Олімпійські ігри в Парижі виокремилися не лише вражаючими виступами атлетів, а й подіями довкола них.
За час великої війни москалі вбили 487 українських спортсменів. І число це, на жаль, лише зростає. Стало відомо про нову героїчну смерть. На фронті загинув відомий хокеїст Владислав Лихошва. На Іграх наші олімпійці прагнули не тільки високих результатів і здобутків. У той чи інший спосіб вони привертали увагу світової спільноти до України. Уродженка Херсона Анастасія Рибачок на своєму човні-каное написала: «Я – українка». Та організатори Олімпіади вгледіли у цьому «ознаки пропаганди», якої саме, не уточняли. Зажадали фразу зафарбувати. Відомо, що атлети не можуть розміщати на своїй спортивній амуніції чи інвентарі антивоєнні гасла, політичні заклики. Анастасія заявила: «Але ж напис «I am Ukrainian» – це інше, він вказує на нашу приналежність до України, це важливо. Це, насамперед, символ віри в мене та мої можливості. Створюючи дизайн для каное, я прагнула підкреслити, що я з України і цим вельми пишаюся!».
Дивний факт, Міжнародний олімпійський комітет забороняє розміщувати написи, що стосуються війни, але в Іграх беруть участь репрезентанти цієї війни – москалі і білоруси. Хай обмаль, але вони на Іграх є. Вбиті Москвою українські спортсмени також мріяли про Олімпіаду, але їх позбавили не тільки мрій, а й життя.
На ганьбу організаторів, у Парижі були й судді з Московії. У спортивній гімнастиці до складу журі пройдисвіти з МОКу «протягнули» Любов Андріанову та Дмітрія Андрєєва. Під прикриттям гучних і тривалих суперечок щодо участі репрезентантів терористичної федерації в Олімпіаді, достойники від Олімпійського руху вислужилися перед Кремлем ще й у такий спосіб.
Чимало москалів представляли на Іграх інші країни. Зокрема, в художній гімнастиці для Німеччини здобула «золото» Дар’я Варфоломєєва. Три роки тому ця особа була в тимчасово анексованому Криму, робила там світлини біля мапи, що на ній кацапи позначили п’ять українських областей як свою територію. Прикро за німців, які адаптували москальку. Чи справді та нагорода має для них вагу?
Та ще більш ганебним є нагородження. Це ж хтось продумав сценарій, такий собі символізм, аби медаль цій Варфоломєєвій вручав знаний українофоб, прихвостень Януковича, член злочинної партії регіонів і так далі і таке інше Сергій Бубка. Він же колишній легкоатлет. Чому нагороджував у спортивній гімнастиці? Бо там перемогла москалька?
Цей тип з-поміж шанованих персон Олімпійського руху як колишній тріумфатор Ігор, колишній очільник Національного олімпійського комітету України. Є неспростовні факти, що Бубка й нині має бізнес на тимчасово окупованих територіях Сходу України. З-поміж іншого, його фірми постачають окупантам пальне. Не зайве нагадати й про звання «Героя України», яке він і сьогодні носить. Також Бубку, який втік з України як біженець початком широкомасштабного вторгнення москалів і зрікся посади очільника НОК, минулого року включили до Зали слави Діамантової ліги. Він дотепер є членом МОК.
Олімпійська чемпіонка Ігор-2024 Ярослава Магучіх, якій не було рівних у стрибках у висоту і яка значну частину гонорару планує передати ЗСУ та волонтерам, заявила: «Це дивно, тому що я дуже пишаюся Бубкою як спортсменом, адже це автор багатьох світових рекордів. Але він не подобається мені як людина, тому що на початку війни не мав позиції. Для всіх нас, спортсменів, Бубки зараз не існує. Це жахливо, адже він довгий час був президентом Олімпійського комітету, але він зробив свій вибір».
