До 90-річчя від народження вченого обдарованого мислителя Івана Белебеха
“Не питай, що для тебе зробила Україна! Думай про те, що зробив ти для неї? Мусимо зрозуміти, що Україна – наше дитя: яку ми збудуємо, так і буде в ній жити. У 1991 – 2013 рр. ми дуже погано будували Україну. Дали повну свободу антиукраїнським силам. Тому погано живемо. Пора взятися за розум і навести порядок у своїй хаті”.(Іван Белебеха, доктор економічних наук, професор.)
Відзначаючи 90-роковини талановитого мислителя Івана Белебехи, які збіглися з відбутими 29 роковинами відновлення Української Державности, а в слідуючому році обходитимемо 30 роковини відновлення Української Державности. Спробуймо в першу чергу обговорити річницю нашого ювілята талановитого мислителя, а після загально проаналізуємо погляди вченого на відродження незалежної держави. Іва́н Олексі́йович Белебеха народився 10 листопада 1930 року в селі Синиха Куп’янського району на Харківщині. 1946 року закінчив семирічну сільську школу. У 1949 р. закінчив Харківський обліково-кредитний технікум. У 1958 — Одеський кредитно-економічний інститут. Працював інспектором, ревізором, займав пізніше інші відповідальні посади. В період з 1953 по 1960 рік працював старшим інспектором Харківського обласного фінансового відділу. З 1960 по 1962 — головним бухгалтером радгоспу. З 1962 по 1964 рік навчався в аспірантурі Харківського сільгоспінституту. 1964 рік — захист кандидатської дисертації. 1979 рік — захист докторської дисертації. Здобувши звання доктора економічних наук та професора Іван Белебеха тривалий час займався педагогікою, творчою і громадською діяльністю. Він працював 1962-1966 — як асистент, старший викладач Харківського сільськогосподарського інституту. В 1966-1971 — завідувач кафедри бухгалтерського обліку і фінансів Курського сільськогосподарського інституту. 1971-1981 — доцент, професор, завідувач кафедри бухгалтерського обліку Тернопільського фінансово-економічного інституту. В 1981-1984 — завідувач кафедри бухгалтерського обліку Дніпропетровського сільськогосподарського інституту. В 1984-1988 — завідувач кафедри бухгалтерського обліку Сумського сільськогосподарського інституту. А 1988-1998 — професор кафедри економіки, бізнесу та маркетингу Харківського національного технічного університету сільського господарства імені П. Василенка. Від 2000 професор кафедри обліку Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка.
Варто відмітити, що працюючи у Тернополі був учителем і куратором групи в якій вчився колишній Президент України Віктор Ющенко, якого І. Белебеха високо оцінює я студента. Тут треба піткреслити, що проф. Іван Белебеха мав надзвичайно великий авторитет серед студенства. Він був завжди добре підготовлений до викладів. Ґрунтовно знав історію, літературу та культуру України. Він брав активну участь у громадсько-патріотичному житті країни, активно працював зі структурами Конгресу Українських Націоналістів. Белебеха був членом редакційної колегії газети-тижневика КУН «Нація і держава», опублікував ряд книг історико-патріотичного спрямування. Ось його книги: Поразки та надії України, Прапор, 1996. — 366 с., Безсмертна Україна, Бухгалтерський облік на міжгосподарських підприємствах і в об’єднаннях, Вища школа, Бухгалтерський облік у сільськогосподарських підприємствах,, Ворожі гнізда в Україні, Вижча школа, Національна Україна, Поразки та надії України, Світоглядні перлини Української Національної Ідеї, Україна і комунізм, та ряд інших. Белебеха автор цінних глибоко вдумливих поучаючих статей, серед яких: Українська еліта, Честь України, Українці у пеклі голодоморів, Україна і коминізм у злочинних особах: Хто міи? Хто нами керував? Що ми за нація? Та опрацював цілу низку публіцистичних статей, спрямованих на захист української державності та української нації в цілому. На увагу заслуговує стаття ,,Про захист одного історика академіка Сергія Білоконня’’, який опубліку книгу великого формату,,Масовий терор як засіб державного управління в СССР’’ (446 с.) в якій детально охоплено велику кількість злочинів доконаних російсько-большевицькою імперією в Україні. Всі публікації проф. Ів. Белебехи написані в патріотичному дусі. З великою творчаю майстерністю та реалістичною правдою, яка існує в реальному житті України. Цю творчість варто і треба популяризувати. Вона має колосальне значення у вуховному процесі нашого суспільства.
У кожного народу є талановиті митці, письменники, поети, які прославляють свою країну, звеличують її серед інших націй світу та вказують на окремі недоліки. Іван Белебеха унікальна постать в нашій історії, яка з великим трудом пробивається до читацької авдиторії. Письменник у своїх творах вказує на окремі недомагання і на джерело їхнього походження.На початку 2020 року було здійснено перевидання наукової праці “Світоглядні перлини Української Національної Ідеї” (“Як побудувати Національну, справді Незалежну Українську Державу”). В передмові до цієї книги написав Народний художник України, незалежний історик, поет і філософ Микола Сергійович Сядристий, ініціатор цього перевидання. Цілісність праць Івана Белебехи високо цінувцали художники Іван Марчук, Василь Лопата, Вікторія Івченко та інші. Само на початку 2020 року було здійснено перевидання наукової праці “Світоглядні перлини Української Національної Ідеї” (“Як побудувати Національну, справді Незалежну Українську Державу”) незнаю чи сучасні будівничі Української держави скористали з цього видання, бо чесно кажучи складається враження, що сучасні правителі такою тематикою не цікавляться. Сучасний президент України прийшов на свою посаду з сцени на якій грав коміка, комедіянта і блазня і у великій мірі він залишається у своїх артистичних уподобаннях. Одже в кожній епосі тупість і обмеженість наївних і обманутих народних мас існують в різних часах, про це наголошує у своїх творах Іван Белебеха. що історія, як завжди повторюється. Іван Белебеха у своїх творах стоїть на захисті правди і свободи, доносить читача неспотворену інформацію про складне життя в Україні, але одночасно він подає причини існуючого зла. Він слушно доводить, що у великій мірі біди сучасної України, спричинені діями влади, яка розвалює державу і грабує народ, а цейже національно несвідомий народ обирає собі таких керманичів.
