Непокаране зло повертається!
Йосиф Сірка
Чергова сумна вістка про втрату захисників Батьківщини, на яких московські фашисти скерували високоточну ракету. Справа в тому, що, від самого початку повносштабного вторгнення московської орди в Україну (24.2.23), через зрадницьку поведінку промосковських колаборантів, страждали й страждають не тільки військові, але й цивільні громадяни та вся Україна.
Якщо, з самого початку аґресії РФ, зрадники наводили ворожі ракети, переважно, на цивільні об’єкти, то, зі зменшенням засобів точних ракет, ворог став покладатися на колаборантів-зрадників, які подавали найбільші скупчення людей – переконливий приклад атаки села Гроза. Помилкою залишається те, що під час війни не був припинений Закон про смертну кару, якою у всіх війнах карали зрадників, колаборантів. Таким чином, зрадники, які наводили і наводять смертельні ракети на – Дніпро, Київ, Львів, Херсон та десятки інших міст і сіл, з-поміж яких ще свіжі спомини про похоронні поминки селян Гроза та найновіші втрати Героїв 128 бригади ЗСУ.
Оскільки досі живими ходять по українській землі злочинці-зрадники, то й не дивно, що з найближчого оточення президента Зеленського наважилися на державний переворот атентатом на помічника Головного командувача В.Залужного – Генадія Частякова. Відомий американський аналітик Ю.Швець, на своєму каналі, відверто звинувачує у «спробі державного перевороту» А.Єрмака та ближче оточення Зеленського (YouTube: Пята колона перешла на госпереворот; №604 – 6.11.23 та № 605 – 7.11.23).
Пригадаємо час повномасштабної аґресії, яка мала закінчитися на 4-ий день військовим парадом московитів у Києві. Завдяки зрадникам, московські окупанти, без будь-якого спротиву, захопили велику територію, шляхи та мости до якої українські зрадники п’ятої колони та кремлівські аґенти заздалегідь їх розмінували. На жаль, досі винні не понесли покарання, а, якщо вірити Ю.Швецю, то Єрмак від самого початку свого керівництва в ОП, працював над ідеєю – без бою здати Україну.
Сьогодні ми знаємо, що не тільки Кулініч здав Херсон, а Наумов Чорнобиль, але й І.Баканов був причетний до заволодіння СБУ аґентами Кремля, з яких частина (певно, не мала) досі «каламутить воду». Хіба не зрадницька поведінка непрофесійности Баканова на чолі СБУ спричинилася до того, що суд займається справою кремлівського аґента Кулініча, а заступник голови- зрадник Наумов, вже другий рік сидить у Сербії і досі його ще не тільки не вимагали від Сербії, але й не пробували з ним сконтактуватися задля інформації.
Не дивує, що 8.11.23 на каналі ТСН (Україна) появилося повідомлення К.Кузнєцової про «конфлікт», який відбувся 4.11.23 (після 10-ї увечері) в одному з ресторанів Вінниці. Тут святкували свої дні народження – військовий, який служив на передовій (в загальному залі) та працівник СБУ у VIP залі. Після десятої в ресторані припинили музику і гості солдата збиралися залишити ресторан, але із VIP приміщення лунав наповно голосний російський шансон. Свідок зробила зауваження VIP-івцям, мовляв, тут війна, а ви за імперією сумуєте. Після чого гості СБУшника вийшли до друзів захисника Батьківщини і відбулася бійка, про яку 9.11.23 на YouTube детальніше звітував військовий експерт, політолог Д.Снєгірьов.
Гучна справа загибелі героїв 128 бригади та звільнення її комбатанта викликає підозри, що злочин міг скоїти хтось, кому вже «повезло» з непокаранням за кримінальну поведінку раніше.
