Не хочу писати “перед кінцем”, хоча формально майдан розійдеться вже в найближчі дні.
Так, багатьом цього не хочеться, але ні основні опозиційні партії, ні статусні оргкомітети власного інтересу та можливості продовжувати вуличний протест не бачать.
Перше, що хочеться сказати: молодці всі, хто виходив на нього з першого дня. Це не була даремна справа. Ми всі були там щиро і знали чому, а це вже дуже добре. Я думаю, що є і певні досягнення в сфері тематики протесту – євроінтеграції, але про це і так багато напишуть.
Для більшості студентів #ЄвроМайдан був першою серйозною громадсько-політичною подією в житті. У 2004 вони ще ходили в школу, тому впевнений, що саме досвід 2013 року докорінно змінить погляди на себе та на світ багатьох з них. За цей тиждень з’явилися і випробували себе сотні лідерів, які, якщо не розтратять свій потенціал, зроблять багато хороших справ.
Друге, про що варто сказати: ми не були готові до цих подій.
До них були готові лідери опозиції та влада, бо вони грали свою гру. Ті ж, хто чисельно та якісно були основою майдану, вчилися спілкуватися та працювати спільно лише після його початку. Нашої “волі до влади” (у широкому та дещо філософському сенсі цієї фрази)виявилося недостатньо, щоб осмислити власні інтереси, знайти спільну мову, взяти на себе відповідальність(!),цілеспрямовано діяти та змусити інших з нашими інтересами рахуватися.
В той же час, вона знову з’явилася і розгоряється у багатьох.
Надіюсь і хочу, щоб ЄвроМайдан став достатнім поштовхом для появи адекватної новим реаліям, організованої, політичної дії.