Відомого боксера Василя Ломаченка внесли до списку зрадників України, який створений і постійно оновлюється громадською організацією «Рух ЧЕСНО».
Здавалося б, вельми дивна новина, бо чемпіон світу, Європи, Олімпійських ігор та України на аматорському рівні й тріумфатор за версіями WBO, WBA, WBC, The ring у різних вагових категоріях як професійний боксер, зробив вагомий вклад у розвиток українського боксу, його популяризацію тощо. Усі поєдинки неодмінно супроводжувалися національними кольорами, звучав Славень під час нагород. Все це так…
Але… Вкотре наголошую, що це лише спорт. І досягнення у ньому лише тоді варті, коли добробут у країні, вона в мирі розвивається, зростає рівень життя людей і все таке. Нині маємо чергову війну супроти Московії. Якби, навіть, українські спортсмени одночасно здобули медалі найвищої проби у всіх видах спорту, то вони б не переважили життя одного українця, вбитого москвинськими нелюдами. Ворог підступний. Нічого не соромиться. Зокрема, прикриватися своєю нібито проукраїнськістю. Як то вельми часто чинить так звана Українська православна церква, яка нещодавно прибрала зі своєї офіційної назви слова, що вона належить московському патріархату.
Чи вірить хто, що вся ця багатотисячна гебня у рясах раптово покаялася, схаменулася і зріклася Москви? Ба, більше! В умовах війни ця банда активізувала свої дії супроти України, її так звані церкви і монастирі, а їх нині в Україні близько восьми з половиною тисяч (!), – відомі осередки ворога в нашому тилу. До них далі йдуть тисячі одурманених українських громадян, офірують на кулі в наших героїв. Промосковські попи є корегувальниками ударів по Україні, у своїх проповідях оправдовують ворога і його злочини, розповсюджують ворожу літературу, переховують осіб з паспортами Московії, і так далі і таке інше.
Це лише в Україні можливе, щоб держава-агресор, яка вдерлася на наші терени, вбиває-катує-руйнує, мала своїх чисельних диверсантів під виглядом священнослужителів. Ці, так звані батюшки, відверто проклинають нас, як то такий собі Павєл Лєбєдь, більше знаний як Паша-Мерседес, який числиться у них намісником Києво-Печерської лаври, чи їхній так званий митрополит Лонгін, який закидає Україні, що вона «розпочала війну проти бога, церкви господньої та українського народу».
Власне, цю, так би мовити проповідь, цього, так би мовити священнослужителя Лонгіна, розмістив у соціальних мережах цей, так би мовити український боксер Василь Ломаченко. Не надто здивував його чин, бо впродовж років він не приховував своєї прихильності до цієї кагебістської секти, всіляко підтримував її, зустрічався з її зверхниками, відвідував їхні так звані служіння богу. Замість засудити вторгнення кацапів в Україну, ця особа ганебно розповсюджує кремлівську пропаганду. Будучи знаним спортсменом, всіляко діє в інтересах ворога. Чого варте, зокрема, його випікання просфор у Києво-Печерській лаврі груднем минулого року. Більшість прихильників боксу обурились, вимагали від Ломаченка визначитися на чиєму він боці, пропонували поміняти паспорт на москвинський. Але, річ ясна, якесь число прихожан московських так званих храмів він утримав або й завербував нових, головно із когорти своїх фанатів. Дивно, що відповідні органи, принаймні наразі, не звернули увагу на цього персонажа. З огляду на його впізнаваність, дії, вчинені ним, вельми загрожують безпеці України. То відверта провокація з боку Ломаченка.
Цьогорічне Різдво виокремилося історичною подією. Глава Православної Церкви України Епіфаній вперше за 350 років провів Різдвяне богослужіння в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, який нещодавно, разом із Трапезною церквою, повернули з оренди так званою Українською православною церквою, себто московською. І знову треба наголосити, що таке можливе лише в Україні. Замість заборонити діяльність так званої УПЦ, остаточно забрати святиню, а так званих попів, концентровано, передати москалям чи обміняти на наших полонених, держава дотримується юридичних норм щодо наших вбивць. Чи не тому, що, окрім Ломаченка, й нині на найвищих щаблях влади маємо відвертих або прихованих прихильників цієї московської так званої церкви? Вони в ній вінчалися, хрестили дітей, своїх і друзів, є кумами і все таке. Брати Клички, Юля Тимошенко, депутати від злочинної ОПЗЖ, так званих слуг народу, тощо… Чи не тому, Києво-Печерська лавра не цілковито відібрана у ворога? Зокрема, печери із чисельними українськими святими. Їх нині дограбовують вороги-чужинці. Не так давно вже згадуваного Пашу-Мерседеса зупиняли на кордоні з Придністров’ям. В його автомобілі були десятки ікон із лаври…
Обурив своїм вчинком й інший відомий боксер. Свого часу Олександр Усик не міг відокремити москалів від українців, вважав нас братніми народами, не знав чий Крим, обіцяв захищати Києво-Печерську лавру від націоналістів. Нині він, нібито, цілковито на боці своєї країни, засуджує агресію ворога, допомагає війську, відбудові. Але, жодних спростувань чи зречень від колишніх заяв од Усика не було. Щойно стало відомо про ймовірне повернення Україні лаври, а це середина грудня минулого року, як боксер Усик відвідав святиню, зробив там декілька світлин і виставив їх у соціальних мережах. Очевидно, у такий спосіб він підтримував свою московську так звану церкву і її так званого предстоятеля в Україні Онуфрія. А ще він заявляє, що залишається вірним цьому Онуфрію, який, до речі, є постійним членом синоду так званої руської православної церкви, якого, як і Пашу-Мерседеса, нагороджував Путін.
Усик мріє про очищення його церкви від ворогів, зрадників… Дивна річ. Чи розуміє, що після цього очищення, якщо б воно відбулося, не мало б залишитися практично жодного їхнього так званого священнослужителя? Усі мали б зняти ряси, зодягнути феесбешні кітелі і податися на Московію.
Ще один одіозний боксер Іван Редкач, який народився у Шостці і також важко хворіє на прокацапізм, закинув Усику: «Ти брат Васі. Ломаченко старший тобі як другий батько. А ще до цього був темношкірий тренер Алі Башир. Ти його також татом називав, а наприкінці кинув. Твого брата, як ти кажеш, записали в зрадники України, а ти й слова не сказав на його підтримку, не заступився. Чи він тобі вже не брат?».
Нині той Усик на такій собі розтяжці. Блудна вівця – у кращому випадку. Не тямить, що вельми ганебно, нібито, прозріти щодо ворога і бути прихильником його одіозного репрезентанта в Україні. Він залишається вірним Онуфрію, який, так само, залишається вірним московському такому собі патріарху Кірілу. Цій сатані в рясах, яка благословляє на війну, вбивства, інші важкі гріхи. У цього Гундяєва руки в крові нарівні з Путіним.
То ж яким треба бути дідьком, щоб навіть у центрі Москви, перед храмом Христа Спасителя, червоною фарбою, що символізує кров, тебе закликали: «Гундяй, не убий!».
Григорій Жибак