Тому особливу увагу зараз привертають намагання адвоката Сергія Крижанівського, який вже понад рік звертаєтьсяся до різних державних органів та структур з обвинуваченням у держзраді А.Єрмака. Здавалось би, що СБУ та інші органи влади повинні б хоч приглянутись до звинувачень та перевірити, бо ж не тільки Крижанівський оголошує жахливе звинувачення «найпотужнішому правителеві» України. Такої думки і різноманітні журналісти, аналітики, але досі, навіть, відповідальні органи влади не вважали за потрібне на це відповісти, а сам Єрмак не вважає за потрібне заперечити, чи ствердити, щоб, евентуально, захистити гідність і чесність. Таке враження, що держзрада в Україні вже не належить до злочинів, а про «честь і гідність» ніхто не дбає.
В часі, коли найтісніше оточення президента Зеленського приховано (залишилося анонімним) охарактеризувало його, як людину, яка вперта, вірить в перемогу, у яку, з його оточення, ніхто не вірить (так подав американський журналіст Шустер в журналі The Time – Nobody – ніхто, тобто – з оточення), прозвучало довгоочіване – ЄДНІСТЬ. Саме це висловив Зеленський, коли в громадськості почали поширювати чутки, мовляв між верховним Головнокомандувачем Зеленським та Головнокомандувачем Залужним існують тертя, а то й наміри замінити «залізного» генерала.
Зеленський не тільки засудив фальшиві вістки, але й зазначив, що всім українцям потрібно єдности, щоб скоріше перемогти споконвічного ворога і окупранта частини української землі. Дуже можливо, що Зеленський довідався, як голова уряду країни Ізраїль, на яку так само напав зненацька аґресор – прем’єр-міністр Нетанягу, повівся зразу після аґресії.
Демократично обраний уряд Ізраїля складається із різних партій, але Нетанягу вже наступного дня війни скликав всі фракції, що входять у Кнесет і створив уряд порятунку, оскільки йдеться про долю країни. Оскільки в Україні при владі одна партія, а до ЗСУ пішли партійні і безпартійні, то напрошується питання: Що забороняє президентові скликати представників опозиційних партій і запропонувати їм створити національний уряд порятунку? Так воно ведеться в демократичних країнах, а українці вважають, що їхня країна демократична.
Пригадаємо «рішучість» президента Зеленського, після його повернення з короткого таємного «відпочинку» в Омані, стосовно «недостатніх» успіхів молодого і «реформаторського» уряду О.Гончарука. Зазначимо, що «нетерпимість запровадження повільних реформ» появилася саме після повернення з Оману початком січня 2020 р., де Зеленському відпочинок організував майбутній керівник ОП, а того часу «помічник» – А.Єрмак. Журналісти вже тоді запідозріли, що «потужний» комбінатор-помічник Єрмак організував таємну зустріч Зеленського з Патрушевим, якого на той час вважали заступником В.Путіна.
Сьогодні вже оприлюднені численні підтвердження таємної зустрічі президента Зеленського з головою російського Радбезу Патрушевим, яку Єрмак назвав «вигадкою». Вже 15.2.20 р. відомий журналіст каналу Espreso А.Борковський провів інтерв’ю зі знаним політиком та дипломатом Р.Безсмертним, який дуже переконливо довів, що Єрмак збрехав. З того часу Єрмак вдавася частіше до брехні, з якої особливо запам’яталася його брехня про те, що справа про спецоперацію ГУР, відома під назвою «ВАҐНЕР» (або: Ваґнерґейт») –«вигадана від початку і до кінця». За ці і подальші брехні Єрмак не постраждав, але здобув, не тільки владу над Офісом президента, ще й над усією структурою держуправління. Він домігся контролю за призначенням нового уряду, членів якого призначав саме він, втручався (й продовжує втручатися) до роботи ВР України, коли дає голові ВР вказівки заборонити виїздити за кордон депутатам від опозиції. Та і решта державних керівних посад не обходиться без його «допомоги».
