200-річчя Тараса Шевченка: хто за?
19 червня робота Верховної Ради, як завжди, «не клеїлася». Депутати провалили голосування декількох постанов і законопроектів. Зокрема, не вдалося прийняти за основу та в цілому постанову про рекомендації парламентських слухань на тему «Про стан, заходи та перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи». Нарешті, перед закриттям засідання, на голосування винесли проект постанови про підготовку та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Перш ніж поставити постанову на голосування, спікер Володимир Рибак закликав депутатів ухвалити її без попереднього обговорення і висловив сподівання, що хоча б вона об’єднає депутатів (принаймні цього дня). Верховна Рада постанову ухвалила.
Постанова зобов’язує уряд розробити план заходів із підготовки і проведення ювілею Тараса Шевченка, який повинен містити масштабний комплекс різноманітних заходів як в Україні, так і за кордоно, зокрема, громадські, молодіжні ініціативи, культурно-мистецькі та наукові конференції, круглі столи, виставки фото- та архівних документів, присвячених історії життя та діяльності Тараса Шевченка тощо. Передбачено і демонстрацію на телебаченні документальних фільмів про життя Кобзаря, широке висвітлення, у тому числі і за кордоном, заходів, тематичні радіо- і телепередачі. «Укрпошта» повинна буде видати серію поштових марок, присвячених ювілею.
Одним словом – документ підготований достатньо якісний, справа тепер лише за тим, як уряд буде цю постанову виконувати. Адже, пригадаймо, цьогоріч святкування дня народження Кобзаря виглядало ганебно: так, у Моринцях все відбувалося під охороною міліції, якої було більше, ніж присутніх учасників, місцевому хору не дали можливості заспівати шевченківські твори, школярам заборонили прочитати вірш «Розрита могила», мотивуючи це тим, що він «занадто революційний, а це зараз недоречно», а рівень поваги до Шевченка обмежився заступниками керівників обласної влади Черкащини. Так що, найімовірніше, більшість зусиль піде на формування «злегка патріотичного» іміджу влади і самого Януковича, а більшість коштів – на «покращення» матеріального становища кращих (тобто, вищих) її керівників. Але ж ювілей таки повинен бути проведений на належному, щонайвищому за якістю рівні. І ця постанова відкриває широкі можливості власне для громадських ініціатив, оминаючи чи долаючи подекуди байдужість, подекуди відверту ворожість представників сучасної влади. Саме тому дивує позиція та участь парламентських фракцій у цьому голосуванні.
Проект постанови, який вніс регіонал Антон Яценко, зібрав підтримку 245 депутатів. При цьому його рідна ПР дала лише 93 голоси, інші або не голосували, або ж були відсутні (не дивно, з їхньої точки зору не народжені на Донбасі на повагу та вшанування не заслуговують). Дисципліновано проголосували «за» всі присутні депутати з фракцій УДАРу та «Свободи». А ось у «Батьківщини», як завжди, навіть при такому голосуванні виникли проблеми. А саме: 28 відсутніх депутатів та 9 таких, які не голосували. Те, що перебувати на робочому місці не є пріоритетним обов’язком для Олександра Турчинова з Ярославом Федорчуком та Іваном Кириленком – зрозуміло, потрібно займатися становленням партструктури «Батьківщини» (оновленої). Мабуть, і Борис Тарасюк з Андрієм Кожем’якіним так переймалися справами партійними, що, навіть будучи присутніми на сесії, не знайшли чи то можливості, чи то часу, а може й потреби проголосувати.
Отож, враховуючи скільки голосів було не додано опозиційними депутатами, перш за все ‒ з «Батьківщини», постанова повинна була провалитися. Але, як не парадоксально, і як не ганебно для «відсутніх» та «неголосувальників», справу врятували… комуністи. Фракція КПУ дисципліновано дала 29 з 32 голосів. Легко підрахувати – без них постанова набрала б лише 217 «за». Звісно, Яценюк звинувачував би регіоналів, які не підтримали проект «свого», тих же ж комуністів… Але рішення прийняте, все минулося. Отже, навряд чи буде якесь вибачення перед українцями за те, що депутати від «Батьківщини» (не всі звичайно, але чимало, при чому – з вищого керівництва) настільки байдуже поставилися до питання вшанування 200-літнього ювілею Великого Українця Тараса Шевченка.
Юлій Хвещук
