Черговий екс-канцлер Німеччини проявив безпринципність

Йосиф Сірка

Йдеться про попередника пані Меркель Гельмута Когля (Helmut Kohl), який висловився проти санкцій щодо РФ.

Першим був приятель Путіна Ґ.Шредер (Gerhard Schröder), попередник Когля. Його підтримка Росії зрозуміла не тільки через дружбу з російським президентом, але й, зокрема, через свою посаду у ГАЗПРОМІ.

Здивував і колишній канцлер Гельмут Шмідт (Helmut Schmidt), який робив враження, що розуміється на глобальній політиці та Міжнародному праві.

Заява Когля щодо санкцій змушує нас знов задуматись над питанням інформації про Україну, як міжнародного суб’єкта. Пересічний німець ще 23 роки тому про всіх, хто жив в імперії під іменем СССР, вживав одну назву – росіянин, росіянка. Розпад цієї «імперії зла» (так її назвав американський президент Р.Рейґан) заскочив німців, які мали дуже обмежене поняття про тзв. Союзні республіки.

Звичайно, що німці знали про Росію більше ніж про будь-котру із союзних республік, а сам СССР ототожнювали завжди з Росією, так само, як це роблять зараз з тзв. Російською Федерацією, в якій забувають про федеративні республіки, про татар, чеченців, даґестанців та десятки інших національностей. Імперський характер політичної структури РФ німці переочують, бо бізнес важливіший від людських прав, бо ніхто з німецьких багатіїв не готовий на зменшення своїх прибутків, які можуть принести санкції проти російської влади.

Символічним ставленням німецького капіталу до анексії Криму було не тільки у виступах пані фон Кнооп (Andrea von Knoop, голова Німецької господарської спілки в РФ), але й керівництва велетня світової індустрії – фірми Сіменс, яка після анексії Криму поїхала на «ділові переговори» до Москви. Саме ці факти вже вказували на тенденцію деяких німецьких кіл щодо санкцій проти Росії, які можуть вплинути на їхні прибутки.

У декого з німців подвійні стандарти щодо підтримки режиму Сирії. Недавно була висловлена в Німеччині підозра й вимога перевірити, чи Україна продавала зброю Сирії. Це також лицемірство, оскільки російський керівник Міноборони України за часів Януковича міг і таким чином обезброїти українську армію, а зброю продати (в тому числі і Сирії).

Справа в тому, що Росія досі офіційно підтримує режим Сирії і зброєю і морально, але це дехто з-поміж німців вважає «законним інтересом» РФ.

Україна програла інформаційну війну Росії не тільки в Криму, на Донбасі, Луганщині, але й у світі. Досі світом кружляють неімовірні вигадки про «фашистські загони» у Києві, про «розстріли бандерівцями», про «небезпечний правий сектор», про «націоналістичні загони» і т.ін., включно з «розіп’ятою дитиною». Спроби через соціальну мережу в інтернеті слабкі, щоб виявити перед світом брехню кремлівської пропаґанди.

Напрошується питання до представництва України в Німецькій Фередативній Республіці, що воно зробило, щоб німці довідались правду через газети, журнали, радіо та телебачення з перших уст? Як це можливо, що фальшиива інформація щодо Криму, Донбасу поширюється у світі Кремлем, а українські дипломати навіть не здатні звернутись до відповідних редакцій із запитом та вимогою виступити самим у відповідних ЗМІ з правдивою інформацією про історію України, про її право на самовизначення.

Сучасна Європа, Азія, Африка повні нових незалежних країн, які ніколи й не мріяли про самостійність і незалежність, то чому Кремль не може зрозуміти, що Україна була на мапах світу вже у 15 столітті? Україна сама повинна донести до світу, що вона становить окремий народ, який вже століттями боровся за незалежність, а мова наша належить до найстарших у світі, що задокументовано у порівнянні зі санкритом.

Сьогодні не вистачає твердити, що Україна була засновником ООН, нам слід донести і до німців, що саме українці були рушійною силою, яка їх позбавила фашистської диктатури.

1918 р. німці зрадили УНР, яку залишили один на один з большевитською Росією, 1941 р.

німці ліквідували уряд відновленої української держави, а її владу та С.Бандеру арештували й посадили у концентраційні табори.

Зараз, коли Україна ясно стала на шлях європейського розвитку, то знов лунають голоси окремих німців, які спрямовані на підтримку аґресії Кремля, а не на захист не тільки України, але й людських прав. Порушення територіяльної цілісності, порушення ґарантій, порушення Міжнародного права є й порушенням елементарних людських прав, а в цьому разі дивує, що такі колишні німецькі політики як Шмідт, Шредер, Когль не здатні розрізнити погане від доброго.

Звичайно, що цим колишнім «володарям влади» фінансів не бракує, але людська слабкість любові до багатства, наживи (якщо вони й порушують людські права) навіть у колись сильних політиків перемогла. А шкода, бо складалося враження, що німці вміють розрізняти, де справедливаість, а де пропаґанда, за яку німецький народ поплатився досить дорого.

3.11.2014 р.