До відзначення 1025-ліття хрещення Русі. Про найважливіше

У цьому році Україна відзначає 1025-ліття Хрещення Русі. Відрадно, що владою України прийняте рішення відзначати цей знаковий ювілей на державному рівні. Разом з тим, обов’язком кожного громадянина є відзначити цю подію у власних думах і серцях, а також спільно поміркувати над тим, як сучасне суспільство крокує вибраним 1025 літ тому шляхом.
Ми всі знаємо про наших славних предків – блаженну княгиню Ольгу і святого князя Володимира Великого. Вони змінили долю Київської Русі, направивши її на воістину Божий, християнський шлях.
Княгиня Ольга, ставши християнкою, показала народові нове життя. За її панування християнство стає другою, поруч з поганською, державною релігією. А її внук – Великий Князь Володимир – довершив почату княгинею справу, охрестив свій народ, і Київська Русь стала повністю християнською державою. Хрещення Київської Русі мало епохальне значення для всього народу. Проголошення християнської віри державною релігією об’єднало всі руські племена в один народ. Воно мало-помалу викорінювало поганські звичаї або християнізувало їх.
Християнська віра облагородила подружжя, родинне життя та взаємини між батьками й дітьми. Христове вчення проповідує любов до ближнього, а тому поволі зникали у княжій Русі дикі й жорстокі поганські звичаї. Володимир звелів будувати християнські церкви на місцях, де стояли ідоли. Призначив допомогу бідним, будував притулки для знедолених, заїзні доми для подорожуючих і лічниці для хворих.
Християнство в Київській державі стало на сторожі справедливості. Передусім воно поборювало рабство, несумісне з наукою Христа. Духовенство закликало бояр покинути міжусобиці й розбрат та жити у згоді й любові. Коли вони прислухалися до повчань духовних наставників, то в державі панували мир і згода, нація процвітала. Коли ж нехтували ними, то країна зазнавала багатьох лих.

Отакі процеси відбувалися 1025 літ тому в нашій країні! А задумаймося над сучасними суспільними й релігійними процесами. Тут бачимо величезну проблему… Щораз більше сучасне суспільство відходить від засад християнства, щораз більше негативних, диявольських явищ спостерігаємо в цьому світі.
Основна причина цих явищ криється у незнанні сучасниками Творця усього світу і його основоположних для добра законів. Атеїстична система совєтської держави позбавила кілька поколінь громадян України знань про Господа Бога. Релігія заваджала комуністичній ідеології, якій треба було позбутися засад моралі і совісті, щоб вершити свої беззаконня. Чи не тому носії тієї ідеології і зараз піднімають галас проти вивчення релігії в школах? Бояться, що їхні нащадки почнуть виконувати заповіді “не убий”, “не свідчи ложно”, “не привласнюй чужого”? Не буде тоді кому продовжувати їхні чорні справи?
Натомість обов’язком усіх, хто прагне справедливості й загального добра, є повернення до християнських засад, чого найбільше бракує людям у наш час. Народ, який понад тисячоліття вважається християнським, через незнання основ християнського вчення стрімко скочується до аморальності, злочинності, несправедливості й жорстокості.

У релігійному невігластві криється першопричина кризи моральності, яка породжує всі інші кризи.

До того ж зраджуються заповіти нашого Великого Князя Володимира, котрий охрестив Київську Русь і віддав український народ під опіку Всевишнього Творця. А чи може народ-відступник сподіватися на щасливе життя?

Тож найважливішими у відзначенні знакового ювілею мають стати заходи з ліквідації релігійної неграмотності.

Не достатньо пишними урочистостями, піснями й виставками відзначати доленосний ювілей – слід по-справжньому повернутися до християнства.

