Чи врятує злочинців російська мова?
Святослав Караванський
Віктор Янукович їхавши до Москви на економічну нараду, ні сіло ні пало раптом заявив, що Верховна Рада має надати російській мові статус державної.
Чи ж не дивно: їде чоловік на базар, і раптом, на тобі: “А в мене на городі бузок цвіте!”.
Дивно? Правда ж?
А втім, не треба дивуватись. Діло тут у рейтингу. Підупав рейтинг Партії Регіонів. Ще й як підупав! Розкусили пана Віктора росіяни й російськомовні українці, що обіцяв їм Віктор золоті гори, а на ділі дав пшик. Ні пенсій не підняв, ні хабарництво не припинив, а навпаки, побільшив, і то так, що бідному платію податків до органів влади й не підходь. Буде з владою сперечатись або правди домагатись, то чого доброго й у тім’я молотком дістане, як ото у Дніпродзержинську.
А злочинність піднялася до найвищого рівня. Злочинці думають: “Влада своя, то й як не гуляти?”. І гуляють, і ґвалтують, і вбивають. Про журналіста Климентієва вже й забули. А вбито ж його не платіями податків, а самі знаєте ким. Пан Віктор одразу й пообіцяв: я сам за це діло візьмусь. Знайдемо убивцю. Але то тільки на словах, щоб заспокоїти людей.
Замість знайти убивць Климентієва, Віктор Батькович знайшов страшніших “злочинців”: пані Юлію, Луценка, Іващенка, Корнійчука та десятки інших. От хто шкодить державі, а Климентієву, десь, так і судилося, про нього пан Віктор ні гу-гу.
Обіцяти пан Віктор уміє. Европейцям наобіцяв, що звільнить Юлію. А чому ні? Фраєрам треба обіцяти, на то вони й фраєри. І Европа вірила. Думала – це ж президент обіцяє – треба вірити. А воно, дорогі европейці, не президент, а Пахан, і то пахан з дипломом, хоч і з липовим.
З того всього й упав рейтинг і Пахана і його партії. От Пахан і думає: треба підняти рейтинг. І тут у пригоді має стати російська мова. Тож, довго не думавши, заявив на весь світ: дамо російській мові статус державної. Бо знав, що деякі виборці заради цього й голосували за нього.
Ніхто виборцям не сказав розумно, панове виборці, це антидержавний заклик. Уся українська самостійність і сталася через мову. Царі, а потім большевики робили все, щоб українці забули свою мову і стали “соловецьким народом”. З цього і пішла боротьба за незалежність. Тому надання російській мові статусу державної – це поворот історії назад – до колоніяльних часів, коли царі й большевики використовували російську мову, як знаряддя гніту і поневолення. Російська мова сама по собі в цій імперській політиці не винна. Вина за політику поневолення несуть владарі імперії.
У сучасних обставинах надати російській мові статус державної, значить, вернути в Україні колоніяльні стосунки, які мали місце до незалежности. Така ідея добром не скінчиться. Замість злагоди в державі постане протистояння.
За цією ідеєю криється бажання проімперських сил в Україні ліквідувати незалежність України.
Це ще Табачник вигадав, коли галасував за Кучму: російській мові статус державної мови. Але хоч який Кучма був україножер, а й він цієї передвиборної обіцянки не виконав. Розумів, що це до добра не доведе. І мав рацію. Бо ж і без державного статусу російській мові сталася Помаранчова революція.
Крім того, за державним статусом російській мові стояла і стоїть Москва, яка спить і бачить Україну у своїх лапах. Це ж тільки подумати: триста років Україна була покірною московською рабинею. Скільки трудів покладено, щоб її тримати в шорах: і голодомори роблено, і виселення, і переселенсня, і арешти, і розстріли – мільойнні розстріли! – і все марно. Україна вислизнула з хижацьких лап.
От Москва і планує наданням російській мові статусу державної поправити ця історичну помилку – усамостійнення України. Знову тратить мільйони, здерті з платіїв податків, щоб повернути історію назад.
Але доля України поки що в руках її громадян.
Росіяни й російськомовні українці! Чи ж такого Ви хотіли президента й такого уряду, який не дбає про людей, а дбає, як би примножити свої достатки? Жодного кроку не зроблено для поліпшення життя пересічних громадян. Влада і президент дбають про себе і свої прибутки.
Бачивши, що люди зрозуміли їхню політику самозбагачення і відкинулися від злочинної влади, влада вдалася до нових-старих обіцянок: російській мові – статус державної!
Щоб Ви знову обрали їх для дальшого збагачення.
Невже ж Ви хочете мати будь-які привілеї з рук злочинців? Що б Ви не дістали з їхніх рук – за це треба платити свободою, яку вони збираються у Вас забрати. І вони вже забирають. Якщо вони дадуть Вам те, чого Ви, не подумавши, хочете, невже ж це дасть Вам свободу і людські права? Вам будуть диктувати, що робити і як жити Табачники й Балоги – люди без совісти й чести, люди, які за шмат гнилої ковбаси готові на все, аби стояти при владі і гнобити людей.
Щодо російської мови, то вона не має жодних утисків у державі Україна. Існуютґь школи. театри, виходять газети. У державних установах Ви вільно користуєтесь російськоя мовою. Якщо мали місце перегини з мовою, як наприклад, вимога учням російських шкіл складати іспити до вищих шкіл українською мовою, то такі безглузді антидержавні кроки можна вирішувати з чесною владою без надання російській мові статусу державної. А злочинці, давши Вам щось, першим ділом заберуть Вам свободу. В Україні, яка віками боролося за рідну мову, проголошення російської мови державною означатиме початок знову протистояння з усіма далеко не приємними наслідками.
Своїх прав, чи то мовних, чи яких інших треба домагатись з чесними людьми, а не із злочинцями. Чи ж серед Вас нема чесних людей, які без Табачників та Пшонок можуть чесно керувати державою?
Злочинці бачать, що Ви їх розкусили і відвернулися від них, і вонн кидаються до свого улюбленого маневру про надання російській мові державного статусу. Це ідея фікс. Російська мова має в Україні всі права, як і українська, але державною мовою в Україні має бути українська мова, бо інакше це вже не буде Україна.
Тому я звертаюсь до росіян і російськомовних українців: думайте, кому Ви хочете довірити долю своїх дітей і внуків: злочинцям, які пограбують і Вас і Ваших дітей, чи чесним людям, які, насамперед, забезпечать і Вам і Вашим дітям людські права? Маючи людькі права, Ви і Ваші діти матимуть усе, що їм належить, в тому числі і рідну мову.
Питання сьогодні стоїть так:
Із ким іти: з чесними людьми чи із злочинним світом?
Чи вже нема чесних людей в Україні?
