Спорт не осторонь політики, а дедалі вагоміше впливає на неї. Особливо, в часі страшної війни, розв’язаної путінською терористичною федерацією в центрі Європи, супроти України.
На континенті важко виокремити поєдинок збірних команд із футболу, під час якого, у той чи інший спосіб, не приверталася б увага до трагедії ХХІ століття, зумовленої москвинськими нелюдами. У цьому аспекті найперше треба віддати належне нашим друзям і партнерам – країнам Балтії. Нещодавній контрольний поєдинок Латвія-Азербайджан відбувався під систематичне звучання відомого на весь світ хіта про кремлівського ліліпута, що його виконували вболівальники господарів.
Перед кваліфікаційним поєдинком світової першості між Естонією та Ізраїлем на традиційну прес-конференцію, що передувала грі, разом із тренером збірної гостей прийшов і оборонець Елі Даса, який із 2022 року виступає за московське «Динамо». Звісно, журналістів одразу зацікавив цей ганебний факт. Дасу запитали, чи не дорікає його сумління перебувати й грати в терористичній федерації. «Я вважаю себе моральною людиною. Я вдячний за роки, які я провів у Росії. Я не займаюся політикою», – відповів ізраїльтянин. Далі він просторікував, що пишається представляти Ізраїль, граючи в Росії. Про вдячність клубу, який сприймає його як спортсмена тощо. Очікувана відповідь згідно кремлівських інструкцій. А ще, для Даси, як і для інших, які ганьбляться на болотах, гроші не пахнуть, крові на них не видно. Напевне, цей Даса, як «моральна людина», так само погодився б виступати й в чемпіонаті Ірану, Єгипту чи, скажімо, Йорданії, та був би вдячний цим країнам.
Ситуація в Таллінні ледве не набула міжнародного скандалу. Наступного дня, свідомі розвитком подій на прес-конференції, під час якої Елі Даса дякував терористам, естонська поліція прибула до готелю, де перебувала ізраїльська футбольна делегація, з метою допитати гравця щодо його висловлювань. Після спілкування з представниками УЄФА, естонської федерації футболу та головою ізраїльської футбольної асоціації Шино Заурецом справу вдалося владнати. Даса, тим часом, перебував у своєму номері. Йому наказали не спускатися у вестибюль.
Перед початком матчу естонські вболівальники вивісили банер (на світлині), на якому перша літера прізвища гравця – «D» – була написана шрифтом, аналогічно емблемі московського «Динамо», з якої капає кров. Трибуни освистували кожний дотик Даси до м’яча. Після перерви банера на трибунах вже не було. Як з’ясувалося, його прибрали на вимогу УЄФА.
Європейській футбольній асоціації час схаменутися й обрати однозначну позицію. Попри відсторонення всіх москвинських команд од турнірів під її егідою, УЄФА заплющує очі на так звані товариські поєдинки, що їх проводить так звана і на разі ще РФ із всіма, кого вдасться вмовити. Річ не втім, що суперниками москалів були Куба, Бруней чи ще якась надто «відома» збірна – переможець першості «водотягу». Нелюдів мають ігнорувати всі без винятку. Їм не місце в цивілізованому світі. Навіщо ці подвійні стандарти: дискваліфікувати, але іноземці можуть виступати у так званій футбольній першості на болотах?
Втім, чи варто дивуватися, якщо в УЄФА верховодить такий собі Александер Чеферін. Цей словенець із когорти «пуделів путіна» вкотре прогнувся перед кривавими нелюдами, висловивши жаль, що не вдалося повернути на міжнародну арену кацапські юнацькі команди. Причина – «політичний тиск» багатьох національних федерацій.
Ця істота не бачить сотень тисяч смертей невинних дітей, людей, геноциду великого народу в центрі континенту, а шкодує про відлучення москальських «юнаків та дівчат», які «навіть не можуть голосувати за путіна». А що у цей час в Україні чинять нелюди, які породили цих «юнаків і дівчат», Чеферін не згадав.
