Ігор Лосєв
Як стало відомо, керівник служби зовнішньої розвідки РФ Наришкін заявив, що російським історикам (а Наришкін, крім своєї шпигунської діяльності, у вільний від служби час очолює російське історичне товариство) не завадило б разом із польськими, словацькими і угорськими колегами обговорити долю українських земель після війни.
Як москалі вміють обговорювати долю чужих земель, ми знаємо. Що становить собою цей Наришкін? Пересічний бюрократ, до того ж дуже боягузливий. Коли напередодні великомасштабного вторгнення в Україну ватажок кремлівської банди зібрав цю публіку в Кремлі, найбільш жалюгідне враження справив сам Наришкін, він був то блідий, то червоний, обговорюючи визнання так званої незалежності ДНР і ЛНР на українському Донбасі. Наришкін не дурень і він розумів, що Путін готує великий міжнародний злочин, за який доведеться відповідати в тому числі йому особисто.
Ганебна поведінка Наришкіна змушувала згадати поняття «іспанський сором» – це коли хтось робить щось непристойне, а тобі соромно…
Шефу служби зовнішньої розвідки треба було одночасно не викликати гнів головного бандюга і не наговорити небажаного на себе для майбутнього трибуналу. Він крутився як вуж на пательні, плутався у своїх словах, затинався. Він зможе обговорювати долю українських земель лиш тоді, коли Росія переможе Україну. Але західні воєнні експерти стверджують, що Росія не має шансів перемогти Україну навіть якщо буде воювати ще кілька років. Росію охоплює тотальна деградація, колись дівчата з боярського роду Наришкіних були нареченими московських царів, а поведінка шефа путінських шпигунів була настільки непристойною, що деякі журналісти назвали те, що відбувалося з головним шпигуном на кремлівському збіговиську «аналізом калу в прямому етері».
Дивно звучить заява Наришкіна, що він там якісь територіальні питання буде обговорювати з поляками. Нині поляки і литовці розповідають про свої права на Кенігсберг-Калінінград. Може обер-шпигун Москви саме це стане обговорювати? А якщо йдеться про українські землі, то поляки ще надто добре пам’ятають ОУН і УПА і навряд чи захочуть знову пережити неприємні для колонізаторів часи.
Що стосується Словаччини, то вона за територією дорівнюється двом Київським областям. Про що там говорити? Днями віце-спікер парламенту Словаччини Данко висловив свій жаль з приводу того, що польська влада на чергову річницю визволення в’язнів Освенцима не запросила делегацію росіян. В цьому випадку поляки вчинили абсолютно правильно, не варто запрошувати на річницю ліквідації концтабору в Польщі ідейних наступників тих, хто створював ГУЛАГ, а нині відновлює його в Росії.
А відносно Орбана, то цей угорський діяч уже став гранично одіозним через своє плазування перед Путіним. Може він і не від того, щоб замахнутися на українське Закарпаття, але хто ж йому дасть? Проте останнім часом міжнародна вага Путіна почала помітно зменшуватися і Орбан заходився активно шукати собі іншого пана. І знайшов. Це лідер Туреччини Ердоган. Щоб сподобатися турку Орбан оголосив угорців тюркським народом. Однак на останній зустрічі керівників тюркських держав вони відкрито сміялися з того Орбана. Президент Казахстану Токаєв у присутності Орбана запитав: «Я не можу зрозуміти, хто це постійно запрошує на наші зустрічі цього Орбана? Каже, що він тюрк, ну, тоді я нащадок австралійських тубільців». Там був присутній і президент Азербайджана Ільхам Алієв, котрий стримувався, але по його очах було видно, що він у душі регоче з того Орбана. І цей путінський плазун буде обговорювати долю наших територій? Не поспішайте, Наришкін та інші пани, ховати Україну.
Ми тримаємося і будемо триматися.
