Чи пройде Латвія повз «Русскій мір»?
Незабаром, 18 лютого, громадяни Латвії відповідатимуть на референдумі на питання: «Ви – за прийняття законопроекту «Поправки до Конституції Латвійської Республіки», який передбачає встановити для російської мови статус другої державної?». Якщо за поправки проголосує понад 772 тисяч громадян, російська мова стане державною. Що це означає для Латвії? Російська мова стане, поряд з латиською, робочою мовою органів самоврядування. Відповідь на звернення до державних установ та органів місцевого самоврядування можна буде отримати як однією, так і другою мовою. Депутати Сейму повинні присягнути зміцнювати обидві державні мови. Крім цього, Сейм може визначити російську мову робочою, попри латиську. Через зміни в Конституції потрібні були б подальші зміни законодавства, оскільки «Закон про державну мову» передбачає це статус лише для латиської. Це депутати Сейму зобов’язані зробити вже відповідно до нової присяги.
Такі імовірні зміни не можуть залишати латишів спокійними. Національне об’єднання «Все для Латвії!» звернулося до Конституційного суду з заявою про визнання референдуму антиконституційним. Президент Латвії Андріс Берзіньш заявив, що чекатиме рішення суду. Але, на його думку, референдум повинен таки відбутися, оскільки його скасування може лише збільшити напругу в суспільстві. Берзіньш не робитиме ніяких офіційних звернень до народу в зв’язку з референдумом, люди повинні вирішувати самостійно, чи брати участь в голосуванні. Особисто він не збирається цього робити, оскільки вважає референдум абсурдним. Також кардинал Латвійської римсько-католицької церкви Яніс Пуятс і голова Латвійської євангелічно-лютеранської церкви архієпископ Яніс Ванагс закликали громадян голосувати проти поправок.
Населення Латвії – близько 2 мільйонів осіб, з них 44% – російськомовні. 16% населення є «негромадянами». Це люди, чиї родичі приїхали до Латвії за часів СРСР. Існує близько 80 відмінностей в правах громадян і негромадян. Зокрема, негромадяни не мають права брати участь у виборах і референдумах. На початках активна частина «рускоязикого» фрагменту латвійського суспільства з величезним ентузіазмом сприйняла ідею референдуму. Їхні лідери, а також «соратники» з Москви усіляко переконували, що 18 лютого принесе перемогу та Латвія зробить великий крок у розчинені ворота «Русского міра». Однак з наближенням очікуваної дати ентузіазм дещо зменшився.
Керівник Латвійської православної церкви Олександр (Кудряшов) у зв’язку з референдумом дипломатично заявив, що головне – не поглиблювати розкол суспільства, а російська мова просто повинна бути суспільно значимою. Натомість, під час дискусії про міжнаціональні відносини в Латвії речники російської громади взагалі демонстрували песимізм. Так, представник товариства «Рідна мова» Іларіон Гірс відверто заявив, що «математично ми програємо референдум», але запевнив, що результати його не розчарують. Вони будуть такими, як і очікувалося – розпочнеться «російське пробудження». І закінчиться його процес тим, що «ми принципово змінимо цю державу, зробимо її відповідною нашій конституції». Тобто – бій буде програно, але все одно колись ще прийде перемога. Тільки не 18 лютого.
Фанатики «рускоязичія» в очікуванні поразки подекуди все частіше демонструють неадекватну поведінку. Так, керівник відділу контролю Центру державної мови Антон Курсітіс отримав погрози в Інтернеті. Його колегам регулярно доводиться вислуховувати погрози на свою адресу. Зазвичай вони не скаржаться в поліцію, тому що довести такі порушення неможливо. Втім, оскільки цього разу погрожували викраденням його доньки, він таки звернувся зі скаргою в поліцію. Все це стало реакцією неврівноважених «рускоязиких» на штрафування організаторів візиту ритуального Діда Мороза з Росії в місто Резекне, коли на урочистих заходах і ряжений гість, і навіть мер спілкувалися виключно російською мовою, не зважаючи на присутність латиськомовних громадян та дітей. В московських ЗМІ це було повернуто так, ніби злі мовні контролери покарали російського Діда Мороза.
