому різні політики заявляють про ймовірність або перспективи об’єднання з «УДАРом», він чітко заявив: «У нас тільки одна відповідь – це провокація». Його партія ухвалила остаточне рішення йти на парламентські вибори самостійно, вона не збирається об’єднуватися з будь-якою з політичних сил і не веде таких переговорів. Попри це, «УДАР» готовий погоджувати з іншими опозиційними силами кандидатів у депутати в мажоритарних округах на основі незалежного опитування і виступає за принцип «один округ – один кандидат від опозиції».
Прикро, що штабні піарники витрачають свої здібності на вовтуження довкола Кличка, замість того, щоб боротися виключно проти регіоналів, таврувати таких вдячних претендентів на критику як Азаров, Тігіпко, Табачник, Захарченко, Калінін і так далі. «Старим», «офіційним» націонал-демократам, опозиціонерам вже давно час публічно визнати, що виключно їхня бездарність і конфліктність після обрання президентом Віктора Ющенка привели до «вокняжіння» Януковича і приватизації системи влади представниками окремо взятого регіону. Змиритися з тим, що чимало українців (яких зневажливо називають «противсіхами») ніколи не проголосують ні за продовження влади регіоналів, ні за тих, хто їх до цієї влади привів. Формування нової «третьої сили» – доконаний факт, саме тому на цю роль активно пхають пані Королевську. Питання лише в тому, хто дійсно зможе сконсолідувати цю справжню альтернативу. Можливо, це вдасться Наливайченкові або Гриценку. А, можливо – Віталію Кличку. Принаймні його опоненти своєю надмірною активністю лише додатково рекламують цього спортивного політика, і можуть в результаті отримати цілковито протилежний до запланованого результат.
Юлій Хвещук
