З ювілейної конференції до 70-річчя Організації Оборони Чотирьох Свобід України:
«Русская весна» – серія акцій, проведених за участю російських спецслужб, учасники яких виступали за відокремлення півдня і сходу України та приєднання цих регіонів до Росії, проведення суто-місцевих референдумів (не передбачених Конституцією України) щодо федерального устрою України, надання російській мові статусу другої державної та проти нової української влади.
Кремль розпочав «русскую весну» одразу після перемоги Революції Гідності та повалення режиму Януковича. Згідно з планом, Україна мала бути розділена. А південно-східні регіони об’єднані в так звану «Новоросію».
Користаючись хаосом в Києві, тим, що фактично, країна залишилася без легітимноі влади та працюючих правоохоронних органів, через свою агентуру в структурах МВС, СБУ та місцевій владі, Кремль здійснив спробу розколу нашої держави. Цей план був реалізований в Криму та на донбасі. Але в проекті були ще й Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Дніпропетровська, Харківська та Одеська області.
Тільки силами патріотично налаштованих свідомих громадян проект «Новоросія» був зупинений.
У ході демонстрацій проросійські активісти та найманці здійснювали спроби захоплення державних установ (були захоплені будівлі Донецької, Луганської та Харківської ОДА).
Першими акціями «русской весни» стали антидержавні акції протесту 01 березня 2014 року у Дніпрі та Донецьку.
Найбільш значущими подіями «російської весни» стало створення 07 квітня 2014 року так званої «Донецької народної республіки» та створення 27 квітня 2014 «Луганської народної республіки».
Також проросійські виступи проходили в Запоріжжі, Мелітополі, Харкові, Миколаєві, Одесі, Херсоні.
У ніч з 7-го на 8-ме квітня 2014 року активістами «Самооборони Майдану» Миколаєва були знесені палатки місцевого «Антимайдану». Це не дало можливості сепаратистам захопити Миколаївську ОДА.
08 квітня 2014 року силами спеціальних підрозділів МВС було звільнено від проросійських найманців Харківську ОДА.
13 квітня 2014 року у Запоріжжі понад 5 тисяч місцевих жителів не допустили проведення проросійському маршу, учасники якого були закидані яйцями, борошном та через «коридор ганьби» були доставлені до Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України у Запорізькій області.
Фактично проект «русской весни» був припинений в травні 2014 року в Одесі через величезний спротив патріотично налаштованих громадян.
В Одесі протистояння було найбільш кривавим.
19 лютого 2016 року близько 100 активістів одеського Євромайдану зібралися на акцію «Не стріляй» біля ОДА.
До активістів вийшов Голова ОДА Микола Скорик – представник тодішньої «Партії Регіонів» та прихильник «Антимайдану»,активісти і Скорик був змушений повернутися до будівлі адміністрації.
Після цього на прилеглій до ОДА території з’явилися понад 100 завчасно організованих осіб. Вони були доставлені на автобусах, озброєні бейсбольними бітами, одягненні у захисні шоломи.
Активісти Євромайдану звертали увагу працівників міліції та Внутрішніх Військ на даних осіб та попередили про можливі провокації. Однак, представники міліції та ВВ на звернення активістів не звертали уваги.
Бездіяльність правоохоронних органів призвела до нападу тітушок на мирних активістів, в результаті чого постраждали як активісти, так і місцеві журналісти, які були вимушені ховатися у приміщенні ОДА та банку, який знаходиться неподалік.
В результаті нападу постраждало понад 15 активістів.
03 березня березня 2014 року представники «Антимайдану» у кількості до 3 тисяч осіб на чолі із відомим сепаратистом Антоном Давідченко прибули до приміщення ОДА з метою передачі обласній раді вимог «Антимайдану».
Вимоги «Антимайдану» полягали у передачі усієї влади в обласній раді, перепідпорядкувати раді усі силові органи, сформувати «народну міліцію».
Проте, представники обласної ради відмовили у задоволенні таких вимог «Антимайдану» та не дали можливості виступити Давідченку. Через це, представники «Антимайдану» намагалися здійснити штурм ОДА.
