Геть китайських шпигунів!

5faf3398c3e4c8befe9064eb632bfb74.jpg

 

СБУ досягнула дивовижної звитяги – вдалося виявити і нейтралізувати небезпечного злочинця, китайського шпигуна! Його звинувачення сформульовано грізно: «Розголошення відомостей про технології створення електродинамічного прискорювача завдасть шкоди обороноздатності України і призведе до відставання від інших розвинених країн». За це звинувачення шпигуну загрожує до 15 років позбавлення волі, цього вимагає стаття «Державна зрада» у частинi, зазначенiй у постановi слiдчого.

Зрадником України та прислужником послідовників Мао Цзедуна виявився Володимир Чумаков, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри захисту інформації Академії ВМС імені П.С. Нахімова. Здавалося б, личить поаплодувати українським «тайнякам» і очікувати суворого, але справедливого вироку.

Питання справедливості української Феміди зараз можна оминути увагою. Значною цікавішою є історія цієї спецоперації СБУ. Чумаков свого часу працював завідуючим кафедрою в Харківському національному університеті радіоелектроніки (ХНУРЕ). Звичайно ж, керівництво постійно вимагало, щоб шукав позабюджетне фінансування для кафедри. Наприкінці 2008 року колишній студент Олексiй Рудь звернувся з пропозицією, мовляв, працює в компанії «Сінонінвест», яка шукає нікому в Україні не потрібні наукові ідеї, а потім знаходить зарубіжні інвестиції для їх подальшої розробки та реалізації. Основний напрям досліджень Чумакова — це імпульсні системи і процеси, тобто процеси перетворення енергії протягом дуже коротких проміжків часу, що супроводжуються виділенням або поглинанням надвеликих потужностей. До таких систем належать плазмові джерела електромагнітного випромінювання і гіперзвукові електродинамічні прискорювачі тіл, які в побуті називаються рейкотронами. Олексій знайшов китайського інвестора. Було складено і підписано договір про науково-технічне співробітництво між «Сінонінвестом» і ХНУРЕ, причому цей договір затвердив проректор з наукової роботи. Як перший крок Чумакову запропонували скласти розрахунково-пояснювальну записку про можливість реалізації електродинамічного прискорювача з конкретними параметрами. Що він і зробив, скориставшись матеріалами до власного навчально-методичного посібника, укладеними на основі публікацій та довідкової літератури з тематики досліджень, які є в загальнодоступній науковій періодиці і монографіях. А перед цим, принагідно, поспілкувався з цього приводу із племінником дружини, за сумісництвом – куратором університету, працівником СБУ. Який і вирішив, майже в дусі Павліка Морозова, виявити перед начальством злочинну дядькову діяльність. І незабаром професора провідали суворі люди у цивільному з несподіваними та неприємними новинами: іноземний інвестор є резидентом китайської спецслужби і громадський обов’язок – допомогти його викрити. Для цього науковця обвішали відео- та аудіоапаратурою та доручили в офісі компанії «Сінонінвест» конфіденційно повідомити китайця про те, що запланована до співпраці робота містить державну таємницю України (що було, звичайно, неправдою). Китаєць на провокацію ніяк не відреагував: чи то йому стала нецікава тематика, чи то завбачливо вирішив триматися від гріха подалі. Але на цьому історія не закінчилася.

Восени 2009 року Чумакова просто із занять висмикнули на зустріч із начальником Харківського обласного управління СБУ. Він подякував за допомогу, пообіцяв сприяння в організації сучасної науково-дослідної лабораторії, а також в отриманні кафедрою професора державної премії в галузі науки. Натомість попрохав про мізерну послугу ─ призначити зустріч китайцеві і передати йому папку, в якій нібито містяться матеріали таємної розробки, відзначеної держпремією. В цей момент вдеруться контррозвідники і нейтралізують шпигуна.

