Багато років я займаюся важливою справою. Важливою не тільки для мене особисто, але й для суспільства. Зрештою, кожна маленька особиста справа, зроблена чесно, професійно й із душею – є частиною загального блага. Маю певні досягнення в цій справі, багато чому навчився, дечому вже навчив інших.
У своєму житті зустрічав різних людей – тих, які хочуть і вміють працювати, а також тих, які постійно тікають від роботи та відповідальності. Других намагаюся уникати, з першими – підтримувати контакти.
Тому з абсолютною певністю можу твердити: у країні безліч професійних і порядних людей.
Усі ми хочемо далі розвивати свої справи, далі вдосконалюватися, змінювати себе й довколишній світ на краще. Довгий час ми вірили, що й усіх інших спонукають ті ж самі мотиви. Особливо тих, котрі голосно заявляють про “турботу за суспільне благо”. Тобто політиків.
Ми продовжували якісно робити свою маленьку справу, даючи карт-бланш політикам у їх значно важливіших ділах.
Ми прощали політикам перші важкі помилки, давали час навчитися діяти правильно. Ми підтримували тих політиків, які, виявляючи недоліки, прорахунки чи умисні зловживання своїх попередників – заявляли про власну рішучість і здатність змінити ситуацію.
Ми ризикували заради них своїми маленькими справами, виходили на майдани, демонструючи підтримку й знову даючи їм можливість проявити себе. І знову прощали перші помилки, давали час навчитися…
Але нічого не змінювалося.
Влада та опозиція стали для політиків лише ролями, які вони більш-менш вдало грають. Вони утворили замкнуту систему, не здатну розвиватися. Постав симбіоз відірваних від суспільства політиків, які періодично звертаються до нього лише для отримання можливості продовжити їхнє існування.
Таку можливість надають вибори.
Під час виборів представники нібито різних політичних сил нібито протистоять один одному, нібито відстоюючи якісь ідеї.
Для забезпечення їхньої монополії на владу серед нас вдало поширюються думка про політику як брудну справу. “Займайтеся своїми маленькими чесними справами, а політику залишите нам, це болото не для вас, ми можемо взяти цей тягар на себе. Ми не дуже гарно виглядаємо, що ж поробиш? Це – брудна робота. Але ж ви завжди можете обрати менше зло”.
Країна стала болотом тому, що ті, хто взявся її будувати, вважають за норму робити це брудними методами.
Я можу й далі розвивати свою маленьку й дуже потрібну справу. Але це означає, що вони продовжуватимуть свою велику й брудну, яка врешті загубить усе.
Я маю, що втрачати. Тому кажу їм: “Досить, я сам!”
Я сам можу змінити цю країну. Я сам можу будувати її.
Таких, як я – сотні тисяч. Людей, які зробили себе, зробили свою справу, зроблять свою країну.
Ми об’єднаємося в Самоврядну Альтернативну Мережу, яка помножить силу кожного.
Самоврядну тому, що не потребуємо нічиїх вказівок, здатні самостійно визначити цілі й методи їх досягнення.
Альтернативну тому, що ситуацію в країні не здатні змінити ні влада, ні опозиція – потрібно вийти за межі цієї замкнутої системи й створити їй реальну альтернативу.
Мережу тому, що нам не потрібні вожді та ієрархії, ми вміємо працювати як партнери.
Ми не займаємося політикою – ми будуємо державу.
Джерело: Володимир В’ятрович, спеціально для УП
