Три тижні залишилося до виборів президента Росії. Виборів без вибору, виборів, що покликані закріпити «стабільність по-московськи».
Втім, попри цілком прогнозований результат «волевиявлення» (радше – воленевиявлення) росіян, Кремль боїться за визнання виборів у світі, боїться постати в очах демократичних країн ще більш нелегітимним, боїться наразитися на нові санкції. Аби трохи пом’якшити реакцію Заходу і України на вибори, президент РФ вдається до певних «реверансів» на зразок звільнення лідерів кримських татар – Умерова й Чийгоза, дає згоду на обмін полоненими, заявляє про «черговий вивід військ з Сирії» і навіть дозволяє створити ілюзію дискусії про миротворців на Донбасі.
Однак мало хто в цивілізованому світі вірить лукавим словам і поверхневим діям московського карлика. Тож питання реакції на псевдовибори в Росії постане на порядку денному і в Брюсселі, і в Берліні, і в Парижі, і в Києві ближче до 18 березня.
Які шанси на те, що світ наважиться на жорстку реакцію з приводу «всенародного одобрямсу» для Путіна? Експерти називають ряд факторів, які можуть пригальмувати визнання результатів президентських перегонів у РФ.
«Відповідно до Законів України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя визнані окупованою Російською Федерації. Стаття 9 цього Закону встановлює, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законами України. Відтак, будь-який акт, виданий такими органами, є недійсним і не створює правових наслідків».
Так коментує підстави не визнавати результати виборів в РФ Україною Леонтій Шипілов, юрист, кандидат на посаду члена ЦВК
«У таких умовах будь-які вибори на окупованих територіях, з точки українського законодавства є нікчемними. Тому сам факт створення виборчої інфраструктури – територіальних округів, виборчих дільниць, формування складу виборчих комісій, саме прийняття рішень комісіями – від ЦВК Росії в частині, що стосуються окупованих територій, до місцевих, сам виборчий процес, – вже абсолютно поза законом. Якщо встановлення результатів виборів Президента Росії передбачатиме урахування голосів, отриманих на території Криму чи Севастополя, – то таке встановлення, відповідно до ст. 9 згаданого Закону, є недійсним і не створює жодних юридичних наслідків», – вважає Шипілов.
З ним погоджується й член Асоціації українських правників, правник Микола Марченко. Юрист також називає ще ряд факторів, які можуть підштовхнути світ визнати вибори в РФ недемократичними (а це може бути й підставою не визнавати результату виборів).
«Це – недотримання засадничого принципу вільних виборів: відсутності у багатьох виборців реальної свободи формулювати власну позицію, активне застосування адміністративного ресурсу, фактична відсутність у багатьох виборців свободи реалізації волевиявлення, нерівні умови для різних кандидатів на посаду президента, невільний медійний простір з обмеженням висвітлення діяльності незалежних кандидатів. Усе це безпосередньо суперечить міжнародним стандартам проведення виборів і могло б виступити правовою підставою визнання недемократичними президентських виборів в РФ», – зазначає Марченко.
А от Ольга Курносова, політичний емігрант з Росії, експерт Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД імені Олександра Никонорова наголошує на тому, що з точки зору законодавства РФ нема перепон для чергового терміну для Путіна, зокрема, явка не впливає на результати виборів ніяк, хай би, припустимо, й проголосував лише один-єдиний виборець.
«Порогу явки немає. Але в разі низької явки знижується легітимність президента РФ у суспільному сприйнятті. За моїми даними, у великих містах Путін насилу долає 50% бар’єр. Я думаю, що кампанія за бойкот і акції протесту будуть посилювати відчуття нелегітимності цих виборів», – вважає Курносова.
До речі, про другий тур взагалі не йдеться. Технологія Кремля з кандидатом від комуністів (комуністи – це той же Путін тільки в профіль) Грудініним, відповідно до якої населення переконують не брати участь в бойкоті виборів, а, натомість, прийти і проголосувати за «кандидата не від влади», бо він ніби то має якісь там шанси на другий тур – яскраве свідчення того, що Кремль дуже боїться реакції світової спільноти…
Звичайно, певні ризики невизнання виборів президента Російської Федерації для України є. Наприклад, в разі невизнання Путіна легітимним, РФ може вийти з мінських переговорів, мотивуючи це тим, що Україна не визнає представників Росії як законних. Мінський процес в результаті остаточно заходить в «глухий кут» (хоча, як на мене, він вже давно там). А після чемпіонату світу з футболу влітку цього року Російська Федерація може знову повернутися до фази активних бойових дій…
До речі, в контексті війни з РФ невизнання виборів президента є більш ефективним способом, ніж розривати – офіційно – дипломатичні стосунки. Адже таким чином ми ніби і не оголошуємо війну, з іншого – чітко висловлюємо свою позицію щодо злочинної кремлівської влади. І це сигнал для тих в РФ, хто є непевним «у своїй любові до Путіна»: тобто, ми засадничо з Російської Федерацією готові говорити, але говорити не з Путіним…
Як поведе себе Україна і світ в нинішній ситуації? Очевидно, єдиним варіантом лишається тягнути з визнанням результатів. Можливо, станеться так, що частина країн не буде заявляти про невизнання «Путіна 4.0», але й не буде вітати, зазначаючи, що вибори пройшли в недемократичний спосіб. Тобто, світ прийме результати виборів, але до Путіна буде ставитися ще більш прохолодно – в очах демократичного суспільства президент РосійськоїФедерації остаточно втратить будь-яку легітимність.
Сергій Пархоменко. УІС
