Йосиф Сірка
Після „зелених чоловічків” – „гуманітарна РФ для Європи”?
Відомий німецький політик Ф.Й. Штраус (F.J.Strauss 1915 – 1988) порівнював членів Зеленої партії зі зеленими помідорами: якщо вони трохи постоять, то почервоніють. Якщо порівнювати роcійських „зелених чоловічків” з ґранатами, то вони з часом вибухають, якщо їх вчасно не ліквідувати.
Панування Путіна в Кремлі (від 16.9.99) розпочалося вибухами житлових будинків – у Москві, Волгодонську та Буйнакську, в яких, колишній агент КГБ А.Литвиненко, історик-політоглог Ю.Фельтинський та спонзорований Б.Березовським фільм звинувачували у вибухах Путіна.
Після вибухів, які забрали сотки життів та тисячі зазнали поранень, була оголошена «війна тероризму». Чеченських патріотів Путін з „легкої руки” назвав терористами і агресією пішов на молоду Чеченську республіку Ічкерію, існування якої зараз перестали згадувати. Литвиненко та Березовський заплатили життям за виловлене звинувачення, а Фельтинського в США не так легко ліквідувати.
Відверто, по-хамськи відбулася наступна російська аґресія проти Грузії (2008) – без терактів, без інших підступних механізмів. Після розпаду комуністичної імперії, Москва перед цілим світом вперше задокументувала, що для неї поняття суверенітету, міжнародного порядку нема. Путін вже від початку своєї влади вирішив накинути світові свої „порядки”.
Анексію Криму було проведено за іншим сценарієм – сотки «зелених чоловічків», театр російськомовних з вимогою приєднання Криму до Росії і, зрештою, окупація російським військом. Десь через рік президент РФ Путін привселюдно признався перед камерою, що він сам керував операцією окупації Криму, бо такі речі «повинна координувати одна особа». На диво – досі в Україні нема прокурора, який би скористався заявою Путіна і подав його до Міжнародного суду за порушення суверенітету.
Відмінним сценарієм пішло захоплення території східної України. Тут спочатку накопичувалися російські «зелені туристи» з російськими прапорами. Коли ж «назріла» ситуація, то з Москви прибули Бородай, Безлер, Гіркін (Стрелков) та десятки інших, які «професійно» проголосили сепаратистські угруповання і очолили їх.
Саме в боротьбі проти України Росія вперше в історії існування гуманітарної допомоги перед цілим світом продемнострувала свою ароґантність та зневажання не тільки міжнародного порядку, але й міжнародних організацій, лінію державного кордону..
Використовуючи термін «гуманітарна допомога», російські державні терористи завантажували й завантажують вантажівки зброєю та бойовиками і безконтрольно переправляли й переправляють «допомогу» терористам, які вбивали й вбивають невинних людей, руйнували й руйнують інфраструктуру краю, школи, лікарні, фабрики, громадські установи. Завдяки конвоям «гуманітарної зброї», в Україні вже втратили життя понад 10 тисяч українців, а скільки росіян загинуло, то тільки в Кремлі це знають.
Після тзв. Мінських угод, які були випрацьовані за участі Путіна, нічого на сході України не змінилося. Промосковські й московські бандити недотримували угод ні одного дня. Але це не перешкоджає Кремлеві вимагати від Києва «прямих переговорів» з терористами, яким вони вигадали назву «ополченці». Згідно зі «Словником української мови»: «Ополчення – у давнину – військо, що створювалося на час війни з народних мас».
Російські банди, найманці, «російські козаки», російські регулярні війська (офіційно у відпустці з російської армії) та інші кримінальні бойовики, не є, не були і не будть «ополченцями». Вони вже два роки нищать не тільки населення України, але й родючі землі та все, що тут побудували століттями українці, чим документують, що вони справжні бандити, а не «ополченці».
Оскільки Мінськ 2 не припинив санкцій проти Росії, а тут наближався звіт про збиття малайзійського літака російськими спеціалістами, то потрібно було сильного удару, щоб відвернути увагу. І тут раптом безглуздий розстріл у Парижі, який не має аналогів в історії цивілізованого світу.
Атаки Фракції Червоної Армії в Німеччині у 80-х рр. мали на меті пошкодити державну структуру, символи держави – як Генеральний прокурор, Президент національного банку, чи щось подібне. Відома атака на ньюйорські будинки-близнюки 9/11 (2001) мала на меті пошкодити американську гордість і показати, що й США не „всесильні”.
Атаки в Парижі та Брюселі відрізняються від всіх відомих досі атак своєю брутальністю проти невинного населення. Вибух на летищі та в метро в Брюселі не вписується у якусь стратеґію, чи тактику „Ісламської держави”, бо ніхто не може побачити сенсу – яким чином мертві невинні подорожуючі можуть мати вплив на успіх радикальних ісламістів?
І саме тут повинні б замислитись і західні стратеги, а хто ж користає з вибухів терористичних бомб? Не потрібно бути ясновидцем, щоб тут поставити правильний діаґноз, який наважився висловити голова СБУ – найбрутальніша організація КГБ, яка була успадкована кремлівськими керманичами на чолі з Путіним.