На думку Антона Курсітіса, латиші, які не розмовляють російською мовою, тепер зазнають ще більшої дискримінації, ніж в роки радянської окупації. Вони змушені виїжджати в пошуках роботи в Європу (до речі, найбільше цей процес захоплює молодь, яка масово мігрує з країни). До порядку денного Сейму включено розгляд поправок до закону про працю, які забороняють роботодавцям необґрунтовано вимагати від своїх працівників знання іноземної мови (тобто, перш за все, російської). Якщо на підприємстві в Латвії працюють і російськомовні, і латиші, все в рамках виробничого процесу, окрім бухгалтерії і документації, відбувається російською мовою. Але розгляд цього питання затягується. Хоча прийняття запропонованих поправок було б набагато кориснішим, аніж ніж безліч неефективних програм з інтеграції, в які вкладаються мільйони з державного бюджету. Адже яка ж можлива інтеграція зі сторони латвійської меншості в Ризі чи Даугавпілсі – запитує Курсітіс. І з гіркотою констатує, що люди самі не захищають свої права, оскільки «латиші дуже хороші слуги для будь-якого пана, але занадто слабкі господарі».
Роздратування прогнозованою поразкою 18 лютого дехто вважає і причиною публічної відмови композитора Ігоря Крутого, який є організатором фестивалю молодих виконавців «Нова хвиля», від його подальшого проведення в Юрмалі. Проте, президент Андріс Берзіньш, залишаючи за кожним право оцінювати культурну цінність фестивалю, заявив, що там немає жодної політичної проблеми, а є тільки звичайне непорозуміння між людьми. І підтвердження правоти президента – це початок переговорів про перенесення «Нової хвилі» до столиці Латвії, Риги.
Наближення дати референдуму додає клопотів і органам безпеки. У міністерстві внутрішніх справ пильно стежать за настроями в суспільстві, і запевняють, що заворушень не допустять. Міністр внутрішніх справ Ріхард Козловскіс регулярно закликає політиків не заробляти сумнівний політичний авторитет. В агітаційній кампанії відстоюються протилежні погляди, але будь-який прояв нетерпимості буде каратися. Хоча поки що інформації про підготовку якихось акцій, які можуть призвести до заворушень, в поліції немає.
Ставлення більшості громадян Латвії до мовного питання найкраще ілюструють наступні приклади. Вже на другий день після оголошення в Ризі запису на безкоштовні курси латиської мови всі групи були укомплектовані, і прийом заяв припинено. Ці курси в рамках програми громадської інтеграції можуть пройти ті, хто задекларував місце проживання в Ризі, за винятком школярів та безробітних (у минулому році такі курси пройшли 500 осіб). Зрозуміло, що відвідують їх, переважно, не латиші. А ті громадяни, які бачать своє майбутнє саме з латиською мовою, а не з російською, чи будь-якою іншою. Також створене всього лиш п’ятіркою однодумців товариство «За латиську мову», вже за чотири дні зібрало пожертвувань більш ніж на 20 000 латів (близько 12 000 латів зібрано в Латвії, приблизно стільки ж – за кордоном). Ці кошти будуть терміново використані на рекламну кампанію перед референдумом.
Латиські націоналісти тим часом вже поступово готуються до традиційного маршу легіонерів СС, який відбудеться 16 березня. Цей захід викликає роздратування як у Москві, так і серед політиків в ЄС. Попри це, лідер націоналістичного руху «Перконкрустс» («Перунів хрест») Ігорс Шішкінс запросив друзів-націоналістів з інших країн приїхати до Латвії на святковий захід. Серед запрошених – представники українського «Автономного опору». Довідавшись про це, деякі місцеві журналісти, ґрунтуючись на даних з Інтернету, поспішили назвати їх екстремістами, які «використовують жорсткі методи, включаючи биття вікон і закидання будівель «коктейлями Молотова». Через це міністр внутрішніх справ Козловскіс попередив, що латвійська поліція буде контролювати ситуацію, і якщо виникне загроза громадському порядку – діятиме відповідно, припиняючи такі дії. Хоча після 18 лютого на марші ветеранів скоріш можна очікувати провокацій зі сторони роздратованого поразкою «рускоязикого елементу», а не тріумфуючих латвійських націоналістів та їхніх побратимів.
Нещодавно радник міністра освіти з питань інтеграції Віктор Макаров заявив, що 19 лютого люди, які виступають проти другої державної мови, прокинуться з почуттям задоволення, а прихильники російської мови, як другої державної, будуть розчаровані в своїх лідерах, які переконували їх, що вони можуть чогось досягти. Водночас він бачить потребу діалогу, і не вважає за можливе говорити про людей, які підтримали референдум, як про нелояльних до Латвії. Що ж, віриться, що латиші вестимуть такий діалог з позиції переможців, якщо опоненти виявлять здатність почути когось іншого, окрім Кремля.
Юлій Хвещук