Для цього необхідно ввести вчення про Бога та Божі закони у всю систему освіти. Варто взяти за приклад вивчення релігії, яким воно було у довоєнній Галичині, коли у шкільних і гімназійних свідоцтвах предмет релігії стояв на першому місці.
Всі ми прагнемо для своїх дітей різнобічного знання та пізнання. То чому ж вони позбавлені можливості вчити теологію, як вивчають біологію, психологію, філологію? Чому вивчають закони природи й суспільства, а позбавлені знань про їхнього Творця?
Не можна приймати аргумент, що тепер так не прийнято у світі. На який світ хочемо рівнятися? На Америку та Західну Європу, де бачимо стільки аморальності й злочинності? Хіба не краще відновити власну, колись так високу, моральність і духовність? Також не приймаймо аргументу, що вивчати релігію не варто через існування багатьох конфесій. Творець Всесвіту – єдиний, і вчення про нього може бути понадконфесійним! Проте сучасні релігійно неграмотні керівники держави й чиновники не відають про це і позбавляють наступні покоління можливості знати основну науку.
Хотілося б порадити всім посадовим особам пройти короткий релігійний всеобуч, щоб надолужити те, чого їх позбавила пануюча раніше безбожна й злочинна система, яка затуманювала всіх комуністичним гаслом “релігія – опіум народу”? Пожинаємо плоди багаторічного виховання суспільства войовничим атеїзмом. Тож не повинні дивуватися сучасним негараздам. Людська природа мусить мати якийсь духовний стержень. І коли її позбавили духовного культу, вона собі знаходить культ сили, культ грошей, культ різноманітного дурману.
Думається, що після того, як совєтська держава насильно насаджувала в суспільстві войовничий атеїзм, сучасна демократична держава мала б дбати про повернення всьому суспільству знань про Господа Бога. Це завдання не можна полишати лише на Церкву та її інституції, оскільки велика частина суспільства не знає дороги туди.
Чому колись повсюдно примусово читались лекції про відсутність Бога, (і цим керувала держава під проводом злочинної партії!), а тепер нічого з боку державних та освітніх чинників не робиться, щоб реабілітувати релігію в людських умах? Чому державні чинники, славлячи Великого Князя Володимира, не наслідують його прикладу?
Дві тисячі літ тому Господь післав нам свого Сина-чоловіка, який дав людству вичерпну науку про добро і зло, а до нас вона ніяк не може дійти!
Лишень уявімо собі: коли б кожен громадянин дотримувався таких простих і гуманних заповідей, як “не убий”, “не свідчи ложно”, “не посягай на чужу власність”, “не затримуй платню”, “люби ближнього свого, як себе самого” тощо – яким ідеальним стало би людське суспільство!
Не дотримуються, нехтують, вважають Божі Заповіді чимось застарілим, утопічним… А чому? Та тому, що не знають вчення про Бога та його закони. Вчення про основну суть людського існування трактують, як якийсь міф. І чим більшим релігійним невігласом є індивід, тим впевненіше твердить про свою правоту. Воістину, кого Бог хоче покарати, тому розум відбирає!
Не позбавляймо самі себе розуму! Добиваймося від Держави забезпечення здобуття всіма громадянами знання про Творця усього сущого та про вчення Ісуса Христа, яке прийшло до нас 1025 літ тому і яке тепер так занепало в Україні.
Предмет теології повинен посісти таке ж поважне місце в освіті, як посідає філософія. Лише допомігши людям пізнати Бога та Його закони, вичерпні й універсальні, оздоровимо наше суспільство. Зрозуміймо, що лише морально-здорове суспільство здатне створити міцну, справедливу Державу!

Тож на відзначення 1025-ліття Хрещення Русі зробімо крок до пізнання Христового вчення, даймо всім людям знання про Бога!

І не треба винаходити якісь новітні науки й закони, не треба намагатися бути мудрішими за Господа Бога. Бо це ні до чого доброго не призводить.
Для прикладу, навіщо видумувати якийсь предмет так званої толерантності, який тепер входить у освітню моду. Чого доброго він навчить? Бути толерантним до сьогоднішніх гріхів, як от до абортів, до одностатевих шлюбів та інших збочень? Навіщо обстоювати свободу до гріхів? Так згодом можна дійти до толеризації різних маніакальних злочинів, трактуючи їх як потребу хворого індивіда! Христова ж наука нагадує, що не можна мовчати на гріх, не можна до гріха заохочувати. Тож задумаймося над цим!
І не біймося про це вголос говорити. А то здається, що багатьом посадовим і публічним людям забракає сміливості вголос визнавати Всевишнього Творця і слідувати його заповідям. Бо як інакше пояснити, що люди, які вважають себе християнами, соромляться вести християнським шляхом свою країну? Прикриваються облудними словами про демократію, свободу совісті, а насправді бояться розірвати пута силоміць насадженого атеїзму. Атеїзму, що є добровільною сліпотою, бо як інакше назвати тих, хто говорить про закони природи і закони суспільного розвитку, не задумуючись, хто ж створив, видав ці закони.
Та чи ми, будуючи і відвідуючи численні храми, йдемо тим шляхом, який вказав Великий Князь, чи розуміємо потребу жити з Богом, виконувати Божі Заповіді?! Чи не пора вже усвідомити головну причину всіх негараздів сучасного суспільства і, не чекаючи, що хтось знову навертатиме нас на правильну путь, взятися за самоочищення й відновлення себе і всього люду?
Пора вже зліквідувати релігійну неграмотність, вникнути у вчення Христа, засвоїти його і застосовувати у всіх сферах життя! Тоді зникнуть і всі негаразди: обман, шахрайство, злодійства, розбої і т.п. гріхи, які чинять люди, що не знають Бога, а обрали собі за ідола гроші й розкіш.
Коротше кажучи, час не лише відзначати ювілей Хрещення України, а й жити по-християнськи!