Продовжуємо серію публікацій, присвячених іноземним компаніям, які, попри санкційні заборони, не припиняють співпрацю з Росією.
І тепер про найзухваліше партнерство – в галузі ракетобудування. Щодня мільйони українців чують сирени повітряних тривог і моляться, щоб цього разу обійшлося без “прильотів”. Допоки в Росії є ракети, поки їх виробництво продовжується, ці люди, їх діти і старі батьки не будуть в безпеці. Компанії зі світовими іменами, що фактично мають вплив та можуть припинити страждання України, але не роблять цього – хто вони, і як змусити цих “постачальників смерті” відмовитися від заробітку на людських життях?
Західні санкції проти російського оборонпрому ускладнили, але не припинили виробництво Росією ракет. За даними розвідки, з початку широкомасштабного вторгнення Росія змогла виробити 360 крилатих ракет – 240 високоточних Х-101 і близько 120 “Калібрів”. А це означає, що лише за цей період військові ракетні частини отримали ракет, щонайменше, на три-чотири масштабних атаки проти України. Ціну цим атакам українці вже добре знають: знеструмлені регіони й цілі частини нашої держави, перебої зі зв’язком та проблеми у здійсненні безготівкових розрахунків, транспортні негаразди, відсутність опалення, водопостачання тощо.
За своєю природою, ракетобудування – розгалужене й багатогранне. У структурі виробництва задіяні як галузі, що мають високий рівень розвитку в Росії, так і ті, в яких російське ВПК змушене користуватися імпортними технологіями та складовими. Найбільш критичним для російського ракетобудування є саме засоби виробництва, які використовуються практично для кожної деталі та складової частини – це високоточне обладнання (верстати з ЧПУ, токарні та обробні центри, фрезерні верстати, ротаційні машини и т.д.), які потребують підтримки спеціального програмного забезпечення від виробника та постійного сервісу з оригінальними запчастинами.
Та немає жодних сумнівів, що якщо питання продажу нового обладнання дійсно може бути ускладнено після офіційних об’яв брендів про вихід з росії, то питання постачання софта є критичним та найважливішим – його дійсно важко проконтролювати, що дає змогу обходити санкції та продовжувати підтримку здатність виробництва підприємств ВПК мордору.
Сьогодні до організації ракетних обстрілів України долучилися одразу кілька світових гігантів. Ще в липні медіа-простір охопив скандал щодо оновлень програмного забезпечення обладнання DMG MORI на Обуховському заводі російського концерну «Алмаз-Антей», що виробляє ЗРК С-300 та С-400. Багато ресурсів публікували аналітику та робили сюжети щодо тимчасового відключення поставок софта на високотехнологічні верстати з ЧПК DMG MORI, що призвело до випуску партії бракованого ПВО, яке не могло протистояти наданим України системам HIMARS. Ці публікації стали не тільки доказом того, що ПЗ від DMG MORI продовжує працювати «на благо» виготовлення російських ракет, а й дали поштовх основному висновку – офіційний виробник такого технологічного та універсального обладнання зберігає за собою доступ та можливість як до оновлення свого Програмного забезпечення, так і до його обмеження та повного відключення постачання.
Обуховський завод після скандалу поспіхом прибрав зі свого офіційного сайту вакансії, в яких чітко було вказано верстати DMG MORI, на яких треба працювати майбутнім працівникам, але як то кажуть «мережа все пам’ятає» та дублює на багатьох ресурсах. Тож, ми маємо змогу бачити не тільки докази продовження роботи обладнання DMG MORI на підприємствах російського ВПК (що фактично було б не можливо за умови відключення від ПЗ), а й ідентифікувати інших світових виробників, чиє обладнання працює за тією ж логікою: необхідна безперебійна поставка ПЗ та систематичний оригінальний сервіс від виробника.