За клопотами виступу українців на Олімпіаді якось притупилася увага до новітніх злодіянь у НОК України. Після Бубки відомство очолив не менш одіозний Вадим Гутцайт, так само знаний регіонал, з-поміж іншого сумно відомий спільним із москвинськими фсбшниками бізнесом біля Москви. Він звив довкола себе таке ж одіозне кубло. То ж не дивно, що ініціативу відомого скелетоніста Владислава Гераскевича щодо справедливого аналізу злочинів Бубки і відповідних висновків не лише засудили всі ці члени НОК, а й вдалися до цькувань дійсно УКРАЇНСЬКОГО спортсмена.
То ж лише уявити, третій рік новітньої війни з одвічним ворогом, а українець, який вимагає справедливого розслідування багаторічних очевидних потуг Бубки на користь московитів, є білою вороною в Національному (НАЦІОНАЛЬНОМУ!) олімпійському комітеті. Прикро, бо Гераскевича засуджують навіть такі відомі члени НОК як Ольга Харлан, яка в Парижі знову підтвердила свій високий клас, здобувши «золото» і «бронзу». Ольга відома своєю патріотичною позицією, чисельними проукраїнськими заявами тощо. З якого дива вона постає в НОК на боці зрадників?..
Свою невідповідність високим критеріям Олімпізму та Українській справі цей Гутцайт вкотре підтвердив вже на Іграх у Франції, коли не привітав нашого представника у греко-римській боротьбі Жана Беленюка із бронзовою нагородою. Усіх інших українських атлетів, які здобули медалі, виокремив, а Жана, для якого це був останній виступ у професійній кар’єрі, не згадав. Річ у тім, що вони побили горшки ще з часів, коли Гутцайт перебував на посаді міністра молоді та спорту України.
Для поїздки на попередню Олімпіаду в Токіо Гутцайт зібрав таку делегацію з чиновників і прибічників, що за чисельністю мало поступалася нашим олімпійцям. Народний депутат Беленюк виступив із критикою, що автоматично зачислило його до ворогів Гутцайта. Також вони конкурували на виборах очільника НОК України, що відбувалися наприкінці 2022 року. Гутцайт переміг тоді більш ніж переконливо. Коли новими членами НОК стали Андрій Шевченко, Григорій Суркіс, Олександр Усик, причина майже одностайного вибору спливла на поверхню. На Вадима Марковича ставила вся стара номенклатура, яка за ціною не постояла…
Манівці і реверанси в бік Московії та промосквинських сил в Україні, що до них вдавався Андрій Шевченко ще з часів юного футболіста, відомі. Про Суркіса і його діяння годі писати: не вистачить усіх шпальт газети. Щодо Усика, то нині він купається в популярності, його вітає Президент. Успішні виступи на професійному ринзі, схильність до національної символіки перед боєм та після, притупили пам’ять про заяви Усика, що буде боронити промосковську Лавру, якщо її прийдуть відбирати українці, про його належність до московської так званої церкви в Україні, про чисельні зустрічі із так званим митрополитом Онуфрієм. Уважно стежу, Олександр дотепер ніяк все це не спростував. І анексований Крим для нього донині є «божим», а не українським.
Варто нагадати, що боксер у базі сайту «Миротворець» – центру досліджень ознак злочинів проти національної безпеки України. Там само і його «корєш» Василь Ломаченко. Чи то правильніше буде писати «Васілій Ломачєнка». Цей «раб божій» взагалі перетнув усі лінії. Зокрема, у документальній стрічці так званого монастиря так званої РПЦ, заявив про «єдіний народ». У цьому ж фільмі знявся й Усик. Обидвом «Миротворець» небезпідставно закидає «заперечення російської агресії, участь в антиукраїнських пропагандистських заходах Росії, маніпуляцію суспільно значущою інформацією». Також їх мають за «противників незалежності українського православ’я від підконрольної Росії РПЦ».
Аби сподіватися від світової спільноти більш рішучої прихильності і допомоги, маємо врешті очиститися від всіх цих бубок, гутцайтів, ломаченків тощо, бо, як би то не було прикро й гнівно констатувати, вони відомі і також є нашим обличчям перед світом.
Григорій Жибак