Відома, видатна українська поетеса Ліна Костенко стверджує: “Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькана національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії”. “Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів”. (Ліна Костенко, “Сільські вісті”, 2016 – 2017 рр). Про важку і трагічну історію України в минулому і в наші дні існує величезна кількість документів і книг. Наприклад, у книзі Левка Лук`яненка, відомого політичного і суспільного діяча, читаємо: “Комуністична диктатура відчувала слухняність та сліпу покору. За сімдесят років їй удалося виховати ті риси, і тепер ми маємо багато таких людей, які просто не знають, що робити… Вказівок немає – і люди не діють”. Комуністи протягом майже століття вчили, як і защо не любити Україну, свою землю, свою історію і справді своїх Героїв. Наших Героїв вони називали зрадниками, а справжних зрадників – героямиОдже тупі і послушні повірили, коли ми такі нікчемні то чомуж любити цю землю і тих героїв, які проповідують суверенність держави. І тут трагедія на виборах обирають таких, які паяцують в словах і це паяцування доводить до горя народу. Така влада не тільки не сприймала ідеї української державності – була її ворогом. Це не українська влада. І керує нею мотив особистої користі, жадоба збагачення, а не ідея державності і справедливості”- пише: (Степан Хмара, “Дорогою до мрій”, Київ, 2005 р.) І тут приходить на думку книга “Світоглядні перлини Української Національної Ідеї” Івана Белебехи. У своїх творах Ів. Белебеха підкрслює, що для утвердження українства потрібна справжні патріоти України. Зірвати раз на завжди з концтабірним російським комунізмом, який веде до національної загибелі.Про російська сильна тому, що ми духовно слабкі. Так було і так буде завжди, якщо ми нестанемом народом свідомим своїх завдань. Треба вбрати нову духовну національну ознаку.
Цю нову духовну ознаку помітили Колишні воїни УПА з далекої Австралії: Омелян Бучецький та Юрій Борець- великі патріоти, які віддали свої молоді роки в боротьбі за волю України, а дальші роки свого життя тяжкою працею доробились матеряльних благ і не стали рабами, а своїми достатками діляться з тими, які чесно будують сиверенну Україну. Раб (духовний чи дізичний це понівечина особа: раб – це людина, яка не бачить і не розуміє перспективи для себе та свого народу,- про те у своїх творах неодноразово наголошує Іван Белебеха. Для номенклятури владної поза Віктором Ющенком Белебеха наводить слова Тараса Шевченка: ,,Якби ви вчились так, як треба, То мудрість би була своя’’. З цього приводу В. Липинський радив: ,,Без організації і авторитетів нема громадянства, а є розпорошена юрба, взаємно себе незнаюча і ненавидяча юрба рабів’’. Іван Белебеха пише: ,,Нині живі, але духовно фізично немічні. Не маємо достатньо сили волі. Не маємо бажання розуміти себе, свої братів і сестер, які мають свої східні та західні ознаки прищеплені завойовниками і нашими поневолювачами. Нас ділять, щоб при менших кусках лекше проковтнути. Грецький філософ Платон писав: ,,Нема нічого більш божественного як виховання. Тільки завдяки вихованю людина може стати справжньою повноцінною людиною’’. В тих складних умовах, якби нам вдалося удосконалити і прискорити процеси виховання, ми б обновили наш народ і відродилиби нашу націю. Нашу нації диформують моральними і фізичними методами, спотвореними ідеологіями, яких можна позбутися тільки при високо свідопмому державному керівництві.Ця тема надзвичайно широка. На закінчення наведу слова проф. Мареша, який писав: ,,Найбільшим багацтвом держави не є її золоті запаси, чо промисловість, чи сільське господарство, але тільки – молодь і суспільство, працею яких будується добробут нації і її майбутнє.’’Тому обов’язком держави є подбати за добре виховання молоді і громадян. Тому не дивно, що колись у стародавній Греції на роздоріжжах були поставлені камінні плити з написами: ,,Держава сильна свідомістю мас, вона сильна тоді, коли маси все знають і все можутл розуміти’’. За словами Івана Белебехи, який помер 22 січня 2015 р. у Харкові, в День соборности України на серці Його душі лежала любов до України. Його глибокі патріотичні почуття любов до свого народу та його справжньої незалежності, яка була ,,сіллю землі’’ на чолі цього процесу. Повинні стояти вчителі, священство, освічена творча верства народу та державні діячі – всі вони відповідальні за ці виховні завдання. Щоб обрали найбільш правельний шлях чести, що освітить наш правдивий напрямок духовного розвитку Української нації. Клонимо наші голови перед незабутньою постаттю проф.Івана Белебехи, як одного з найсвідоміших тих, який вийшов на поле національної чести з високою національною та загальнолюдською гідністю.
Ярослав Стех
