А кажуть: Лежачого не б’ють!
Йосиф Сірка
Театр, який відігрався навколо притягнення до кримінальної відповідальности відомого політика Дніпропетровська, голову партії УКРОП Геннадія Корбана, викликає низку запитань. Насамперед дивує активність прокуратури, яка не хоче брати під увагу, що людина хвора, що людина після операції потребує постійної медичної опіки. Тобто, людина нікуди не може втекти, бо ж хвора! Тому слід було пригадати прокуратурі та судді прислів’я – Лежачого не б’ють.
Назагал, відомо, що не один посадовець, щоб уникнути арешту – лягав у лікарню. І прокуратура з цим рахувалася – нікого з лікарні на суд насильно не доставляли. В українськтих ЗМІ появилася низка коментарів політологів, політиків та журналістів про можливі причини переслідування Г.Корбана. Політолог М.Басараб вважає: «що наш Президент – достатньо імпульсивна людина і в деяких моментах буває надемоційним, не можна виключати, що черговий крок у справі Корбана зумовлений низкою доволі гострих заяв Коломойського на адресу Петра Порошенка». Басараб вважає, що: « переслідування пана Корбана можна кваліфікувати як переслідування за політичними мотивами і вибіркове правосуддя».
Мало чим відмінний і погляд на незрозумілу поведінку прокуратури позафракційного народного депутата В.Купрія, який вважає, що все затіяне для того, щоб відвести увагу від таких важливих справ, як боротьба з корупцією, та невдалим новим б’юджетом. Він вважає, що очікував тиск на партію УКРОП в особі Г.Корбана, але «що такий тиск буде настільки брутальним із порушенням прав людини, ми не очікували».
В чому ж провина пана Корбана, що для прокуратури і операція на серце не досить ваговий арґумент, щоб хворого спочатку полікувати, а потім судити. Відомі випадки (зокрема у західному світі), коли пораненого злочинця спочатку полікували, а потім судили. То що ж таке небезпечне скоїв Геннадій Корбан?
Така «наполегливість» прокуратури є причиною сумніву, мовляв, тут справді хочуть справедливість.
Дивною здається активність прокуратури щодо опозиційного політика на фоні бездіяльности щодо злочинців, які розстріляли Небесну сотню. За смерть молодих патріотів досі ніхто не засуджений, а більша частина злочинців безкарно перебуває у близькому закордонні.
Здавалось, що методи суду та правоохоронців часів Януковича вже ніколи не повернуться в Україну, але «журналісти» без посвідчень, які заповнювали зал засідання суду Дніпровського району в Києві, де розглядали справу Корбана,
нагадували сумні часи тітушок. Розпочата бійка в судовому залі, невстановленими особами, та дії прокуратури нагадували скоріш часи, коли засуджували Юлію Тимошенко та Юрія Луценка. Саме перебіг судилища над Корбаном справляє враження, що фіґури влади помінялися, а система часів Януковича й далі править в українських судах.
Якщо громадськість після майже року розправи над учасниками Майдану очікує покарання вбивць не лише Небесної сотні, то, складається враження, що хтось хитро організує, з порушенням законодавства та людських прав, незрозуміле загалу судилище. Невже ж боротьба з корупцією, новосхвалений б’юджет менше важливі, ніж cумнівний арешт хворої людини? Зрештою і такі події, як суд над сержантом Олексадром Ружанським у Краматорську не мали б мати місце в українському судочинстві. За оприлюднений Ружанським компромат на військового прокурора, йому інкримінуюит хуліґанство, а потім вилучують його комп’юторну техніку та тримають 8 годин з мішком на голові.
Якщо взяти до уваги те, що з обвинуваченням прокурорів у хабарництві (навіть з вилученням готівки в мільйонних розміра) Генеоальна прокуратура не спішить «розібратися», то наполегливість посадити голову УКРОПу Корбана, викликає дуже неприємні спогади про минуле, з яким Майдан «розрахувався».
Дивує, що й ті політики, які так ревностно виступали на трибуні Майдану в часі Революції гідности, забули про свої виступи. Займати найвищі посади в державі люди повинні не для того, щоб дбати лише про своє тепле місце та думати про зновуобрання. Найвищі державні посади – це відповідальність за порядок та панування справедливого суду в державі, але цього ми не спостерігаємо.
Ґротескні сцени з процесом звинувачення на адресу голови УКРОПу викликали б сміх, коли б не нагадували нам сумне минуле, пов’язане з втечею Януковича, яке, ми сподівались, вже не повернеться.
Усі фіґуранти судилища над Г.Корбаном забули, що Україна змінила не тільки людей, але й систему безвідповідальності. За порушення законності та людських прав прийдеться колись відповісти, бо громадянське суспільство та волонтери вже не дозволять панувати свавіллю в судах, яке панувало за попередньої корумпованої влади.
Дії прокуратури та суддів Дніпровського районного суду м. Києва, які були спрямовані на те, щоб хвору людину допровадити до суду, незважаючи на порушення законодавства та прав людини, ще раз довели, що Україна прискореним темпом потребує зміни судової системи. Потрібно припинити розмови перед західними фінансовими інституціями та Европейським Союзом про реформи Ефектимним кроком буде не займатися окозамилюванням розмовами про реформи, які слід запроваджувати, а не обіцяти їх.
Показові арешти, а потім звільнення є лише засобом відволікання уваги від справжніх проблем. Коли б в Україні відбулась судова реформа, то громадськість могла обійтися не тільки без арештів, які виявилися зайвими, але вона могла й дочекатися покарання справжніх винуватців вбивства Небесної сотні та корумпованих прокурорів.
29.12.15 р.
