7. БРАЗИЛІЙСЬКА УКРАЇНА: Фос-ду-Іґуасу (сувенірна крамниця)
Водоспад Іґуасу направду збурив безмір неочікуваних асоціацій та емоцій і здавалось цього дня уже ніщо більше не зможе подивувати. Та все ж зворотною дорогою, маючи в резерві ще трохи часу, якось випадково трапилось заблукати в «невеличкий» магазинчик сувенірів і побачене там остаточно доконало й так розбалансоване попередніми враженнями відчуття реальності. У цьому, зовні непоказному, навіть дещо схожому на наш український, трохи більший за розмірами, сільський продуктовий магазин, немов у підземеллях казкової гори раптом розкрились нагромадження розкішних зразків мінеральних багатств Латинської Америки. Бразилія зокрема відома найбільшими у світі покладами напівдорогоцінних і дорогоцінних каменів: гірського кришталю, берилу, топазу, турмаліну, аметисту, агату, смарагду та багатьох інших. Аметист – різновид прозорого чи напівпрозорого кварцу (кристалічна форма SіО2) широкої гами відтінків фіолетової барви. Його сміливо можна назвати однією з численних візитівок цієї країни. Практично у кожному сувенірному відділі торгових точок Бразилії, як обов’язковий атрибут повинні бути вироби з аметисту. Це переважно невеликий уламок друзи з кількох десятків невеликих кристалів в композиції з вирізьбленими теж з каменів бразилійських екзотичних птахів – тукана, різноманітних папуг чи інших. Зважаючи на масовість, відносно просте виконання та невеликі розміри кристалів вартість подібних сувенірів була доступною навіть з огляду на незаможного українського подорожуючого – яких 60-100 гривень при тодішньому курсі долар:гривня як 1:8.
Так ось в цій, як згадувалось зовні непримітній крамничці, були виставлені багато більші фрагменти друз із великими за розміром і вишуканими за формою кристалами в поєднанні з мистецьки вирізьбленими птахами чи іншими звірами Бразилії. Ці дивовижні зразки сувенірної продукції подібно як і водоспад справили несамовите враження і тепер уже остаточно, попередньо вибита з рівноваги свідомість, розпилилась у мікроскопічні частинки невимовної насолоди, що мов кадильний дим окутав млосно усе твоє єство. Навіть нині, через роки, важко збагнути звідки з’явився той голос (певно з висоти) щоби поглянути на годинник. Напевне, що це зачудування помітили продавці, бо люб’язно дозволили зробити фотографії, а при нагоді також поінформували, що такий диво-твір коштує не так уже й багато – яких 25-35 тисяч доларів.
І вже на завершення оглядин водоспаду Іґуасу додам, що цього дня в часі мандрівки нас супроводжували, а коректніше сказати ми вторгались у чисельні колонії тваринок з сімейства єнотових, які мають промовисту назву бразилійська носуха, або ж місцевим індіансько-бойківським діалектом «коаті» чи «куаті». Погодьтесь, геть по-бойківськи звучить «котаті», тобто котоподібні. Їх назва й справді промовиста, бо мордочка у них завершується видовженим носом, що разом з верхньою губою творить щось на кшталт хоботка, яким звірок порпається у в землі у пошуках чогось їстівного. А їдять «котаті» носухи все, що потрапить під руку, тобто під ніс: рослини, плоди, ярину, комах, пташині яйця, але все ж перевагу віддають м’ясним стравам. Особливо люблять поласувати необачно відставленими канапками туристів. Харч вони шукають на землі, а на ночівлю вилазять на дерева. Ще одна цікавинка, що носухи не люблять води, хоча й вміють добре плавати. А ще таке, що хвіст вони тримають переважно вертикально піднятим догори: і з чого би то?
Поблизу згаданої сувенірної крамнички було носух хіба більше як з 50 особин. Вони мирно прогулювались поміж туристів і машин, не звертаючи на них жодної уваги. Правда при наближенні до «котатих коаті» на відстань до декількох метрів, ті завбачливо відступали в бік лісу: мовляв хто його знає, що тим диковинним туристам може прийти на гадку. Ану ж бо захочуть зазнимкуватись на фоні, а канапки не залишать.
Уже вертаючи цього дня до автобуса вкотре прийшли на згадку богонатхненні слова псалмопівця Давида: «Як величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого».
(Далі буде)