Особливо варто відзначити тайванський світовий промисловий конгломерат Fair Friend Group, який включає понад 80 компаній, що працюють у сферах верстатобудування та промислового обладнання (VDF Boehringer, Hessapp, Honsberg, Hüller Hille, Ikegai, Jobs, MAG Group, Modul, Pfiffner, Rambaudi, Sachman, Sigma, Witzig & Frank).
Насправді, для контролю за дотриманням західними корпораціями санкційних обмежень достатньо пильно стежити за найбільшими виробниками ракетної галузі РФ: Корпорацією «Алмаз-Антей», що включає в себе АТ “Дослідне конструкторське бюро «Новатор» (виробник ракет «Калібр»), АТ «МКБ «Факел» (спеціалізоване підприємство з розробки зенітних керованих ракет), АТ «Обуховський завод» та інші, АТ «Корпорація «Тактичне воєнне озброєння» (включає 39 підприємств), ПАТ «РКК Енергія», АТ «НПК «КБМ» (конструкторський та науково-виробничий центр у галузі військової техніки). Жодне з цих підприємств не здатне працювати в умовах повного дотримання санкційного режиму. Але маємо не лише підприємства, що працюють на повну, а й вакансії на робочі спеціальності на цих підприємствах для роботи на потужностях вищеперерахованих брендів.
На те, що компанії Конгломерату Fair Friend Group, продовжили постачати свою продукцію після 24.02.2022 р. в умовах коли Тайвань на наступний день після початку війни приєднався до санкцій проти Росії свідчить ряд відкритої документації щодо тендерів на продукцію Hessapp, Jobs, MAG Group, Modul, Sigma, SMS, DMC, Tacchella для підприємств ВПК рф. Тобто Fair Friend Group, в яку входять німецькі, італійські, швейцарські та американські компанії фактично не виходить з росії, не дає офіційної позиції щодо війни проти України та продовжує забезпечувати виробництво ракет та іншого озброєння країни-терористу.
А ще, наприклад, VDF Boehringer (Німеччина) токарні центри з ЧПУ і на сьогоднішній день представлені в Росії через ТОВ «Альянс», що є постачальником обладнання на підприємства ВПК та провладні структури, в тому числі, за тендерними процедурами. ТОВ «Альянс» напряму співпрацює зі «Сбербанк Лізинг».
Крім того, варто відзначити, життєдіяльність виробничого циклу підтримується за рахунок програм систем управління Sinumerik 840d та NC 110 Компанії Siemens та системи Hedenhain, безперебійне використання яких, судячи з вакансій підприємств російського ВПК та наголошенні на цьому літом цього року в соціальних мережах, продовжується до теперішнього часу. Що ще раз демонструє той факт, що заявити про вихід з РФ та навіть припинити продавати туди обладнання недостатньо. Постачати ПЗ – це продовжувати забезпечувати терориста можливостями робити смертоносні ракети та інше.
При цьому для реалізації стратегії імпортозаміщення закордонного ПЗ підприємства ВПК знаходяться у стратегічному співробітництві з російською ІТ-Корпорацією «Галактика», програмні та методологічні рішення якої повинні замінити системи керування у циклі вироблення озброєння. Іноземні компанії, що забезпечують життєдіяльність «Галактиці», та санкції щодо неї – тема окремого вивчення нашого ІТ-блоку.
Отже, немає жодних сумнівів, що якщо питання продажу нового обладнання дійсно може бути ускладнено після офіційних об’яв брендів про вихід з росії, то питання постачання софта є критичним та найважливішим – його дійсно важко проконтролювати, що дає змогу обходити санкції та продовжувати підтримку здатність виробництва підприємств ВПК мордору.
Як бачимо, перелік іноземних компаній, від яких залежить, чи жити мирному населенню України в спокої, чи щосекунди очікувати смертельний «прильот» російської ракети, відомий і зрозумілий. І вже сьогодні очевидно, що питання до світових виробників повинно ставитися жорстко та безапеляційно: що ви зробили для того, щоб ваше обладнання припинило працювати для виготовлення зброї країною-терористом?
Джерело: uifuture.org