02 травня
В Одесі мав відбутися футбольним матч між ФК «Чорноморець» та «Металіст». У зв’язку з цим, футбольні фанати спільно з проукраїнськими патріотичними активістами прийняли рішення про проведення маршу за цілісність України. Планувалося проведення мирної єднавчої ходи. За годину до проведення цієї акції недалеко від місця збору активістів в кварталах міста зібралися понад сотні озброєних представників «Автомайдану». Коли колона фанів та активістів рушила в бік протилежний від розташування проросійських найманців, антимайданівці самі напали на учасників акції та спровокували протистояння.
З боку найманців використовувалися світло шумові гранати, газ та вогнепальна зброя.
Правоохоронці бездіяли, не намаалися зупинити бійки. Є навіть кадри, на яких видно, як проросійські найманці стріляють прикриваючись кордоном міліції.
Коли сили «Антимайдану» було розбито, найбільш підготовлене та озброєне крило ті тушок забарикодувалися в торгівельному центрі Одеси «Афіни», деякі з них продовжували вести вогонь з даху будівлі. Активісти Самооборони Одеси заблокували всі входи та виходи з торгівельного центру аби дочекатися прибуття спецпідрозділу міліції «Сокіл»
Після того, як зазначені особи були затримані, активісти Самооборони рушили на Куликове поле. В той час там вже була локалізована пожежа, в якій загибло 40 осіб. Представники Самооборони забезпечували супровід затриманих антимайданівців в автозаки.
Наступного дня більшість затриманих були відпущені тодішнєю місцевою міліцією та продовжили свою безславну діяльність вже в рядах терористичних організацій «ЛДНР».
Щодо розслідування подій 2 травня в Одесі. Начальник міської та обласної міліції Луцюк та Фучеджі втекли до Приднєстровя.
Досі жодна особа, винна в трагедії в Одесі не притягнута до відповідальності, не названи основні організатори, не проведена експертиза щодо подій в одеському будинку Профспілок, не встановлені причини масової загибелі людей.
Однією з версією є використання російськими спецслужбами отруйних газів.
Для нас 2 травня – це день визволення Одеси від російського фашизму. Якби не було героїчного вчинку місцевих патріотів, можливо, ми б малу війну не тільки на Донбасі, а й на всій південно-східній Україні. «Ноіоросію» зупинили саме в Одесі. Тоді ми зрозуміли, що Путіну потрібна вся Україна і він ладен на все, аби не допустити розвитку, євроінтеграції,. Він не може бачити нас вільними.
Сьогодні, побачивши свою неспроможність проломити нас напряму, РФ діє по-іншому. Коли ми не допустили реалізації проекту «Новоросії», Кремль вирішив підривати Україну зсередини.
Російський бізнес в Україні був і залишається базою фінансування «русского міра», сепаратизму тощо, як це вже сьогодні зазначалося.
Зокрема, наразі маємо такий прояв агресії, як спроба федералізації України.
Часто темою децентралізації користуються напівсепаратистські діячі. Чуємо про Бессарабію, Закарпаття, про порто-франко в Одесі. Це відкриває ворота окупантам. Створюються псевдо-громади, так звані «народні підприємства», які закликають не платити податки, тощо.
Віктор Медведчук – керівник українського питання при Кремлі, кум Путіна та куратор проекту «Новоросія» і є головним реалізатором ідеї роздрібнення України сьогодні.
Протягом зими – весни цього року відбулася низка сепаратистських з’їздів, організованих його мережею «Український вибір». Організаторами форумів за «спец статус» регіонів виступали ті ж самі люди, з «Українського вибору», що і під час антиукраїнських збіговиськ в 2014 році.
Так, в Харкові цю кампанію очолює колишній “народний губернатор” ХНР – Массалов. Дніпропетровську раду за економічну автономію очолює медведчуківець Сергій Шапран. Та ж ситуація в Одесі та Запоріжжі. Сам Медведчук не приховує своїх намірів розколоти Україну і виступив з заявою про підтримку “федералізації” України.
