ДО 80-річчя КАРПАТО-УКРАЇНСЬКОЇ РЕСПУБЛИКИ НА ЧОЛІ З АВГУСТИНОМ ВОЛОШИНОМ
«Іноді поступ людський виростає на могилах, як пшениця на зораній ниві!»
У всіх часах історії посилулася неустанна воля українського народу жити вільним життям у своїй державі. А саме в цьому році минає 80-ть років від того часу, коли найменша вітка українського народу, що висунена найдалі на південний захід від Центру й найдовше з усіх частин Соборної України була під чужим пануванням, і до першої світової війни несла найтяжче ярмо окупанта, Срібна Земля, підойнявся цей народ до могутнього зриву і оголосила свою національну суверенність. Дня 14 березня 1939 р. найбільший відважний син Закарпаття, о. д-р Августин Волошин, виконав волю свого народу й через Хутську радіовисильню проголосив Карпатську Україну суверенною державою украчнського народу. Ця радіовисильня із словами Президента о. Августина Волошина на хвиля етеру рознесла цю радісну вістку на весь світ. Чергового дня, тобто 15 березня 1939 р. перший сойм Карпатської України затвердив цей акт і прийняв конституцію Карпатської Української Республіки. Одночасно сойм затвердив Президента Республіки о. д-р. А. Волошина, який народився 17 березня 1874 р. в с. Келечин Міжгірського р-ну Закарпатської обл. Прийшов він на світ в родині сільського священика о. Івана. З 1884 по 1892 рік навчався в Ужгородськік гімназії. Після цього вступив на теологічний факультет у Будапешті, де провчився лише рік через поганий стан здоров’я. 1893 року повернувся до Ужгорода, закінчив теологічні студії. 1897 р. його було висвячено на священика і призначено на парохію в Цегольнянській церкві. 1900 р. закінчив Вищу педагогічну школу в Будапешті з дипломом викладача математики і фізики в середніх навчальних закладах. З 1900 по 1917 рр. працював професором, а з 1917 по жовтень 1938 рр. — директором учительської семінарії в Ужгороді. На терені Закарпаття з 1919 р. провадив активну громадсько-культурну та полтичну діяльність в українських середовищах Закарпаття. Він увійшов до складу Директорії Підкарпатської Русі. Заснував і очолював Народно-християнську партію (1923-1939), в якій працював та від якої його обрали послом до чехослковацького парламенту (1925-1929).
Д-р Августин Волошин це унікальна історична постать в історії України. Він як священик, провідний діяч Учительської Громади в Підкарпатській Русі став основоположником заснування Карпато-Української Республіки. З початку виконував обов’язки як Прем’єр-міністр автономного карпато-українського уряду, а згодом був обраний 26.10.1938, Президентом Карпатської України. Пригадаймо ці історично хвилюючі події. До м. Хусту зійшлося 420 делегатів Руської Народної Ради з усіх закутин Закарпаття, від Попраду до Сиготу, і після понад шістьсотлітнього насильства відірвання Срібної Землі від свого материника, соборної України, мов один муж задемонстрували єдність карпатських українців з усім українським народом від Сяну до Дону і Чорного моря. Відчувся гомін дзвонів волі св. Софії та св. Юра дійшов до сердець українців делегатів та всіх, які в один голос заявили: Ми хочемо до Києва належати так як заявляли 22 січня 1919 році на Софійській Площі в Києві. Ми один і неподільний український народ від сходу і заходу з кубанцями включно дихаємо радощами і смутками нашої України. “Великі люди – як монументальні будівлі. Хто близько стоїть, величі їх не бачить… Треба відійти, щоб обкинути їх оком від гори аж до долу…” – писав Богдан Лепкий – зворушений історичною подією, раділа молоґь: Лемківщини, Галичини, Хомщини та Волині. З радістю і подивом всі примали вістку про народження Закарпатської України. Місяць березень заповідав весну, народився 17 березня 1874 р. о. д-р А. Волошин, якому в тому році виповнюється 145 років від дня народження. Та за його посередництвом у цьому ж місяці народилася Закарпатська Україна. Подвижником, провідником і Героєм Карпатської Украни був визначний свящшник, педагог, науковць, письменник, політик, за допомогою і ініціятивою якого 26 березня 1939 р. Сейм Карпатської України проголосив Карпатську Україну незалежною державою з усіма обов’язуючими законанами для суверенних держав. Радість рознеслася на весь світ. Та від моменту проголошення держави зха сприянням Гітлєра проти проголошеної держави перші вчинили бойовий наступ мадярські, а за ними інші ворожі дуверсанти, які відкрили агресивні бої, щоб задавити волю нашого народу. Під час окупації краю Угорчиною о. д-р А. Вопошин емігрував разом з урядом за кордон і поселився в Празі і став працювати викладачем в Українському вільному університеті (УВУ) з початку займався викладами, виконував обов’язки, декана, а згодом був ректором УВУ.