Жодним словом не згадав українців. Лише просторікував, що москалята ще діти, ростуть у страху та ненависті. Переймався, що вони думають про ненависть з боку європейців до їхньої нації. До якої «нації»? Це нація?
Далі Чеферін назвав цивілізований світ «вузьколобими, що навіть дітям не дозволяють грати». Очевидно, час переглянути всі заяви і злодіяння цього прокремлівського прихвостня і зробити справедливий висновок. Не може такий бовдур чолити міжнародну європейську асоціацію. Тим паче, футбольну, до якої прикута увага мільйонів.
Не дивина, що на вимогу УЄФА естонці прибрали банер. Так само не треба подивляти, якщо, з подачі Московії, ситуація матиме розвиток. Наприклад, ізраїльська делегація поскаржиться. Або УЄФА оштрафує естонців за політичний контекст довкола поєдинку під її егідою.
Щодо самого Даси, то після гри він заявив: «Гравець чує свист із багатьох причин упродовж своєї кар’єри. Я приймаю його із смиренням. Щодень, останніх півтора року, був схожий на катаннях на американських гірках. Ми тут, щоб принести радість народу Ізраїлю». Злукавив і цього разу. Бо вельми небуденно, коли гравця освистують на полі з політичних причин, коли він не цурається бізнесу на крові, коли торгує своєю совістю. А ще, лише цьому Дасі відомо, з якого дива тішиться народ Ізраїлю, яку радість він йому приносить од свого перебування на болотах…
На тих болотах майже відразу завили голосніше баскервільського пса. Що тільки не неслося. Про російську демократію як еталон. Що Європу змушують ненавидіти москалів. З’ясувалося, що «прибалти завжди були фашистами». Навіть зажадали відсторонення Естонії від змагань і турнірів Міжнародного олімпійського комітету, УЄФА та Всесвітньої федерації футболу. Разом із тим, непоодинокі кацапи впевнені у скорому поверненні їхніх команд на міжнародну арену. Зокрема, такий собі уродженець Луганська Віктор Онопко, який виступав за донецький «Шахтар», звідки, початком 90-х, подався до московського «Спартака».
Із розвалом сов’єцької імперії він грав за так звану збірну СНД, відтак, разом із деякими іншими «українцями», з-поміж яких доволі відомі у футбольному світі так само луганчанин Сергій Юран й одесит Юрій Нікіфоров, пристав на пропозицію москалів репрезентувати так звану збірну Росії. Нині усі вони знані ненавистю до України. Своєю заявою Онопко пукнув у «калабаню». Хто він такий? Цей чин ніщо інше як намагання нагадати про забутого себе. Нікому не потрібний на болотах, зрадник вирішив засвідчити свою відданість кривавому режиму.
Так само мріють, що до них приїжджатимуть найсильніші команди Європи та світу на інших болотах – білоруських. Узурпована диктатором Лукашенком, Білорусь перебуває під санкціями УЄФА через підтримку війни Московії в Україні. На її теренах заборонені офіційні міжнародні поєдинки. Втім, 7 червня, у Мінську, відбулося урочисте відкриття нового стадіону, який відповідає стандартам ФІФА й УЄФА, і нині відбувається процес отримання міжнародних акредитацій арени.
Прикметно, що так званий національний футбольний стадіон побудований коштом … Китаю і є «подарунком китайського народу». Які лише дифірамби не виспівував Лукашенко лідеру Піднебесної Сі Цзіньпіну у своїй «вазеліновій» промові. «Допашталакався» до того, що запропонував встановити у центрі столиці пам’ятник найголовнішому китайцю.
Стадіон вміщує 33 тисячі глядачів. Його звели в рамках ініціативи КНР «Один пояс, один шлях», якою передбачено інвестування в інфрастуктуру понад 70 країн світу та міжнародних організацій. І до бабці ходити не треба, що у такий спосіб Китай посилює свій міжнародний економічний вплив. Так само очевидно, що найпершими в цьому «одному поясі» є москалі з білорусами, а їхні диктатори ще організували «міжнародні змагання» із більшого прогинання перед дорогим товаришем Сі.
Григорій Жибак