Саме “Украинский выбор” був головною платформою для Антимайдану та “русской весны” і багато його учасників є активними членами ДНР/ЛНР. Наприклад, Костянтин Долгов, який був одним з координаторів цього руху є офіційним представником “МЗС ДНР” в Росії. І таких фактів і “діячів” десятки.
Ми не закривали очі на це. Скрізь активісти перешкоджали проведенню цих сепаратистських зіздів.
Також, «Вільні Люди» ініціювали всеукраїнську просвітницьку кампанію «Медведчук під арешт», були зібрані тисячі підписів громадян та близько ста підписів народних депутатів під заявою про злочин до правоохоронців із вимогою розслідувати причетність Віктора Медведчука та менеджерів «Укпаїнського вибору» до сепаратизму, державної зради та фінансування тероризму.
Завдяки суспільному розголосу, ми змусили правоохоронців відкрити кримінальні справи, і зараз ми слідкуємо за тим, щоб вони не були поховані.
Багато прихильників «русского міра» є в українському парламенті, які всіляко сприяли окупанту. Зараз вони намагаються підняти голову і знов збити Україну з правильного євроінтеграційного курсу. В Раді зареєстровані законопроекти про регіони з особливим статусом, наприклад «Собожанщина», «Бесарабія», тощо. Головними дієвими особами виступають ті ж самі парламентарі, що і в 2014 році на місцях призивали Росію ввести війська на територію незалежної України. Це здебільшого представники колишньої Партії Регіонів.
Але ми це все відслідковуємо та збиваємо їхні наміри.
2 травня цього року силами «Вільних Людей» та інших патріотичних організацій в одеському аеропорту були заблоковані і не допущені до міста представники «Опозиційного блоку» Юрій Бойко та Вадим Новінський. Нагадаю, що саме Новінський був головним спонсором «русской весни» на Донбасі через церкву Московського патріархату. За його патронатом через релігійні установи розповсюджувались антиукраїнські проросійські матеріали.
Сьогодні «Вільні Люди» займаються кропіткою роботою з очищення національної економіки, інформаційного простору та політикуму від проросійських сил. Ця робота не дає швидких результатів.
Ми проводимо роз’яснення для суспільства, в чому приховані загрози полягають сьогодні.
Ми всіляко проводимо зачищенню українського інформпростору, економіки та політикуму від російської агентури. Адже це все пов’язані речі.
Із нашого досвіду, щодо компанії «Мегаполіс» – монополіста на ринку українського тютюну, яка належить російському фсбшнику Ігорю Кесаєву. поки активісти не заблокували її склади, майже рік відбувалося листування з СБУ, прокуратурою, АМК про те, що в нас працює ефесбешна фірма. Але щойно відбулись акції прямої дії, досить жорсткі, в декількох містах одночасно було заблоковані склади дистриб’ютора – принаймні почався діалог з органами влади, було скликано санкційний комітет, стала помітною хоч якась робота. На жаль, треба часом вдаватися до революційних методів впливу.
Але ми бачимо свою діяльність не тільки на вулицях, чи на барикадах.
Юридична, економічна протидія реваншистам та кремлівській агентурі – школа та виявлення людей, здатних організувати процес. Це, врешті, переорієнтація патріотизму на питання економічного націоналізму, деокупації економічного й інформаційного простору.
Ми формуємо новий політичний клас, здатний протистояти «русскому миру» в нашому тилу, так само щиро, як бився на Майдані, відбив від «русской весни» Одесу, Херсон, Харків, Дніпро та Запоріжжя, як воює на Сході.
Зараз, коли революційно ми відстояли нашу державу, наша задача – зайти з вулиць до кабінетів та робити свою роботу на місцях із знищення гідри «русского міра».
Нам треба, щоб патріоти-націоналісти не тільки цитували вірші, а й учили міжнародне економічне законодавство, вміли самі виявляти офшорників, більше розбиралися в економічній карті країни: щó треба деокупувати, як те зробити.
Це наше світоглядне завдання, іншого шляху немає. Патріоти мають бути не тільки щирими в своїх ідеях, а й розуміти, як управляти цими процесами.
Понад те, ми показали колосальний приклад самоорганізації на Майдані, і, якщо його пустити в русло деокупації країни, він дасть свої плоди.