Сьогодні можна лише стверджувати той факт, що заміна керівника ОП А.Богдана на А.Єрмака була непоправною досі помилкою. Якщо Зеленський обґрунтовував заміну уряду недостатніми темпами реформ, то влада, яка формувалася під наглядом Єрмака привела до катастрофи, як економічну так і оборонну галузі. Вже сама заміна молодого Гончарука на недосвідченого держуправлінця Д.Шмигаля, який на 9 років старший від попередника, була помилковою, бо й досі в Україні багато людей, які не знають хто є головою уряду.
Найбільшим прорахунком, стосовно оборони України, став вибір Єрмаком на 21 рік старшого і типового совєтського офіцера А.Тарана, який був відверто проти вступу України до НАТО та саботував замовлення для українського війська. Вся діяльність Єрмака від першого його кроку, як вважає Ю.Швець, була спрямована на те, як догодити РФ, як послабити українське військо. Звичайно, що постіний контроль Єрмаком Зеленського, викликає враження, мовляв, він став його тінню, а це викликає підозру, що керівник має побоювання, що хтось може президентові «відкрити очі» на катастрофічні наслідки діяльности Єрмака в ділянці тотальної корупції. Саме корупція є головним звинуваченням С.Крижанівського на адресу голови ОП А.Єрмака, якого він вважає головним менеджером корупції та державної зради.
Сьогодні дуже несправедливою здається заміна молодого й надійного (в той час) українського уряду О.Гончарука на «відданих» Єрмакові персонажів, які жодним кроком не спричинилися до врятування України від повномасштабної аґресії Московії. Якщо молодій команді Зеленський надав для реформ шість місяців, то вибраний Єрмаком уряд вже четвертий рік руйнує навіть те, що збереглося.
Віриться, що президент Зеленський уважно прослухає інтерв’ю журналістки Н. Мосійчук з керівником ОП А.Єрмаком, оприлюднене 10.11.23 р.. В ньому, часом, складається враження, що говорить не «завгосп» президента, але сам президент. Саме «оцінка» своїх дій Єрмаком вказує на те, де причина того, що РФ наважилася «зненацька» до повномасштабної аґресії 24.2.22 р..
Це ганьба, коли людина, яку звинувачують у нечуваній корупції – заперечує її. Мовляв, слід подивитися, що робили попередники. Людина, яка привела на посаду міністра оборони відданого Резнікова, зараз твердить, що «навіть за п’ять украдених гривень від ЗСУ слід справедливо покарати», прикриває себе «гнівом проти корупції», якої він, за твердженням Крижанівського є головним менеджером.
Гадаю, що президентові звернуть увагу на порівняння Єрмаком своєї «мирної» ініціативи, яка досі обійшлася Україні, певно, немалих коштів, та цілковито відірване від реальности порівняння його боротьби за мир: «Якщо порівнювати, наприклад, із забігом на 100 метрів, я вважаю, що 70 метрів ми вже пробігли. Але ці останні 30 – вони найтяжчі. І якщо ти почав бачити себе переможцем, можна все програти», – сказав Єрмак. Це звучить, як закид Зеленському, який вірить в українську перемогу, а Єрмак, вочевидь, очікує щось інше.
Зеленський, під сучасну пору, міг би прислужитися народові – звільнити ніким не обраного «самодіяльного дипломата» і голову ОП Єрмака, а з ним і всіх 58 (чи 60) дармоїдів. Оскільки сам Зеленський став жертвою російських спецслужб, які йому підсунули «свого довіреного аґента» (згідно з твердженням Крижанівського – ґенерала ФСБ), то справу передати СБУ, яка повинна займатися такими справами. І такий вчинок Зеленського буде доказом того, що в Омані він нічого антидержавного не зробив, але вірив, через недосвідченість, що йому вдасться таким чином досягти миру на фронті з РФ. Звичайно, він не перший, хто московитам повірив і помилився!
12.11.2023 р.