Чумаков, звісно, відмовився від ролі провокатора, і, оскільки спілкування з «тайняками» йому добряче набридло, вирішив перебратися з Харкова до Севастополя, де йому в 2010 році надали кафедру в Академії ВМС. Але працівники СБУ не лінувалися регулярно мандрувати туди з Харкова і продовжувати «оперативні дії», опитування та допити. Тепер їх уже цікавив не китайський шпигун, а хлопці з фірми «Top Science Ukraine» (нова нава «Сінонінвест»), які, виявляється, теж шпигуни, яких Чумаков зобов’язаний допомогти викрити. Той відмовився. Незабаром згадуваного Олексія Рудя і керівника фірми Сергiя Чичотку запроторили до слідчого ізолятора. Професору знову наполегливо запропонували свідчити про них. А після чергової відмови влаштували справжнє «шоу».

27 липня 2012 року Чумакову мали вручати державну нагороду — Почесне звання заслуженого діяча науки і техніки України, присвоєне указом президента. Командування Академії ВМС вирішило вручати цю нагороду перед строєм. І тут заходять співробітники СБУ, мало не під руки виводять професора для поїздки до Харкова для чергової «розмови». В результаті чоловік потрапив до реанімаційного відділення лікарні швидкої допомоги з серцевим нападом. Що не завадило борцям з китайським шпигунством, знаючи, де він перебуває, оголосило його у розшук.

І ось, як результат кількарічної клопіткої праці асів контррозвідки – кримінальна справа та судовий процес. До речі, обвинувальні документи слідчий СБУ складав чомусь російською мовою. Отож, як виявляється, професор Чумаков скоїв державну зраду, видавши таки в 2012 році власний посібник для студентів «Імпульснi процеси i системи» (котрий має акт експертизи комісії академії ВМС, яка дає дозвіл на публікацію) та розмістивши його для вільного доступу в Інтернеті. Тепер, через рік, посiбник вилучають із бiблiотек, бо СБУ знайшла там чотири абзаци, якi нiбито пiдривають основи обороноздатностi України.

Рейкотрон справді вважається перспективним напрямком наукових досліджень в багатьох країнах (в тому числі Росії, США, Китаї), і там ведуться відповідні роботи, зокрема, і з огляду на можливість його використання у майбутньому у військових цілях. В Україні востаннє експерименти на рельсотронi проводилися в Харкiвському вiйськовому унiверситетi ще в 1998 роцi. У 2004 роцi установку розiбрали i здали на металобрухт. Що нового міг дізнатися китайський шпигун (якщо він і справді був шпигуном) з навчального посібника професора-теоретика – загадка, відповідь на яку можуть вигадати хіба що професіонали-фантасти з контррозвідки СБУ. Правда, знаючи інтелектуальний рівень вітчизняних «тайняків», які перебираються туди на тепліші місця з табуреток в МВС, віриться, що, зустрівши у якісь публікації закон Архімеда, аси контррозвідки можуть впевнено кваліфікувати це відкриття (а це дійсно відкриття для людини, котра у школі продрімала курс фізики), як акт державної зради – розголошення таємної інформації перед китайцями. Принагідно отримати премії, зірочки та підвищення. А професор може і в колонії посидіти. Адже колись йому подібні науковці пітніли за колючим дротом у сталінських «шаражках». Там і доведе. Чи він теоретик, чи може свій рейкотрон, чи як його там, зібрати, запустити і чогось там збити. Хоча для цього і одного генерала Кузьмука достатньо, тільки дати йому під керівництво ракетну установку – жоден будинок в Києві не вціліє, жоден ізраїльський літак над Україною не пролетить…

Професор Чумаков звернувся до президента України з проханням про захист. Навряд чи Янукович стане вникати в деталі цієї справи. Навряд чи згадає про недавній скандал, коли доблесні працівники СБУ в тому ж таки Харкові примудрилися загубити флешку із таємними документами відділу «К» (боротьби з організованою злочинністю), які стали «хітом» Інтернет-простору. І навряд чи замислиться над тим, що саме тепер тамтешні контррозвідники реанімували вифантазовану колись шпигунську історію.

Янукович давно намагається налагодити контакти та співпрацю в азіатському напрямі. В тому числі з китайцями. Зараз, коли в нього похолоднішали і так зимні стосунки з Путіним, таким вчасним видається українсько-китайський шпигунський скандал, влаштований підлеглими голови СБУ Олександра Якименка (колишнього російського офіцера). Який, можливо, і дотримується правила, що «двічі не присягають». А варто було б про це подумати і президентові, і громадянам, які утримують своїми податками невідомо кого, не відомо – навіщо).

Юлій Хвещук

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа