Андронік КАРМЕЛЮК
Увага світового політикуму в останні дні була привернена до Мюнхенської конференції з безпеки. У повідомленнях і коментарях міжнародної преси зазначають як негативне явище, що кривава війна Росії на Донбасі зникла з міжнародного порядку денного. Експерти вважають це недопустимою помилкою, і вину за це частково несе і сам Президент Порошенко.
У Мюнхені Порошенко виступав перед напівпорожнім залом, його слухачі мляво плескали й не ставили жодного запитання. Порошенко у доповіді спрямував усю увагу проти Росії, тому не довелося довго чекати на реванш з боку посланника Кремля Сергія Лаврова: повторно використав цей форум для заяложених закидів на адресу Києва про «неонацистів» й нападки проти УПЦ МП. Об’єктивні оглядачі зауважують, що Порошенко повинен оминати пастку, в яку попав Президент Палестини Магмуд Аббас – його часті антиізраїльські випади вже усі втомилися слухати. Конструктивніше було би, якщо б Порошенко розповів учасникам Мюнхенської конференції про конкретні кроки, які можуть допомогти наблизити світ до погашення конфлікту.
На думку німецького журналіста Міхаеля Туманна з газети «Цайт», для погашення військового протистояння на Донбасі існують три «будівельні майданчики». Перший стосується пропозиції надати мандат миротворцям ООН, що її першою висунула Німеччина і на яку, після початкового заперечення, погодилася Москва і потім уже підхопили і взялися втілити в життя у ролі посередника США. Однак, саме тепер РФ готується до президентських виборів і Путін одним з головних козирів у своїй кампанії демонстративно вибрав анексію Криму. Щойно після переобрання Путіна у березні американська сторона може сподіватися на відповідь із Москви на їхні пропозиції, стосовно мандату і контингенту міжнародних миротворців.
Друга площадка, на якій вирішується доля війни на Донбасі, це ініціативи в рамках «нормандської четвірки». У Мюнхені зустріч у цьому форматі, чого так голосно прагнув глава МЗС України Клімкін, не відбулася через відсутність «кворуму» міністрів закордонних справ США, Франції та Німеччини…
А третя площадка примирення воюючих сторін на Донбасі є в Києві. Запроваджені перші реальні та обіцяні владою реформи виглядають на папері гарними, але не переконують партнерів Заходу, тому що вони досі не були спроможні поламати олігархічну систему, яка тримає країну в цупких обіймах і дозволяє їхні прибутки безкарно виводити в офшори. При тому західні політики й експерти не певні, чи Порошенко дійсно прагне запровадити реформи вже тепер. Він перед ними виправдовується відмовкою про чергові вибори, вони ніяк не сприяють реалізації радикальних реформ.
Отже, різних виправдань, що політика глибокої зміни в Україні фактично пробуксовує, не бракує. Але з цим Захід не повинен миритися, підкреслює Туманн. Ніхто не розраховує на те, що гарячий конфлікт на Сході України сам собою згасне та вигорить. Так гадали щодо війни у Сирії, що вона вже закінчилася: нині вона наново розгорілася і грозить загостреннями між Ізраїлем та Іраном і між Туреччиною та США.
Російсько-український конфлікт не можна вважати замороженим, ані в принципі вирішеним. Він містить в собі всі запальні речовини для підсичення великої міждержавної війни.
Якщо підсумувати результати присутності українців – від перших осіб до рядових політиків – у Мюнхенській конференції з питань безпеки, то можна приєднатися до висновку, що його зробив народний депутат Олексій Рябчін на сайті «УП»: «Україна повинна показувати історії успіху, промовами про цінності та перфомансами це вже зробити неможливо. Треба ставати сильнішими – економічно, політично і військово».
Від себе ми ще додали б такий чинник зміцнювання української сили як громадське структуроване суспільство, яке спроможне перетворити майданівську енергію з нинішньої групової роздрібненості в конструктивне державобудівне русло.
Ще одне спостереження з приводу Мюнхенської конференції та шукання шляхів вирішення гарячих конфліктів у світі. Це повідомлення очільника МЗС Білорусі Володимира Макея, що в жовтні поточного року домовилися з німцями в Мінську провести нараду т.зв. «Основної групи» Мюнхенської конференції. Ця група складається з 70-80 осіб експертів і політиків і вона засідатиме в закритому форматі. Міністр Макей наголошував, що «Білорусь є сьогодні місцем, де можна зібрати людей з різних конфліктуючих сторін». Таке повідомлення вкладається в плани Лукашенка, який раніше заявив, що настав час розпочати процес, який умовно можна б назвати «Гельсінкі-2».
У «миротворчому» потенціалі білоруського авторитарного лідера доводиться сумніватися. Тим паче, коли всім відомо, що Білорусь і РФ підписали угоду про створення союзної держави. Тобто білоруські «миротворці» є водночас і російськими «миротворцями», а їхню ціну крові на Донбасі ми щодня болюче відчуваємо.