Тут слід підкреслити, що о. д-р А. Волошин, це всестороння талановита постать. У його творча спадщина начислює більше 50-ти книг – підручників з мови, педагогіки, логіки, дидактики, арифметики, фізики, статей у науковій пресі, політичних і публіцистичних виступів, художніх творів. Бібліографія його друкованих праць налічує понад 200 назв. До середини 90-х років значний творчий набуток А. Волошина був під забороною, його не систематизували, не вивчали, не залучали в науковий обіг. Ім’я його всіляко дискримінувалося, піддавалося загальній критиці і знецінювані. Його звинувачували в українському буржуазному націоналізмі, називали німецьким прислужником, політичним авантюристом, попом-патером та іншими зниважливими іменами. Тільки через багато років після мученицької смерті Августин Волошин повертаємося в нашу історіь, як заслужений вчений і визначний патріиотичний діяч українського народу. Численні вчені у своїх статтях очичують з бруду і зневах всякої насті негідниками заслуженого українського діяча, яяким був і залишається Августим Влошин. Дуже високу оцінку у своїх публікаціях висловлюють пряшівські вчені Августинові Волошину, такі як Юдій Бача, Михайло Мольнар, Йосиф Сірка, Михайло Мушинка та інші. Які у своїх творах глибоко аналізують той тернистий шлях, яким підкарпатські русини-українці були змушені проходити і вказують при тому колосальні заслуги о. д-ра А. Волошина. Він сам, як і його народ, пройшов складний і суперечливий шлях національного самоусвідомлення, через наукові переконання, у послідовному служінню чину викристалізувався усіх національна ідея, що була результатом до створення Карпатоукраїнської держави у 1938-1939 рр., якої Президентом став визнаний Героєм України – Августин Волошин. Зараз після розпаду Австро-Угорської імперії 1919 року частина України входить до складу Чехословаччини і ця земля була дві теретини фактично замешкана укрнцями, тут жили також угорців і євреїв, словаки, чехи, і навіть днеде німці. Д-р о. А. Волошин людина високо гуманна наскрізь чесна, шляхетна, розумна й загально люблена усіма у нього була помітна на кожному кроці безмежна доброта до усіх.
Та в травні 1945 р. на землю Августина Волошина вкрочили червоноармійці, вони зразу стали шантажувати о. А. Волошина, кликати його на терористичні слідства і в кінці його арештували і вивезли в Москву. Тут 11 липня 1945 р. після чергового мордування Августин Волошин важко захворів і був перевезений до тюремної лікарні Бутирської в’язниці в тій же Москві. Та медична допомога, певно, вже не могла йому зарадити. Серце не витримало… Як засвідчує акт медичного огляду, проведеного черговим лікарем Бутирки “Заарештований Волошин Августин Іванович, 1874 р. народження, перебуваючи в лікарні з 11.УІІ-45 р. з приводу декомпресійного пороку серця, запалення нирок, хронічного коліту 19.УІІ-45 р. о 15 год. 20 хв. помер від паралічу серця”. В таких умовах Москва вбила видатного і гідного сина України, професора, доктора о. Августина Волошина, Президента Карпатської України, Героя України (посмертно), вина якого перед людиноненависницьким та великошовіністичним комуністичним режимом полягала тільки в одному: що він народився українцем, українцем хотів жити, любив і поважав свій народ, бажав йому щастя і доброї вільної долі, боронив мову, історію та звичаї свого народу, був патріотом і священиком з вірою в Господа Бога та майбутнє своєї держави – України. На завершення заради історичної правди, слід також зазначити, що заслужена постать о. А. Волошина довго була замовчувана. Навіть наша церква приділяла малу увагу для підкреслення заслужених заслуг – Президента Карпатської України о. Августина Волошина.Тільки зі здобуттям 24 серпня 1991 р. Україною державної незалежності ім’я доктора, професора, отця Августина Волошина заслужено і закономірно посіло достойне місце в переліку Героїв українського народу, що душу й тіло положили за нашу свободу. 15 березня 2002 р. президент України Леонід Кучма підписав указ про присвоєння Президенту Карпатської України (1939 р.) Августину Волошину звання Героя України (посмертно). Подбаймо, щоб в цьому ювілейному році з нагоди роковин в українських середовищах відбулися Святі Літургії, доповіді та конференції повязані з заслуженим ім’ям о. д-ра Августина Волошина. Архімандрит Віктор (Бедь), професор, ректор Ужгородської української богословської академії ім. святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету ім. Августина Волошина – систиматична вшановують з почестями заслуги о. д-ра Августина Волошина. Тому ж всі ми приєднаймося до шани людини, яка жила і померла за Україну.
Ярослав Стех