Дуже вже в очі кидається „збіг обставин”, коли на закінчення російської карикатури на суд над Надією Савченко замість „вістки” про „справедливе покарання” цілковито невинної льотчиці світ дізнається про атаку мослемських терористів. Саме частий „збіг обставин” терористських атак та російських дій, щоб приховати свої злочини в Україні, в Сирії, в Молдові, проти власних опозиціонерів – вбивство Нємцова та ін., дають підстави зосередитись на шуканні причин у Кремлі.
Ото ж, з терористичних актів у Франції та Бельгії так зв. „ІД” не має жодної користі, але має той, хто поставив собі за мету зруйнувати ЄС та НАТО. Хто ізольований у світі і силоміць хоче знов вийти на світову сцену цивілізованих країн.Те, що Кремль хоче зруйнувати НАТО та ЄС, знають вже всі, але методи цієї руйнації можуть значно відрізнятися від інвазії в Грузії, в Україні, від повітряної атаки на повстанські загони проти московського ставленика в Сирії Асада.
Йдеться про глобальний план – знищення структур, на які Росія не може вплинути.
Першою спробою тиску на Німеччину була спроба вигаданої „зґвалтованої російськомовної дівчини”, яка мала послужити при скинені пані Меркель, або хоч „нашкодити” їй. Німці дуже швидко розібралися з вигадкою російського „журналіста”, але залишились наївними, коли думають, що на окупованому Донбасі можуть відбутись вільні вибори.
Російська пропаґанда, яка вже давно перевершила пропаґанду нациста Ґерінґа, зараз „виявила” небезпеку терору – це для пропаґанди, а в Україні Росія спонзорує тероризм, допомагає професійними офіцерами таємної служби, ракетними установками, з яких одна й збила малайзійський літак. Світ вже давно не вірить, що модерні танки та російську зброю продають на колгоспних базарах, а стріляють з неї шахтарі, які ніколи не тримали зброю в руках.
Можна сподіватися того, що з наближенням терміну оголошення Комісією результатів розслідування про збиття терористами малайзійського літака з 298 людьми, тероракти почастішають. І саме тут постає питання – невже ж на Заході не бачать, що в Європі „зелені чоловічки” появилися у вигляді терористських бомб? Навіть терористи переслідують якусь мету, яку ставить перед ними організація, чи замовник. Відсутність стратеґії та мети у безглуздих терактах, які викликають лише огиду до таких дій, свідчить про те, що „ІД” бере на себе „відповідальність”, але замовником може бути цілковито інша організація.
Слід пригадати час – коли розпочалася кремлівська ініціатива боротися з „мослемським” тероризмом? Так, це було після катастрофи російського літака, який вилетів з Єгипту і експлодував над Сінаєм. Москва неймовірно швидко визнала терористичний акт „ІД” (хоч доведено це не було), що й послужило причиною піти на „допомогу” Асадові.
Ніхто в Росії й досі не знає, що російські літаки бомбардували позиції повстанців проти Асада, яких вважають терористами, а бойовиків „ІД” лише час-від-часу „зачіпали”. Зрештою, якщо вірити „Вікіпедії”, то в рядах бойовиків „ІД” воює понад 2500 вихідців з РФ, а інші 2500-3000 – вихідці з колишніх республік СССР. Якщо повірити, що бойовиків „ІД” нараховують біля 15 тисяч, то їхня одна третя є „русскоязычными”. Знаючи бездоганну здібність КГБівської школи керувати й використовувати людей у свої цілях, можна зробити висновки, чому Путін повідомив про закінчення „допомоги” сирійському президентові.
Справа в тому, що російські бомбардувальники не були активними проти позицій бойовиків „ІД”, але руйнували позиції поміркованої опозиції.
Час російського втручання в Сирії приніс прорив для Путіна. До нього стали телефонувати західні посадовці, які вважали за негідне лідера спілкуватись з диктатором, який іґнорує Міжнародне право, який окуповує чужу територію, ракети якого збивають цивільні літаки, аґенти якого забороненю зброєю (радіоактивним полонієм – 210) вбивають критиків (Литвиненко), а опозиціонера розстрілюють привселюдно на відкритій вулиці.
Наївний Захід ще не зрозумів, що після „зелених терактів” Кремль може запропонувати „гуманітарні конвої” з вибухівкою та іншими елементами для бомб, бо в цьому огляді він має дворічний досвід „гуманітарної” контрабанди. І саме завдяки цим конвоям і досі Росія може заперечувати своє військо на окупованій території східної України.
Російські „зелені чоловічки” та „туристи” вже давно в Україні перетворилися на відвертих терористів, вбивць, гвалтівників. І саме Українці можуть допомогти наївним західним політикам зрозуміти, що помідори залишаться зеленими тільки в тому разі, якщо їх зеленими заправити, бо на сонці вони почервоніють. „Зелені ж чоловічки” – російський один з небагатьох експортних „продуктів” (крім нафти та газу) у ХХІ ст. – здатні не тільки захопити Крим, але й знищити Європу.
Дотримування правила, мовляв: Мета виправдовує вчинки – у ХХІ столітті стало анахронізмом, бо жодна руйнівна мета цивілізованого устрою не може бути ніким і ніколи виправдана.
Торонто, 27.3.16.р.
